Чи знаєте ви, що...

.....коли російський імператор Микола II видав «Маніфест

громадянських свобод» 17 жовтня 1905 р., втратив чинність Емський указ, яким від 1876 року було заборонено друкувати будь-які книги українською мовою, ввозити книги, написані українською мовою, перекладати українською мовою, ставити українські театральні вистави, влаштовувати концерти з українськими піснями, викладати українською мовою в початкових школах.

17.1. Якими були «Великі реформи» в Роси?

У середині ХІХ ст. Росія залишалася феодальною країною. Промисловий переворот та індустріалізація ледь торкнулися цих земель. Демократичні свободи, парламентаризм, конституціоналізм тут були невідомими та й громадянське суспільство не зародилося в цій деспотичній державі. Необхідність реформ стала очевидною після поразки у Кримській війні. Несміливі спроби запровадити виробничо-промислові відносини не були результативними через відсутність вільнонайманої праці, бо більшість населення країни становили кріпаки. Аграрний сектор не давав значних прибутків, адже залежні селяни не були зацікавлені в якісному виконанні роботи. Поміщицькі маєтки часто банкрутували. Кріпацтво гальмувало розвиток країни, тому його скасування було неминучим. Це завдання впало на плечі імператора Олександра ІІ. Положення аграрної реформи розробляли спеціальні комітети. 19 лютого 1861 року імператор оприлюднив маніфест про скасування кріпосного права та «Положення про селян, які виходять з кріпосної залежності». Селяни отримували свободу і певні громадянські права (могли обирати місце проживання, володіти деяким майном, мали право вступати на службу, свідчити в судах, навчатися тощо). Землю селяни отримували не задарма. Вони сплачували поміщикові 20%

вартості землі, решту платила держава. Борг перед державою колишні кріпаки мали повернути впродовж 49 років. Отже, вихід із кріпацтва був поступовим, до укладення викупної угоди селяни вважалися «тимчасово зобов’язаними» і надалі змушені були працювати на поміщиків. Важливу роль відігравала селянська община. Хоч реформа й не розв’язала багатьох питань, однак дала величезний імпульс російській економіці. Почав формуватися внутрішній ринок. Росія таки почала модернізацію.

Царський уряд не обмежився лише селянською реформою. У 1860 р. розпочали фінансову реформу, а в 1863-1864 рр. здійснили перетворення в освіті. Запроваджувалась єдина система безкоштовної початкової освіти. Середня освіта стала доступною представникам усіх станів. Університети отримали автономію. Навчатися тепер могли і жінки. В 1864 році проведено земську реформу. Земства — виборні губернські та повітові органи місцевого самоврядування. Вони займалися питаннями місцевих громад, їх благоустроєм (господарством, медициною, шляхами). За зразком земської в 1870 році провели міську реформу. В містах обирали думи та управи, які теж вирішували комунальні проблеми. Судову реформу в Росії здійснили в 1864 році. Суд став незалежним, гласним, загальним для всіх станів. У процесі мали брати участь прокурор, адвокат, важливу роль відігравали присяжні. Це було досить прогресивно для тогочасної Росії. Такі перетворення стали чи не першими паростками демократії. Із 1862 року розпочалася військова реформа, яка тривала 15 років. Було скасовано рекрутські набори, запроваджено загальну військову повинність. Термін служби — 6 років (на флоті — 7 років). Створено

головний штаб та спеціальні освітні військові заклади. «Великі

реформи» Олександра ІІ радше були продиктовані невідворотністю, ніж справжнім бажанням змінити країну. Такий «косметичний ремонт» не зміг вирішити усіх проблем.

Міркуємо і діємо!

1. Чому до середини ХІХ ст. Росія залишалася країною із середньовічними відносинами й порядками? Обговоріть у групах.. 2. Чому селянство зустріло маніфест від 19 лютого 1861 року з глибоким розчаруванням і невдоволенням? Назвіть 2-3 причини. 3. Якими були наслідки реформ 60-70-х рр. ХІХ ст. для Російської імперії? Чи перетворилася вона в модернізовану державу?

17.2. Які наслідки мала революція 1905-1907 років?

