Інформація про новину
  • Переглядів: 431
  • Дата: 14-01-2022, 22:07
14-01-2022, 22:07

21. Міжнародні кризи та збройні конфлікти на початку ХХ століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  20. Міжнародні відносини наприкінці ХІ...
Наступна сторінка:   22. Освіта. Науки. Досягнення техніки на...

Чи знаєте ви, що...

.....в російсько-японській війні 1904-1905 рр. брав участь майбутній

гетьман Української держави Павло Скоропадський, якого за заслуги в боях відзначено орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом;

.....саме під час Балканської кризи 1908-1909 рр. відомий англійський історик,

один із розробників цивілізаційної теорії Арнольд ТойнБі дізнався про існування українського народу від свого колеги по навчанню в Оксфордському університеті, уродженця Тернопільщини Льюїса Нем’єра (Людвіга Бернштейн-Немировського.

21.1. Як розгорталася японсько-російська війна 1904-1905 рр.?

Вам уже відомо, що на початку ХХ ст. ситуація в Європі загострилася. Водночас і на Далекому Сході було неспокійно. Збройний конфлікт у 18941895 роках між Японією та Китаєм викликав стурбованість європейських держав. Німеччина, Франція та Росія зреагували ультиматумом, вимагаючи вивести японські війська із захоплених територій. Військова потуга японців насторожила навіть Велику Британію, яка наполягла на врегулюванні конфлікту. Звільнені території, зокрема місто Порт-Артур (Люйшунь), а також Корея та Маньчжурія перейшли під контроль Росії та Китаю. Це визначило перебіг майбутніх подій. Розуміючи, що Росія не поступиться, Японія почала готуватися до війни. Вона домоглася підписання у 1902 році договору з Великою Британією. Цей факт означав для англійців кінець політики «блискучої ізоляції», водночас мусив насторожити Росію та Китай.

Готуючись до війни, японські дипломати тривалий час вели переговори з Росією щодо її відмови від отриманих територій на Далекому Сході. Отримавши від Петербурга нечітку відповідь на

ультиматум, Японія в лютому 1904 року оголосила війну Росії. На морі російський флот був розгромлений дощенту. Царські війська зазнали поразки і на суходолі, в районі корейсько-китайського кордону. 2 січня 1905 року росіяни здали фортецю Порт-Артур з неймовірними втратами — близько 30 тис. осіб. Захисники фортеці, якими командував українець за походженням Роман Кондратенко, оборонялися 5 місяців. Вирішальна битва відбулася в лютому-березні 1905 року при Мукдені. На лінії фронту протяжністю понад 100 кілометрів бої велися впродовж трьох тижнів. Сторони понесли жахливі людські втрати і активне протистояння на суші завершилося. У травні 1905 року перемога японців у морській битві біля острова Цусіма вирішила результат війни. Царська влада більше не могла хизуватися ні армією, ні флотом. До того ж, в Росії розгорталися революційні події.

5 вересня 1905 року було укладено Портсмутський мирний договір. Росія визнала Корею «сферою впливу» Японії, а також задовольнила її претензії на Південний Сахалін і Ляодунський півострів з Порт-Артуром. Переговори велися за посередництва президента США Теодора Рузвельта, який навіть отримав за це Нобелівську премію миру. У такий спосіб США продемонстрували свої претензії на Далекосхідний регіон. Перемога маленької Японії над Російською імперією стала непересічною подією. «Країна

Вранішнього Сонця» увійшла до клубу великих держав. Азійські народи отримали ментальний поштовх до визвольної боротьби.

Міркуємо і діємо!

1. Згадайте значення словосполучення «блискуча ізоляція». Чому укладений у 1902 р. договір з Японією означав для британців закінчення політики «блискучої ізоляції»? 2. Послуговуючись

пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про участь українців у японсько-російській війні. Запишіть у зошит 2-3 факти, що вас зацікавили.

3. Чому маленька Японія змогла здобути перемогу над величезною російською імперією? Яким чином ця перемога сприяла «пробудженню Азії»?

21.2. Чому відбувалися війни на Балканському півострові?

