Як прийшов до влади Іван Самойлович?

За 15 років гетьманування Іван Самойлович зробив чимало важливого для розвитку Лівобережної України. Він зарекомендував себе талановитим воєначальником у війні з Османською імперією. Переселяв українців із Правобережжя на Лівобережжя. Проте активна діяльність не врятувала його від втрати булави під час Кримського походу 1687 р.

Московія мала зобов’язання перед антитурецькою коаліцією — Австрією, Венецією та Річчю Посполитою, яка планувала ліквідувати турецько-татарські володіння на Чорному й Азовському морях. До того ж московити розраховували отримати вихід до Чорного моря. Тож у травні 1687 р. стотисячна московська армія рушила на Крим. У цьому поході до армії царського фаворита Василя Голіцина приєдналося військо українських козаків на чолі з Іваном Самойловичем. Але через пожежу в степу, підпаленому татарами, та незадовільне постачання війська Голіцин наказав повернути назад. Вину за невдачу переклали на гетьмана — його було заарештовано і без слідства й суду заслано разом із сином до Тобольська.

Як ви вважаєте, чому Голіцин переклав відповідальність на Івана Самойловича?

На другий день після арешту Самойловича, 25 липня 1687 р., козаки обрали нового гетьмана. Ним став генеральний осавул Іван Мазепа, який уклав із Московським царством Коломацькі статті (від назви Ко-ломацького городища, де відбувалися ці події). Зауважте, що згідно із цим документом гетьман мав «усіма силами з’єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи», «щоби Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній

владі». А ще Мазепа мав заохочувати шлюби між українцями та московитами.

Постать Мазепи у дослідників викликає найбільше суперечок і кардинально протилежних відгуків з-поміж усіх гетьманів. Інтерес до Мазепи не обмежується українськими істориками, письменниками та митцями. Йому присвятили твори всесвітньовідомі Джордж Байрон, Віктор Гюго та Вольтер. Водночас ми не знаємо достеменно навіть, яким Мазепа був зовні.

Прочитайте про загадки портретів Івана Мазепи.

Внутрішня політика Івана Мазепи

На початку правління Мазепі довелося придушувати повстання: низові козаки та селяни нападали на маєтки старшини. Новий гетьман закликав населення не вдаватися до самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і скасує заведені за Самойловича податки.

За Мазепиного гетьманування на території Лівобережної України не відбулося жодної внутрішньої війни. У 1689 р. було ухвалено Московські статті, які розширювали права гетьмана. На думку російської дослідниці Тетяни Таїрової-Яковлевої, Мазепа домігся економічної незалежності гетьманського скарбу, посилив власну владу, зробивши її верховною не тільки над старшиною, а й над московськими воєводами.

Як ви вважаєте, яку мету ставив перед собою Мазепа, домагаючись затвердження Московських статей?

Завдяки спокою в Гетьманщині стабілізувалася соціальна структура суспільства. Мазепа у внутрішній політиці спирався на

старшину. Тому надавав статус знатних товаришів — бунчукового, значкового і військового — родичам генеральної, полкової та сотенної старшини, особам, які з певних причин не мали посад.

У Війську Запорозькому: товариш — статус рядового козака, повноправного члена спільноти козаків Війська Запорозького; бунчуковий товариш — назва найвищого старшинського звання; значковий товариш — назва найменшого старшинського звання; військовий товариш — привілейований козак, за соціальним статусом наближався до полкової старшини.

Старшина все більше перебирала на себе роль шляхти. Та й Мазепа сприяв зростанню великого старшинського і монастирського землеволодіння, упорядкуванню панщини для селян (два дні на тиждень). За свого правління він видав понад тисячу універсалів про передачу старшині, монастирям та великим купцям у володіння сотні сіл із десятками тисяч селян. Сам гетьман мав близько ста тисяч кріпаків в Україні та двадцять тисяч — у Московії. Наслідком такої політики стало посилення всіх форм економічного тиску на селян, козаків і міщан, загострення соціальних конфліктів у суспільстві.

Проти політики Мазепи у 1692 р. організував виступ військовий канцелярист Петрик (Петро Іваненко). Він підбурив запорожців і уклав угоду із ханом, сподіваючись усунути гетьмана від влади. Петрик розсилав із Січі закличні універсали і звинувачував старшину у зраді: мовляв, «Мазепа і його оточення при підтримці московського царя поділили між собою нашу братію, позаписували її собі... в неволю і тільки що до плуга не запрягають».

Поміркуйте, чи мав цей виступ шанси на успіх.

У 1698 р. гетьман поділив козаків на спроможних виконувати військову службу — виборних та неспроможних — підпомічників. Під-помічники мали допомагати виборним козакам вести господарство. Такий самий поділ згодом було запроваджено і на Слобожанщині.