«Великі реформи» в Росії мали неоднозначні наслідки. Селяни, не отримали достатньо землі, але потрапляли в борги. Становище робітників, яких ставали дедалі більше, було складним. Прогресивне дворянство так і не дочекалось обмеження самодержавства. Підневільні народи намагались вирватися з імперської неволі. Таку спадщину отримав цар Микола ІІ (1894-1918). Відсталість Російської імперії не вдалося подолати. Соціальна напруга зростала. Окрім того, Росію охопила криза економіки, а після поразки в японсько-російській війні (1904-1905) — і криза політична. Як бачите, бракувало лише спалаху до повстання. Цією іскрою стала жорстока розправа над робітниками в Санкт-Петербурзі 9 січня 1905 року. Мирну демонстрацію за наказом царя розстріляли на площі перед Зимовим палацом. Загинуло близько тисячі робітників, пораненими були більше 5 тисяч. Ця подія сколихнула все російське суспільство. Країна поринула в революцію (1905-1907). Заворушення серед військових стали тією краплею, яка змусила самодержавство йти на поступки. 17 жовтня 1905 року Микола ІІ видав Маніфест, яким «дарував» демократичні свободи. Найбільшим досягненням було скликання російського представницького органу — Державної Думи.

Повноваження депутатів Державної думи були обмеженими. Три перші її скликання цар розпустив з певних причин. Досягти будь-яких поступок депутатам-українцям не вдалося. Революційний запал стихав, і царський уряд, оговтавшись, перейшов до політики реакції. Репресії, переслідування, заслання і навіть убивства стали її головними інструментами. Політична активність російського соціуму, яскраво спалахнувши, звелася нанівець. Однак Росія стала іншою, адже народ отримав досвід боротьби.

Революція 1905-1907 років оголила всю гостроту селянського питання. Провести аграрні перетворення доручили Петру Столипіну (міністру внутрішніх справ, а згодом прем’єр-міністру). Грандіозна у своєму задумі нова селянська реформа (1906—1916) мала врешті закінчити половинчасту реформу Олександра ІІ, вивести село із безнадійної пастки феодальної відсталости, хоча б на початку ХХ ст. Пропоновані зміни мали надати змогу селянам застосовувати підприємницький хист, втягнути їх у капіталістичні відносини, які вже панували у світі. Невже доля населення так турбувала царських міністрів? Насправді, вкладаючи ресурси в село, царат хотів забезпечити собі надійний тил, лояльність підданих. Враховуючи, що селяни становили переважну більшість жителів Росії, розрахунок був дуже правильним. Таким чином нажаханий революцією цар міг більше не хвилюватися про масові соціальні бунти. То в який спосіб це мало відбутися? Шляхом руйнування селянської общини, ширення практики індивідуальних господарств. Отже, буквально кожен селянин, розраховуючи на свій талант і хист, фактично міг стати дрібним підприємцем-фермером і монетизувати свою роботу. Село втягували в ринкові відносини, товарно-грошову систему і капіталізм. Для цього селянам надавали вільні земельні ділянки. господарі могли їх зібрати у «відруб» або й переселитись у власні «володіння» — хутір. Землі давали не завжди поблизу місця проживання, тому селяни ще й колонізовували незаселені простори Сибіру та Уралу. Столипінська реформа могла перетворити російський аграрний сектор на розвинений і прибутковий бізнес. Однак зустріли ці перетворення з

пересторогою. Руйнування селянської общини було надто радикальним кроком. Індивідуальне господарство передбачало високий ступінь відповідальності, а російське суспільство виявилося до цього не готовим. Прихильники консерватизму не сприйняли ідеї селянської приватної власності. Радикали прагнули нової революції, добробут пересічних жителів імперії був їм невигідним. У вересні 1911 року в Києві було здійснено замах на голову Ради Міністрів Російської імперії Петра Столипіна. По його смерті реформа зійшла нанівець. Лише в українських землях, де імперський самодержавний світогляд не набув популярності, реформа мала чималий успіх.

Міркуємо і діємо!

1. Чому розпочалася революція 1905-1907 рр. у Росії? Як ви вважаєте, чому українці були представлені лише в І і ІІ Державних Думах? Обміркуйте в парах. 2. У чому сутність післяреволюційної реакції в Російській імперії? Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся значення усталених словосполучень «столипінський вагон», ««столипінська краватка». 3. Чому російські селяни не ««відгукнулися» на аграрні реформи Петра Столипіна, натомість, їх позитивно сприйняли українські землероби? Обговоріть у групах.

17.3. Яку зовнішню політику проводила Російська імперія?