Ослаблена Османська імперія виявляла ознаки розпаду впродовж «довгого» ХІХ ст. За нею навіть закріпилося прізвисько «східний пацієнт», а справи, пов’язані з її володіннями на Балканському півострові, стали називати «Східним питанням». У цьому регіоні

перетнулись інтереси майже всіх впливових тогочасних держав. Найбільш заповзято й наполегливо туди добиралася Росія. Вихід до Середземного моря був їй необхідним. Оволодіння протоками, що з’єднують Чорне та Середземне моря (Босфор та Дарданелли), дало б Росії необмежений вихід до світових ринків. Для країни, значну частку експорту якої становила торгівля сільськогосподарською продукцією, це мало неабияке значення. Протоки були примарною мрією царської влади від часу виникнення міфу про «Третій Рим». Та й ідея захисту християнського слов’янського населення Балкан неабияк цьому сприяла. Однак у Росії була суперниця — Австро-Угорщина. У складі цієї імперії перебував не один слов’янський народ. Велика Британія хвилювалася за своє сполучення з Індією. Німеччина остерігалася посилення Росії, небезпідставно вважаючи, що це єдина держава, протистояння з якою на суходолі може бути небезпечним. Але великі імперії виявилися не єдиними «гравцями» в цьому регіоні. Молоді балканські держави мали своє бачення майбутнього півострова.

Національно-визвольні рухи, які охопили всю Європу,

розгорілися на цих землях з неймовірною силою. Греція, Болгарія, Чорногорія, Сербія та Румунія потерпали від зверхності європейських країн, які задовольняли передусім власні інтереси. Доля молодих держав творилася без їхньої участі. Найбільш небезпечною була проблема кордонів, яка й стала « бомбою сповільненої дії в Європі».

Османська імперія, намагаючись модернізуватися, визвольні прагнення підкорених народів сприймала вкрай вороже. Це призвело до початку Балканської (Східної) кризи. Вона розгорілася, коли болгари розпочали визвольне повстання проти турецького панування. Реакція Стамбула була рішучою й жорстокою, однак, за підтримки

Росії, болгари зуміли вибороти незалежність. Але на Берлінський конгрес 1878 року представників народів Балканського півострова взагалі не запросили. Визвольні змагання посилилися, коли у 1908 році Австро-Угорщина самовільно окупувала Боснію, спровокувавши чергову кризу. А напередодні Першої світової війни, в 1912-1913 роках на Балканах розгорнулися відразу кілька конфліктів. Албанія та Македонія воювали проти Османії. Італія захопила Родос, Триполі та Киренаїку. Болгарія та Сербія не могли поділити кордон. Кожна з великих держав вважала, що її інтереси зневажені. Цей конгломерат претензій, ненависті та суперництва роздмухувався все дужче і загрожував вибухнути, змітаючи все на своєму шляху.

Міркуємо і діємо!

1. Згадайте, чому Балканський півострів називали «пороховою

с t

діжкою» Європи? Розгляньте схему. Інтереси яких країн перетиналися довкола «східного питання» та як його розв’язували?

2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся

про розгортання визвольних рухів народів Балканського півострова у ХІХ — на початку ХХ ст. 3. За допомогою мапи спрогнозуйте перебіг подій на

Балканському півострові напередодні Першої світової війни. Поясніть логіку своїх міркувань.

21.3. Яке місце посідала Україна в геополітичних планах провідних євразійських країн?

У ХХ ст. Україна ввійшла розділеною між Австро-Угорською та Російською імперіями. Величезний потенціал, багатющі ресурси та вдале розташування гарантували українським землям зручне місце в тогочасній геополітиці. Цінним був цей край для Росії, бо левова частка хлібозаготівель, перспективні промислові райони, величезні поклади природних багатств, вихід до Чорного, а відтак і Середземного морів та Світового океану неабияк посилювали імперію. Тож, як бачите, порушення «українського питання» могло вмить загострити відносини з Росією. Конфліктувати із цією державою було мало охочих. Водночас Росія будувала плани приєднання західноукраїнських земель. Позиціонуючи себе захисником усіх слов’ян, царат нівелював національні прагнення цих народів, а за українцями взагалі не визнавав окремішности. Врешті, нестримне бажання розширювати імперію стало надважливим для російських урядовців, а українські землі були хорошим плацдармом для просування не тільки на Балкани.

На зламі століть Австро-Угорщина не перебувала на вершині могутності, але прагнула втримати статус великої держави. Врешті, балканський напрямок цікавив Відень куди більше, ніж наші землі. Однак, після формування політичних блоків і конфронтації з Росією, уряд Австро-Угорської імперії дещо змінив позицію. Стримування росіян стало конче необхідним. Для цього цісарське оточення навіть готувалося розіграти «українську карту» — дозволити автономію. Врешті, австрійці завжди сприймали українців як окремий народ, а для протидії Росії це було правильним кроком. У коло інтересів Австро-Угорщини входили також Волинь та Поділля.

