uabooks.top » Українська література » Євген Маланюк - "Один вечір", "Напис на книзі віршів", "Під чужим небом", "Малоросійство", "Уривок з поеми"
Інформація про новину
  • Переглядів: 6309
  • Дата: 1-05-2019, 21:02
1-05-2019, 21:02

Євген Маланюк - "Один вечір", "Напис на книзі віршів", "Під чужим небом", "Малоросійство", "Уривок з поеми"

Категорія: Українська література




Євген МАЛАНЮК

(1897—1968)

Євген Филимонович Маланюк народився 1 лютого 1897 року в містечку Новоархангельську, що на Херсонщині (нині Кіровоградська область). Середню освіту одержав у Єлисаветградському реальному училищі, навчався в Петербурзькому політехнічному інституті.

Під час Першої світової війни був на фронті. Згодом брав активну участь у національно-визвольних змаганнях. А після падіння Української Народної Республіки емігрував, потрапив до табору інтернованих осіб поблизу польського міста Каліша. Поезію писав ще зі школи, але по-справжньому захопився творчістю, коли був у таборі. Тоді разом з однодумцями видавав журнал «Веселка», надрукував у ньому свої вірші. У 1923 році переїхав до Чехосло-ваччини, де закінчив Українську господарську академію, працював інженером.

Лише в 1925 році видав свою першу поетичну збірку «Стилет і стилос». Віра в майбутню перемогу становить її ідейний зміст. Адже після поразки національно-визвольних змагань загострилась потреба долати зневіру й розчарування, підтримувати натхненним словом українську громаду. На це головним чином і була спрямована поезія Є. Маланюка.

З 1929 року він жив і працював у Варшаві, входив до літературної групи «Танк». Варшавський період був плідним у творчому плані: тоді поет видав нові збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата», « Вибрані поезії».

А після Другої світової війни Є. Маланюк жив у Німеччині, був учасником Мистецького українського руху, згодом переїхав до США. Працював інженером, але й не забував про творчість: опублікував поетичні книжки «Влада», «Остання весна», «Серпень» та ін.

Є. Маланюк є автором багатьох публіцистичних і літературно-критичних статей. Видав їх у збірниках «Книга спостережень» та «Нариси з історії нашої культури».

Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку.

Коментар фахівця

Світова війна закінчилася для Євгена Маланюка в лютому 1918 року. Проте склалося так, що після короткої відпустки йому знову довелося воювати: він став на захист Української держави. На нього чекали ще три роки війни. Війни, у якій тричі доводилося здавати ворогові Київ, у якій був «кривавий листопад» 1919 року, коли внаслідок жорстоких боїв та тифу в сотнях залишалося 5—10 бійців, а полки нараховували 50—60 багнетів.

Леонід Куценко, дослідник літератури

Опрацьовуємо прочитане

1. Які факти життєвого та творчого шляху Євгена Маланюка вас зацікавили? Про які факти ви хотіли б дізнатися більше? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?

2. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) складіть опорний конспект для розповіді про життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка .

3. Скористайтеся довідковою літературою, матеріалами мережі Інтернет і знайдіть цікаві факти про письменника, його творчий, життєвий шлях, його родину, друзів . Ознайомте із цими фактами однокласників (у формі виступу на уроці з повідомленням, на своїй сторінці в соціальній мережі, у дружньому спілкуванні).

Освідчення («Один вечір»)

Пріоритет національно-патріотичних тем у творчості Є. Маланюка не підлягає оскарженню. Своїм поетичним словом він послідовно утверджував ідею української державності, закликав однодумців до боротьби. Однак не лише національні ідеали хвилювали поета — в інтимній ліриці він розкрив іншу, не менш цікаву грань своєї особистості. Пристрасне почуття, ніжність, драматизм — усе це втілилось у поезії «Один вечір» із промовистою присвятою —

«Єдиній».

У тієї «єдиної», до якої адресовано вірш, звичайно, був прототип. Колишній офіцер армії УНР Є. Маланюк, майже цілком захоплений боротьбою за українську національну справу, без тями закохався в молоду поетку Наталю Лівиць-ку та ще й писав їй пристрасні листи («Мені плакати хочеться від теплого болю й ніжності»).

А підписувався «Ваш П'єро» — не випадково і свій «Один вечір» завершив рядком «І в П'єро запалав поет».

Вірш Є. Маланюка і справді нагадує пристрасне освідчення в коханні. До своєї обраниці ліричний герой твору звертається на «Ви», максимально ідеалізує її образ, порівнюючи з відомими жінками: «Хто ви: Борджія чи Клеопатра, / Жанно Д'Аркукраїнських степів?». А ще до цього образу загадкової, гордої, сильної й навіть трохи «фатальної жінки» він додає риси ніжності і вразливості, коли порівнює кохану з «лілеєю білою на зламанім стеблі».