Поразка у Кримській війні похитнула позиції Росії на політичній арені. Країна залишалася в політичній ізоляції, не мала права посувати свій вплив далі на Балкани. Російські дипломати спрямували всі зусилля на відновлення статусу великої держави. Це їм вдалося. Завдяки старанням досвідченого та обережного міністра закордонних справ Олександра Горчакова, Росія повернулась у велику політику й узяла активну участь у формуванні блокової системи напередодні Першої світової війни. Її ресурс неабияк бентежив суперників. Представники Троїстого союзу домагалися хоча б нейтралітету, якщо не підтримки. Водночас Франція докладала всіх зусиль, щоб знайти союзника у протистоянні з Німеччиною, і таки прихилила на свій бік не тільки Росію, а й Велику Британію.

З кінця 70-х років ХІХ століття росіяни знову розпочали експансію на Балкани і Закавказзя, які були турецькими володіннями. Після успішної російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Закавказзя відійшло до володінь імперії, в той же час поширити свій вплив на балканські землі росіянам не вдалося. Щоб розширити сфери впливу, Росія використала панславізм — ідею про об’єднання всіх слов’ян. Та, на відміну від більш давніх, демократичних варіантів, запропонувала свій — усі слов’яни мали б об’єднатися під егідою Російської імперії. Це, звичайно ж, було утопією, бо об’єднати величезне розмаїття культур та сформованих націй у єдине ціле неможливо, однак такий задум став прикриттям для імперських апетитів. Якщо ж взяти до уваги східний напрямок, то після війн із Китаєм та Японією Росія загарбала Приамур’я, Примор’я та о. Сахалін. Згодом у сферу імперського впливу потрапила Монголія. В

1891 році розпочалося будівництво Транссибірської залізниці, що полегшило освоєння та завоювання далекосхідних земель. Щоправда, в Азії російські інтереси перетнулися з англійськими, однак це не завадило царським військам заволодіти величезною територією Середньої Азії — від Аральського моря до кордону з Афганістаном, від Каспійського моря до Тянь-Шаню та Ірану.

Колонії Росії не були розкиданими по світу, так як це практикували європейські держави. Імперія «обросла»

підконтроль-ними територіями. Впродовж усього ХІХ ст. (та й не тільки) царат проводив агресивну імперську політику, насаджуючи свої порядки і волю всім, кого вдалося підкорити. Псевдолібералізм, до якого були вимушені долучитися царі-реформатори, аніскілечки не передбачав задоволення національних прав підлеглих народів. Ті ж відповідали непокорою та повстаннями. Як же національні зрушення в Європі, народжені Французькою революцію? Хіба не вплинули ці події на політику Росії? На всі спроби самоідентифікації та декларування національних прав імперія відповідала незмінно — репресії, арешти, розпуски, заслання тощо. Польське повстання 1862-1863 років було жорстоко придушено. Несміливі напівлегальні, майже підпільні спроби українських громад відстоювати свої права закінчилися тотальною забороною української мови, запереченням факту її існування. Повна заборона на самовизначення була в білорусів та прибалтів. Натомість фіни мали дещо на зразок автономії, а до прибалтійських німців виявляли навіть певну культурну та релігійну терпимість. Хоча це були радше дивні винятки тогочасної російської політики.

Міркуємо і діємо!

1. Обговоріть у групах. Чому Франція та Велика Британія домагалися союзницьких відносин із Росією, натомість Німеччина та Австро-Угорщина уникали укладення угод із самодержцем Миколою II? 2. Розкажіть про перебіг відносин Росії з Османською імперією? Чому російські правителі активно «цікавилися» балканським питанням? 3. Розгляньте мапи-карикатури. Як їхні автори відобразили зовнішньополітичні наміри та дії Російської імперії? Доведіть фактами.

2. Поясніть, як ви розумієте значення слів і словосполучень «великі реформи», «хутір», «відруб», «експансіонізм», «колоніальна імперія». Укладіть із них «асоціативні грона». 3. А. Розташуйте дати «великих реформ» у Росії в хронологічній послідовності. Складіть із ними 2-3 хронологічні задачі. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про експансіоністські наміри Російської імперії. 4. Проаналізуйте причини і наслідки російських реформ 1860-1870-х років, російської революції 1905-1907 рр., столипінських реформ. 5. Оцініть становище Російської імперії в Євразії і світі впродовж другої половини XIX -початку XX ст. Доберіть аргументи та факти для підтвердження своєї думки. 6. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про мотиви убивств російських імператора Олександра II і «прем'єр-міністра» Петра Столипіна. Обговоріть версії в класі.

Це матеріал з підручника "Всесвітня історія" за 9 клас Васильків 2022