Німеччина розглядала українські землі передусім як колоніальні. Промисловий потенціал та феноменальна родючість ґрунтів робили їх вкрай привабливими. Окрім того Берлін прагнув поширити свій вплив на Балкани, Туреччину, Персію тощо. Тож українські землі з Чорним морем ставали стратегічно важливими. Думка про створення Української держави як «сфери впливу» теж обговорювалася. Ця держава мала б послаблювати, відволікати Росію, стати так званою « буферною зоною». Не слід також забувати, що активні націєтворчі та державотворчі процеси вирували не лише на Балканах, Центрально-Східна Європа теж поринула в них. Великі держави не брали це до уваги, насолоджуючись власною величчю, ставлячись зверхньо і зневажливо до молодих націй і держав. Однак світ змінювався. Найнебезпечнішими стали питання ідентичности і кордонів. Вони були абсолютно невирішеними. Великі держави, переконані у власній невразливості, не могли збагнути, яка небезпека криється у «скриньці Пандори», яка так необдумано відчиниться 28 червня 1914 року...

Міркуємо і діємо!

1. Розгляньте схему. Зіставте її з попередньо підготовленим повідомленням про місце України в зовнішньополітичних планах країн Європи наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Обговоріть у парах наявні співпадіння чи розбіжності. 2. Навіщо Росія прагнула приєднати західноукраїнські землі? Чому Австро-Угорщина й Німеччина, які перебували в «спільному» військово-політичному блоці, виношували різні плани щодо українців та їхніх територій? 3. Як у випадку війни українці могли би скористатися зі свого геополітичного становища? Висловіть свої припущення у вигляді плану дій.

2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, доступними словниками, дізнайтеся значення словосполучень і слів «буферна зона», «сфера впливу», «пацифізм», «ультиматум». Використайте їх для розповіді про особливості міжнародних відносин на початку XX ст. та про підготовку провідних країн світу до війни. 3. А. Укладіть у зошиті синхроністичну таблицю конфліктів та воєн, що відбулися у світі на початку XX ст. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про територіальні зміни в світі унаслідок міжнародних криз та збройних конфліктів початку XX ст. 4. Проаналізуйте передумови та визначте можливі причини розгортання Першої світової війни. 5. Прочитайте вислови про війну: «Ця війна покладе край війнам. і наступна — теж» (Девід Ллойд Джордж), «Війна — це лихо і злочин, що поєднує всі лиха і злочини» (Вольтер), «Війни

повторюватимуться доти, поки рішення про них ухвалюватимуть не ті, хто гине на полях боїв» (Анрі Барбюс), «Мета війни полягає в тому, щоб досягти миру на умовах, вигідних для переможця» (Карл Філіп Готліб фон Клаузевіц). Який з усіх найдоречніше відображає ситуацію в світі на початку XX ст.? Поясніть свої міркування. 6. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, підручником з історії України, з’ясуйте ставлення вітчизняних політиків, партій, громадських організацій до можливого розгортання воєнних дій та способів розв’язання «українського питання». Повідомте в класі результати своєї пошуково-дослідницької роботи.

Узагальнення до розділу 4 «МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)»

Розділ 5.

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ТА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ (кінець XVIII - початок XX ст.)

1. «Сувора матрона», Ернст Фрідріх Вільгельм Рогге Старший, близько 1889 р.

2. «Портрет мадемуазель Діни» («Молода жінка, яка читає “До питання про розлучення” Александра Дюма», Марія Башкирцева, 1880 р.

3. «Мислитель», Огюст Роден, 1888 р.

4. Пам’ятник Ніколо Теслі в парку королеви Вікторії біля Ніагарського водоспаду, Канада, Лес Драйсдейл, 2006 р.

5. «Залізничні вагони», Вінсент ван Гог, 1888 р.

6. «Півники», Вінсент ван Гог, 1889 р.

 

Це матеріал з підручника "Всесвітня історія" за 9 клас Васильків 2022

 




Попередня сторінка:  20. Міжнародні відносини наприкінці ХІ...
Наступна сторінка:   22. Освіта. Науки. Досягнення техніки на...



^