Стиль одягу — це акцентованість костюма (ансамблю), продиктована певними ознаками або їхньою сукупністю: віком, статтю, соціальним статусом, професією, особистим смаком людини, релігійною або субкультурною належністю, національністю. Це один з елементів іміджу людини або корпоративного етикету — дрес-коду.

Слово stubs означає «стержень для письма». До того, як це слово взяли на озброєння творці одягу, воно означало «почерк» як у буквальному, так і в переносному значенні.

Лаконічно пояснюють стиль в одязі синоніми фасон, крій, мода. Саме вони можуть бути провідниками в систематизації стилів, які існували до цього часу, а потім трансформувалися, народжуючи стильний одяг наших днів.

Вивчати природу, ознаки стилів в одязі, їхню мінливість необхідно в національно-історичному ракурсі розвитку людства. Появу моди та використання поняття «стиль» деякі історики датують XIV ст„ коли пошиття одягу стало сферою масового докладання творчих зусиль художників і кравців.

Однак, за історичними й археологічними джерелами, ще з V—III тис. до н. е. були досліджені ознаки одягу (мал. 2.1). Вони були використані наступними поколіннями й збереглися до сьогодні в національних костюмах.

Первісні люди захищали тіло шкурами звірів або накривками, зшитими з них. Форма такого умовного одягу не змінювалася протягом століть. З початком усвідомленого розвитку людини зв’язок одягу із середовищем, природними особливостями, життєвим устроєм стає очевидним.

Утилітарний одяг пов’язаний із кліматом. Кліматичні умови визначили появу того чи іншого предмета одягу, трансформацію однотипного одягу в різних країнах (мал. 2.2).

Різні народи — давні слов’яни, трипільці, стародавні греки та римляни, скіфи й монголи, індуси та китайці, народи Америки — мали свої певні види одягу. Елементи одягу змінювалися повільно, але завжди відображали те, що відбувалося в країні, у національній культурі.

В основі естетичного формування одягу було й залишається його функціональне призначення. Одяг має певний художній образ, допомагає людям відтворити естетичний ідеал епохи. Він розвивається та змінюється з розвитком суспільства, відображає практичну діяльність людей, пов’язаний із релігією, етикою та мистецтвом (мал. 2.3).

Одяг, завдяки органічному поєднанню з ужитковими та мистецькими предметами, відтворював дух часу, національні ознаки, класові відмінності, здобутки матеріальної та духовної культури суспільства. З усіх видів мистецтва одяг як елемент культури найбільше запозичував різні стилі в архітектурі. В одязі є своя архітектоніка та конструктивна ясність. Цей зв’язок прослідковується впродовж культурно-історичного шляху розвитку людства з епохи античності.

Канони архітектури вплинули на елементи одягу стародавнього світу — простого, гармонійного, з переважанням вертикальних ліній — та стали передумовою народження в моді прийдешніх поколінь певного стилю (мал. 2.4).

Стиль в одязі — це ознаки, які притаманні певному модному напряму. У ньому враховано пропорції людського тіла, узяті за ідеал; принцип колірної будови; силуетну форму одягу; прийоми крою.

Епоха Середньовіччя характеризувалася появою складних типів вбрання та першого в історії загальноєвропейського стилю в культурі й одязі — готики.

В епоху Ренесансу одяг став об’єктом міжнародного мистецтва, відображаючи здатність людини сформувати себе в будь-якому образі. До цього часу вже були опановані всі види крою та прийоми, які давали змогу прикрашати людину за допомогою одягу.

З розвитком культури в одязі формувалися класичний стиль, стилі бароко, рококо та ін.

Наприкінці XVIII — на початку XIX cm. розпочинається період імітації стилів одягу попередніх епох. Стилі ампір, романтизм, бідермаєр, модерн імпровізували з формами, силуетом, новими тканинами та прикрасами.

Справжній калейдоскоп нагадують модні стилі XX ст. Поєднання культурно-історичних стилів, національних особливостей, відмінностей в одязі залежно від роду діяльності людини, її відпочинку та дозвілля, вплив техно-

логій, поява нових тканин зумовили виникнення багатьох течій, нових тенденцій у створенні одягу (мал. 2.5).

Цей процес триває і у XXI ст. Використовуючи колишні найкращі традиції в одязі, усвідомлюючи відмінності сьогодення, додаючи обдарованість і творче бачення прекрасного, наші сучасники відкривають нові грані різних стилів одягу (мал. 2.6).

Національно-історичні особливості в розвитку одягу

Це матеріал з підручника "Практичне ескізування одягу" Горбатюк 2021