Розгляньте зображення на с. 149,150. Поміркуйте, чому заможна козацька старшина виділяла значні кошти на утримання та оновлення храмів.

Мазепа був відомим меценатом: щедро підтримував розвиток освіти, робив пожертви на храмове будівництво. Так, його коштом було

збудовано дванадцять нових і відреставровано близько двадцяти храмів, а після смерті гетьмана старшина навіть не змогла підрахувати, скільки він видав «щедрою рукою у побожному намірі на будову багатьох церков і монастирів». Внесок Мазепи в розвиток архітектури й будівництва був настільки значним, що тогочасний архітектурний стиль називають і козацьким, і мазепинським бароко.

До прикладу, коштом Мазепи збудовано Богоявленський кафедральний собор Київського Братського Богоявленського монастиря і Микільський Військовий собор Пустинно-Микільського монастиря, що на Печерську в Києві (нині — пам’ятка садово-паркового мистецтва Аскольдова Могила). Обидва храми знищили більшовики у 30-ті роки XX ст.

Мазепа підтримував і масштабне будівництво. Так, у 1690 р. було зведено новий корпус Києво-Могилянського колегіуму, у 1698 р. — Богоявленську церкву Братського монастиря, дзвіницю Софійського собору, до 1695 р. — обнесено новим муром Києво-Печерську лавру.

Мазепа сприяв розвитку й друкарської справи. Якість книг, створених у той період, вражає. Важливо, що сам гетьман мав одну з найкращих у Гетьманщині бібліотек і щедро обдаровував книжками монастирі, навчальні

заклади, окремих осіб. Гетьман опікувався Києво-Могилянським колегіумом, сприяв його перетворенню в 1701 р. на академію. А у 1700 р. за підтримки гетьмана було засновано новий навчальний заклад — Чернігівський колегіум.

Зовнішня політика Івана Мазепи

Мазепа прагнув за підтримки московського царя не лише об’єднати Лівобережну та Правобережну Україну, а й сподівався розширити її кордони за рахунок степової смуги уздовж Чорного та Азовського морів землями, підконтрольними Кримському ханству та Османській імперії. Шанс поширити свою владу на Правобережжя Мазепа отримав після подій 1699 р., коли сейм Речі Посполитої ліквідував козацтво на підполь-ській Україні, що призвело до антиподьських повстань.

На які кроки зважився уряд Речі Посполитої та як на ці дії від-реагувало козацтво?

Повстання під проводом Семена Палія, до прикладу, було настільки масштабним, що цар Петро І наказав Мазепі допомогти польському королю Августу II його придушити. Тож навесні 1704 р. війська гетьмана перейшли Дніпро і зайняли Київщину та Волинь. Семена Палія заарештували й відправили у заслання до сибірського Тобольска. Придушивши повстання Палія у 1704 р., Іван Мазепа об’єднав під своєю булавою Правобережну та Лівобережну Україну до 1709 р.

Північна війна 1700-1721 рр.

У 1700 р. розпочалася московсько-шведська війна, яку називають Північною. Московське царство та Швеція виборювали контроль над Балтійським морем. Хоча цей конфлікт і не зачіпав інтересів Гетьманщини, однак козаки за наказом царя воювали на території Московії, Балтії та Речі Посполитої. Походи виснажували козацьке військо, спричиняли значні людські та фінансові втрати.

В оточенні самого Мазепи ширилися чутки про задуми Петра І ліквідувати козацьке військо, перетворити козацьку старшину на служивих дворян. Тож гетьман провів переговори із противниками Москви і у 1705 р. налагодив зв’язки з польським королем Станіславом І Лещинським, який посів свій трон не без допомоги шведського короля Карла XII. Відтак Лещинський мав допомогти Мазепі налагодити відносини зі Швецією.

Вже у 1708 р. військо шведського короля Карла XII було готове розпочати похід на Московію в напрямку на Смоленськ і Москву через територію сучасних Литви та Білорусі. Але московська армія застосувала тактику «випаленої землі» — на шляху шведів було знищено всі села. Військо Карла XII відчувало нестачу провіанту та фуражу. Тож король вирішив повернутися в Україну, сподіваючись забезпечити там свою армію продовольчими запасами, зміцнити її козацькими полками та військом Станіслава І Лещинського. Шведський король покладав також надії на допомогу кримського хана й турецького султана.

Поміркуйте, чому ця ситуація була загрозливою для Мазепи.

