ЛЕГЕНДАРНА АВТОРКА КИЇВСЬКИХ ЛЕГЕНД

Наталена Королева — це псевдонім письменниці. А її справжнє ім’я було б важко вимовити, бо походить вона з іспанського роду, де повне ім’я складається з імен найближчих родичів. Її життя — це суцільні пригоди, мандри і пошуки. Вирісши сиротою, виховуючись у монастирі, дівчина дуже цінувала можливість навчатися і пізнавати світ. У Київ вона потрапила з батьком у 17-річному віці. За короткий час перебування в Україні вивчила українську мову, навчалася музики у Миколи Лисенка. Була всебічно обдарованою — знала багато мов, вивчала філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити верхи, фехтувати, стріляти. Мабуть, тому захопив її героїчний дух старокиївських легенд. Під час Другої світової війни вийшла книжка Наталени Королевої «Легенди старокиївські».

КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА

Старокиївська легенда

Тяжко журилися в цей день бояри, стоячи перед князем Володимиром. А він уже підписував грамоту: про те, що згоджується видати злому дев’ятиголовому змієві свою доньку Гориславу-Люд-милу. Бо спустошує змій усі землі довколишні, чорториї у Дніпрі своїм хвостом викручує, морить своєю отрутою людей. І погрожує знищити Київ, якщо князь не віддасть йому доньку.

Завтра, до сходу сонця, має піти княжа донька до змія на відкуп своєї землі.

Плаче в палатах княгиня Анна — мати князівни, але не може за доньку заступитися.

А Горислава не плаче. Свою няню Євпраксію такими словами заспокоює:

— Чи ж гадаєш, няню-голубко, що змій за милосердя Боже дужчий?..

І одягається в дорогі одежі, як до шлюбу.

Біда на Київ прийшла, ще й на князя на Володимира.

Раннім ранком заплакали дзвони Десятинної церкви. А з княжих палат, пишних, мармурових, сумно, з плачами та жалібними співами проводжали кияни князівну.

Лише няні Євпраксії серед люду нема. Немає старенької і серед бояринь.

Стрімким спуском, що за княжим двором від хреста Апостола Андрія починається, квапиться Євпраксія на Боричів узвіз, до малої хатини, в якій живе на весь Київ славний Кирило Кожум’яка.

На щастя, Кирило був удома — дванадцять шкур м’яв своїми сильними руками богатир. Як почув, що трапилося — кинув шкури і пішов зі змієм битися. Ухопив жмут ременів — і пішов на берег Дніпра.

Висунув голови змій із води та й питає глузливо:

— Миритися чи битися?

Сам не ворушиться. Лише кінець хвоста, як кіт сердитий, звиває-скручує.

— Де вже з тобою, з поганцем, миритись? Битись іду!

Але змій аж сичить від сміху.

— Лінощі розморили мене. Бач, день ясний який... Тільки лежати та грітися!

— Я тебе підведу!

— Чи ж подужаєш? Ліпші за тебе були...

Та як ухопив Кирило за шкуру лускату. Мне в руках ті шкури, як волові. Скочив змій. Спінив хвилі хвостом. Високим стовпом угору воду метнув. Усі дев’ять голів на Кирила намірює, вогнем дихає, отрутою кидає.

Дмухнув раз на Кирила, вдруге — а богатир відхилив вогонь. Реве змій від люті й гніву.

А з гори вже співи наближаються — ведуть князівну.

Кирило сирицю вхопив, «у три ремені» міцно скручену.

Розмахнувся вільною рукою. І накинув на всі дев’ять голів. Та й затягнув петлю. Аж гад очі вирячив. І впав у воду.

Вихопив ніж Кожум’яка і зняв зі змія шкуру.

Підійшов тут князь Володимир із усім людом київським, дякує Кирилові й пропонує йому руку своєї доньки.

Низенько Кирило князеві вклоняється.

— Не карай, ясний князю, за слово зухвале! Але ж князівну ніяково мені за жінку мати!

Показує руки мозолясті:

— Де ж князівні таку руку подати! І з ганьби-упокорення смертю загинула б донька твоя, коли б довелося їй кулешу варити, мені одежу випрати...

— Не буде в цім потреби! — всміхається Володимир. — Віднині боярином станеш...

— Бояр маєш, княже-господине, й без мене багато! А Кирила Кожум’яку одного. Ким був — тим залишуся, ясний володарю. Коли ж княжою ласкою хочеш обдарувати, то нехай дім мій, де живе мій рід — доки Київ Києвом, — Кожум’яками прозивається. Щоб рід мій про те пам’ятав, з якого кореня вийшов...

За Наталеною Королевою

1. Прочитай уважно текст. Чи вбачаєш у ньому схожі мотиви з оповіданням про Михайла-семилітка? Спробуй зіставити події, описані у двох творах.

2. Хто у легенді про Кирила Кожум’яку виступає в ролі нападника, що чинить зло?

3. Чи є у цій легенді казкові мотиви? Які деталі художнього твору ти вважаєш реалістичними, що відображають життя киян у ті далекі часи?

4. Як ти думаєш, чому Кирило не погодився прийняти княжі почесті?

5. Які риси двох героїв — Михайла-семилітка та Кирила Кожум’яки — є, на твою думку, спільними чи схожими?

Виконай на вибір:

- Охарактеризуй узагальнений образ героя українських богатирських казок, оповідань, легенд.

- Придумай продовження розповіді про подвиги Михайла-семилітка.

- Напиши вірша чи казку про когось із героїв-богатирів.

Підказки Вікі-Всезнайка

У давніх літописах не завжди згадують про всіх народних героїв, котрі стали улюбленцями казок, легенд, бувальщин (чи билин), що дуже часто нагадують казкові сюжети. Наприклад, рідко трапляються згадки про Іллю Муромця — відомого героя народної казки, чи про Кирила Кожум’яку. Але історики знаходять підтвердження існуванню згаданих героїв.

Згідно з українськими билинами,

Ілля походить з «міста Муромль».

Деякі українські дослідники припускають, що йдеться про місто Моро-військ (сучасне село Морівськ Чернігівської області України).

А нещодавно в Києві було встановлено скульптуру Іллі Муромця у столичному парку «Муромець». її висота — 11 метрів. Позував для відтворення його образу відомий сучасний український богатир Василь Вірастюк.

Мультсеріал «Микита Кожум’яка». (2016, реж. М. Депоян).

ПРИСЛІВ’Я І ПРИКАЗКИ про лицарську честь

Або будемо на Русі, або пропадемо всі.

Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою. Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю. Сила та розум — краса людини.

Як прийде туга, пізнаєш друга.

Аналізуємо, узагальнюємо. Як ви розумієте ці прислів’я? Яке з них найкраще підходить до прочитаних сюжетів?

Які ще вислови про геройську вдачу ви знаєте?

Чи сила людини - лише в силі її тіла?

 

Це матеріал з підручника "Українська література" 5 клас Чумарна 2022