uabooks.top

В оповіданні «Украла» постає життя сільської школи в тодішній Україні. На прикладі вчинку Олександри і реакції на нього вчителя, її однокласників й однокласниць письменник наголосив на важливості розуміння людської душі, співчуття, прощення, взаємодопомоги.

Оповідання «Вітрогон» І. Нечуя-Левицького можна поділити на частини і побачити, яка його композиція. Автор спочатку знайомить з головним героєм (зав’язка дії), потім розповідає про його взаємини з мамою, сестричкою, друзями (розвиток дії), а відтак описує найбільш напружений епізод з Василькового дитинства — ніч під мостом, страх, який він відчув (кульмінація). Розв’язкою є епізод, у якому Василька приводять додому.

Дитинство — особлива пора, і в кожного воно своє. І мабуть, усі діти вірять казкам, уявляють чарівні світи й очікують дива. Усі вони пізнають себе, людей і все, що їм відкриває життя.

Анатолія Качана називають письменником-мариністом. Мариніст — той, хто пише про море. Цій темі він присвятив вірші «Море грає», «Морське ім’я», «Хвилювалось море», «Після бурі», «Рідні береги», «Білі ночі в Одесі», «Ластівка над лиманом», «Покровитель мореплавців», «Шумить у мушлі море» та ін. Майстерне живописання словом створює відчуття справжності, ніби море в момет читання — перед очима.

Оповідання «Вірність Хатіко» — про стосунки людини й тварини. Воно написане на основі реальних подій: така історія трапилася у 20-ті роки минулого століття в Японії.

Ідеєю оповідання є возвеличення життєвих цінностей: вірності, любові, людяності, турботи. В основі його сюжету — безмежна довіра й відданість собаки своєму господареві й любов господаря до свого чотирилапого друга.

Оповідання «Гусенятко» — зворушлива історія з динамічним сюжетом про гусенятко, яке народилося пізно восени і не змогло зі зграєю полетіти до вирію. Мама-гуска бідкалася, не знала, що робити. З ним залишився тато-гусак, і їм довелося боротися за виживання, рятуючись від людей.

У казці «Цвітарінь» ідеться про життя пташок й інших лісових мешканців. Історія пташенят — приклад взаємодопомоги, доброзичливості всіх, хто населяє ліс. «Пишучи казку, я перевтілювалась абсолютно, жила мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не могла думати про щось інше», — розкрила свою творчу лабораторію Оксана Іваненко.