Гетьман розумів усю небезпеку появи шведів у Гетьманщині. Саме сюди переміщувалися основні воєнні операції московсько-шведської війни. Крім того, значна частина боєздатного козацького війська перебувала у складі московської армії. З огляду на це домогтися визволення України з-під влади царя ставало важче. Зауважте, що більшість жителів Гетьманщини не знала про таємні плани Мазепи, тому сприймала шведів як ворогів. Але гетьман вирішив скористатися шансом визволити Україну з-під московського царя. 129 жовтня 1708 р. він зустрівся з Карлом XII й уклав із ним Українсько-шведський договір, яка передбачала таке:

• Карл XII брав Україну під свій захист, при чому під час воєнних дій шведське військо, відправлене королем на допомогу козацтву, очолював гетьман;

• усе завойоване на московських землях переходило у власність того, хто ним заволодів, а що належало українцям, те поверталося у власність Українського князівства;

• князь і всі суспільні стани України зберігають свої соціальні позиції;

• законний князь України Іван Мазепа вповні зберігає свій статус, а по його смерті українські суспільні стани продовжують користуватися своїми вольностями згідно зі своїми правами та давніми законами;

• король не має права привласнювати герб і титул князя України;

• на час війни князь і стани України передають королю міста Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.

Чи був цей договір вигідним для Гетьманщини? Аргументуйте свою думку. Чому в договорі йдеться саме про «Українське князівство»?

Знищення гетьманської столиці

Розлючений діями Мазепи, Петро І звинуватив гетьмана у зраді — у намірі повернути землі Гетьманщини під владу Речі Посполитої, а православні церкви й монастирі — греко-католикам. Цар наказав старшині й полковникам терміново зібратись у Глухові для обрання нового гетьмана, воєначальникові Олексію Меншикову — зруйнувати гетьманську резиденцію Батурин.

За гетьмана Івана Мазепи Батурин, що ще в польські часи отримав магдебурзьке право, було розбудовано на зразок західноєвропейських столиць: тут постали будинки старшини, низка споруд, де розмістилися вищі органи влади і державного управління, гетьманська гвардія, храми, муровані у стилі козацького бароко.

Драгуни — вид кавалерії; назва присвоєна кінноті, яка здатна діяти в бою як у кінному, так і в пішому строю.

1 листопада 1708 р. до Батурина підійшло царське військо на чолі з Меншиковим, що налічувало до двадцяти тисяч драгунів, і оточило місто. Козаки хоробро захищали укріплення. Та гетьманську столицю, з мурів якої по ворогу били майже вісімдесят гармат, все ж було зруйновано. Причина — зрада. Історик Микола Костомаров так описує ті події: «Один із полкових старшин, Іван Ніс, прибув до Мен-шикова і розказав йому спосіб добути Батурин. За переказами, Ніс показав у батуринській стіні таємний хід. Меншиков відрядив туди

солдатів». Дослідниця Олена Апанович розповідає, що «з острахом і огидою приглядалася Європа до бузувірської різні. Це відбилося навіть у назвах статей французьких газет, що вийшли у 1708 р.: “Страшна різня”, “Жінки і діти на вістрях щабель”, “Усі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів”». Сучасні українські археологи підтверджують жахливі подробиці знищення Батурина.

6 листопада 1708 р. у Глухові відбулася старшинська рада. Туди прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, наказні переяславський та ніжинський. Гетьманом Лівобережної України обрано Івана Скоропадського.

Полтавська битва

Щоб якось поліпшити ситуацію, Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ. Те саме намагався зробити Петро І, який протягом зими 1708 — весни 1709 рр. наполегливо переконував запорожців не підтримувати гетьмана. Хоч якими напруженими були відносини Мазепи та січовиків, козацька рада вирішила підтримати гетьмана. На зустріч із Мазепою у березні 1709 р. прибув до Дикань-ки, що неподалік від Полтави, кошовий отаман Кость Гордієнко. Разом вони вирушили до Карла XII. У відповідь Петро І наказав зруйнувати Чортомлицьку Січ. 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московські воєначальники стратили усіх полонених. Січову фортецю знищили, а гармати, скарб і прапори вивезли.

Війська противників зійшлися під добре укріпленою Полтавою. 27 червня 1709 р. відбулася генеральна битва, яка закінчилася цілковитою поразкою шведів. Серед причин поразки історики називають передусім значну нерівність сил — шведи були виснажені облогою. Також дослідники покладають вину за невдачу на самого Карла XII, який злегковажив силами московської армії і не врахував, що кримський хан не надасть підкріплення. До того ж шведський король був поранений та не зміг особисто керувати боєм.

Яку тактику традиційно використовувала Московія, аби шведи відчували брак постачання і не могли поповнювати своїх запасів?

Уцілілі шведське військо й козаки відступали берегами Ворскли до фортеці Переволочної, сподіваючись скористатися для переправи через Дніпро січовою флотилією. Однак після зруйнування Січі від флотилії залишилося кілька човнів. Переправитися через Дніпро змогли лише Карл XII із кількома генералами і кількатисячним загоном, Іван Мазепа, Кость Гордієнко й кілька сотень козаків. А ЗО червня 1709 р. біля Переволочної з’явився Олексій Меншиков із військом, тож решта шведсько-козацької армії капітулювала.

