uabooks.top

Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, пов’язаних зі стародавніми міфами та віруваннями, супроводжених піснями, іграми та хороводами.

Розглянь «хмаринку слів» — навчальний маршрут цього розділу. Тематично всі слова в ній присвячені зустрічі весни. 

За назвою передбач, про що йтиметься у творі М. До-чинця. Прочитай текст. Чи збіглися твої здогадки з його змістом?

"Ліс зустрів мене, як друга Горлиць теплим воркуванням, Пізнім дзвоном солов’їним, Ніжним голосом зозулі, Вогким одудів гуканням, Круглим циканням дроздів. Ліс зустрів мене, як друга..."

Епітет — це художнє означення.

Визначати епітети дуже просто. Для цього потрібно знайти в реченні означення, а потім з’ясувати, яку ознаку воно виражає. Якщо прикметник вжито в прямому значенні, то це звичайне означення: українська мова, київські вулиці; вовняний светер. Якщо прикметник ужито в переносному значенні, то він виступає епітетом: кислий настрій, чисті думки, скажена кров. А ось рядки з вірша Т. Шевченка, де вжито епітети:

Світе ясний! Світе тихий!

Світе вольний несповитий!

Ознайомся з ліричним твором, характерна ознака якого — вираження найрізноманітніших людських переживань та відчуттів. Він має свій особливий ритм — із паузами, співзвучанням останніх рядків, кількістю складів тощо.

Розпочинається твір зі знайомства з його персонажами:

Лумпумчиком — малим інопланетянином прибульцем;Васильком Ігнатенком — десятилітнім хлопцем, який любить вивчати життя рослин та комах, із задоволенням грає у футбол і комп’ютерні ігри, а також його друзями.

У прадавні часи в нашій Україні жили лицарі.

Носили вони залізні лати, кольчуги та шоломи, мали мечі, списи та щити, їздили верхи. Маленькі лицарі ходили до школи, а великі їздили на лицарські турніри та билися з одноголовими, двоголовими, триголовими і навіть шестиголовими зміями та іншими різними чудовиськами, яких тоді в Україні було повно-повнісінько.

Напевно, ти чув/чула слово «лицар». У давнину так називали воїна на коні зі спеціальним спорядженням. Із часом це слово набуло іншого значення — благородний захисник рідної землі і коханої жінки, якому притаманні такі риси, як честь, благородство, сміливість, бажання захистити слабших. У лицаря був зброєносець, тобто молодий воїн, який носив його зброю та доглядав коня.

«Казку про колядку» Зірки Мензатюк надруковано в її збірці «Макове князювання». Знайди цю книжку та прочитай. Що нового ти дізнався/дізналася про традиції рідного народу?