uabooks.top

 Рік видання: 2021

 Видавництво: "Ранок"

 Автори: Олександр Гісем, Ольга Гісем, Олександр Мартинюк

Події, які з 1648 р. розгорталися на українських землях у складі Речі Посполитої, викликали велику зацікавленість урядів країн Західної і Центральної Європи. Проте в Європі, де в рік початку Національно-визвольної війни українського народу завершилася перша загальноєвропейська Тридцятилітня війна, визначальним залишався релігійний чинник.

Із листопада 1650 р. польський уряд активно готувався до воєнних дій проти України. Нарешті король наказав командуванню розпочати нову воєнну кампанію. 8 лютого 1651 р. командувачі польських військ польний гетьман Мартин Калиновський і брацлавський воєвода Станіслав Лянцкоронський за наказом короля розгорнули наступ на Східному Поділлі. 

На звільненій у роки Національно-визвольної війни території України сформувалася Українська козацька держава. У той час офіційно вона називалася Військо Запорозьке. Оскільки землі, на яких вона була розташована, підпорядковувалися гетьманській владі, її називали також Гетьманщиною. Сучасні дослідники називають її Українською гетьманською (козацькою) державою.

Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями та очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким і польним гетьманом Мартином Калиновським, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Коронний гетьман планував здійснити каральній похід на Запорожжя силами двох угруповань.

Найважливішою подією історії України XVII ст. стала Національно-визвольна війна українського народу. Її спалах був обумовлений загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили формування передумов війни.

Після Хотинської війни козацьке військо повернулося до України. Однак ставши вагомим чинником здобуття Річчю Посполитою перемоги, козацтво одночасно програло. 

Наприкінці XVI ст. українське козацтво почало відігравати помітну роль у внутрішньому житті Речі Посполитої. Разом із цим на нього звернули увагу інші держави — наймання на воєнну службу до іноземних монархів стало для козаків традиційною справою, або «козацьким хлібом», як тоді казали.

Утворивши реєстрове козацтво, влада Речі Посполитої надала йому універсал — привілей на володіння частиною території південноукраїнських степів. Проте цей документ не зберігся до нашого часу. Зазначені території здобули назву «Вольно-сті Війська Запорозького низового».

На XVI ст. в Україні виникла ситуація, що сприяла появі в українських козаків єдиної військово-політичної організації. У середині XVI ст. на Дніпровському Низі вже сформувалася ціла мережа козацьких «городків» і січей. Козацькі ватаги жили в них як тимчасово, так і постійно.