Шведський король і Мазепа перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер (нині — місто в Молдові). У с. Варни-ця, що поблизу Бендер, Іван Мазепа помер.

Пилип Орлик

Після Полтавської битви царський уряд розпочав репресії щодо жителів Гетьманщини: мазепинців страчували, забороняли друкувати книжки українською мовою, багатьох представників старшинської адміністрації позбавили урядових посад і маєтків. Чимало старшини було заарештовано й вислано до Сибіру. Петро І не шкодував зусиль на переслідування найближчих соратників Мазепи: так, його племінника Андрія Войнаровського було схоплено в Гамбурзі в жовтні 1716 р. Така сама доля спіткала й генерального осавула Григорія Герцика, якого заарештували у Варшаві. Царські агенти полювали на генерального писаря й довірену особу Мазепи Пилипа Орлика та його родину.

А 16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада. Пилипа Орлика обрали новим гетьманом. Тут же, під час ради, старшина і запорозьке козацтво, з одного боку, та гетьман — з другого підписали угоду «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», яку згодом називатимуть Конституцією Пилипа Орлика (Бендерська конституція).

Дослідники вважають, що Конституція Пилипа Орлика віддзеркалювала важливі досягнення тогочасної політичної думки. Так, цей документ обмежував права гетьмана, передбачав створення представницького органу — Генеральної Ради, формував основи розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, впроваджував виборність посад.

З ким раніше укладали угоду гетьмани після свого обрання?

Пилип Орлик намагався створити коаліцію для звільнення українських земель з-під влади царя. Він уклав угоди із кримським ханом Девлет-Ґереєм, шведським королем Карлом XII, прибічниками поваленого польського короля Станіслава І Лещинського. Ці договори передбачали спільне визволення Гетьманщини та Слобожанщини. До анти-московської коаліції приєдналась Османська імперія, яка у 1710 р. оголосила війну Московії. За спільним планом союзників

передбачалося здійснити військову експедицію для звільнення Правобережної України.

На початку 1711 р. хан із сорокатисячною ордою та двома тисячами запорожців вирушив на Слобожанщину, але його похід був невдалим, і хан із дванадцятьма тисячами бранців повернувся до Криму Військо на чолі з Пилипом Орликом рушило на Правобережжя і здобуло Немирів, Брацлав, Вінницю. Коли під Білою Церквою стало відомо про наближення московських військ, союзники залишили гетьмана. Тож Орлик, розуміючи, що самотужки не переможе царської армії, мусив повернувся до Бендер. Після невдалого походу гетьмана на Правобережжя царський уряд аж до 1714 р. зганяв тамтешнє населення на Лівобережжя, аби позбавити Орлика будь-якої підтримки.

Улітку 1711 р. Петро І розпочав воєнну кампанію проти Османської імперії, зазнав поразки і за умовами Прутського мирного договору 1711 р. повернув під владу султана Азов та зобов’язувався не втручатися у справи Речі Посполитої.

Окремий пункт цього договору стосувався українських земель, від яких Московія мала відмовитися і повернути під протекторат Кримського ханства й Османської імперії. Проте його сформулювали дуже нечітко, тож було незрозуміло, чи мова йде про Запорожжя, Правобережжя, чи про всю Гетьманщину.

Наприкінці 1711 р. Османська імперія висунула московській стороні вимогу передати всю Наддніпрянську Україну з Києвом під її протекторат відповідно до умов Прутського миру. Цар відмовився. Однак під час переговорів було досягнуто компромісу: московити відмовилися від Правобережжя (окрім Києва з околицями) і західної частини Запорожжя (землі на правому березі Дніпра з Кодаком), а османи визнали за царем решту запорозьких земель та Лівобережну Україну. Ці домовленості стали тяжким ударом для Орлика та його сподвижників. Адже Україна знову була розділена. Влада ж Орлика над Правобережною Україною, отримана згідно із султанським

указом, була нетривалою. У квітні 1714 р. між Османською імперією та Річчю Посполитою було укладено договір, за яким Правобережна Україна залишалася за королем. У 1714 р. Орлик виїхав із Бендер у подорож до Європи, де намагався знайти союзників для подальшої боротьби. Усі його дипломатичні зусилля виявилися марними.

1. Визначте найважливіші риси внутрішньої політики Івана Мазепи.

2. Охарактеризуйте наслідки Північної війни для українських земель.

3. Чому наміри Пилипа Орлика звільнити Україну зазнали поразки?

4. Якою була політика Петра І щодо України?

5. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

Складіть схему, яка б дозволила охарактеризувати найважливіші події Північної війни на українських теренах.

Складіть історичний портрет Івана Мазепи, Костя Гордієнка чи Пилипа Орлика (на вибір).

 

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)