Ліричний герой охоплений бурхливою пристрастю, освідчується піднесено — для вираження свого кохання обирає переважно мелодраматичні загальники на кшталт «солодкий полон», «солодкий біль», «долоні льодовиті», «єдиная на світі» тощо. Очевидно, що він не до кінця упевнений у відповіді на свої щирі й палкі почуття.

У реальності на Є. Маланюка чекало гірке розчарування: Наталя Лівицька запропонувала поетові лише дружбу, а своє подружнє життя пов'язала з художником Петром Холодним.

Читацький практикум

Прочитайте поезію . Виконайте завдання

Один вечір

Єдиній

1

Скільки ніжности в Ваших долонях,

Скільки зоряних в зорі казок...

Знов палаю в солодкім полоні,

Знов Сахара, жага і пісок.

Хто Ви: Борджія чи Клеопатра,

Жанно Д’Арк українських степів?

В Вашім серці — незгаслая ватра,

В Вашім погляді — зоряний спів.

2

Навколо все чуже. Чуже до божевілля.

Цей дощаний театр, злинялі лаштунки... Впиваю запах Ваш і п’ю солодкий біль я. Вдивляюсь в профіль Ваш укохано-тонкий.

Стискають серце знов долоні льодовиті,

І ясно мені все: в оцім людськім кублі Знайшов я Вас, знайшов, єдиная на світі — Лілеє білая на зламанім стеблі.

3

Рокотало в антрактах із салі,

Ми сиділи в кутку куліс.

Було ясно: давно у Версалі Цей вечір вже був колись.

Пам’ятаєте? Клавікорди Мелодійно вели менует,

Засвітився Ваш профіль гордий,

І в П’єро запалав поет.

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які емоції викликала? Чим зацікавила?

2. Схарактеризуйте ліричного героя цього твору. На вашу думку, які риси йому притаманні?

3. Які образи допомагають поетові передати враження ліричного героя від коханої дівчини? Які асоціації викликають у вас ці образи?

4. Які образи допомагають змалювати кохання ліричного героя? Доберіть три слова, якими б ви схарактеризували почуття ліричного героя.

5. У якому образі ліричний герой представляє себе? Які асоціації викликає у вас цей образ? Пригадайте традиції використання цього образу у світовій культурі .

6. Об'єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте класу.

■ Чому поезія складається з трьох частин?

■ На вашу думку, поет зображує почуття ліричного героя в розвитку чи сталими?

■ Як автор ставиться до ліричного героя? На вашу думку, чи наявні в цьому тексті іронія або самоіронія?

7. Ви пам'ятаєте, що виразне читання — це один зі способів інтерпретації художнього тексту. Знайдіть у мережі Інтернет відео- й аудіозаписи, на яких поезію «Єдина» читають професійні актори, шанувальники творчості Є . Маланюка . Яким постає ліричний герой твору в інтерпретації читців? Підготуйте виразне читання поезії . Прочитайте її однокласникам або зробіть відеозапис свого читання і запропонуйте його для перегляду на своїй сторінці в соціальній мережі .

Про творче покликання

(«Напис на книзі віршів»)

Для Є. Маланюка творчість була не лише мистецтвом, а ще й національною самопре-зентацією. «Мистецька творчість нещадна і мстива, — писав поет. — Вона викриває в творі національність творця, вона зраджує в нім найглибше — расу». Тому й не відділяв автор поетичного чину від національного. І в поезії, і в боротьбі волів бути собою. Його «Напис на книзі віршів» звернений насамперед до нащадків. Це спроба пояснити, чому поезія для нього мусила стати зброєю — мала бути одночасно і «стилосом», і «стилетом». Образи, звичайно, символічні і для поета не випадкові. Їх винесено в назву збірки «Стилет і стилос», у якій є вірш зі схожою назвою («Стилет чи стилос?»).

Стилет — це короткий гострий ніж, бойова зброя, а стилос — зроблена з дерева паличка для письма, знаряддя поета в давнину. І якщо спершу автор вагався, який вибір зробити («Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко / Вагаються трагічні терези»), то в «Написі на книзі віршів» він утверджує неподільність творчості й боротьби.

Цей вірш — самохарактеристика поета й водночас цікавий мистецький твір. У ньому автор досить оригінально стилізував творчий процес під воєнні дії: ліричний герой — «залізних імператор строф» — веде свої поезії, «як когорти» бійців, у наступ.

Коментар фахівця

Поет виробив власну мову символів, що є водночас і знаряддям, і результатом його світоаналізу. Саме символізм визначає одну із провідних рис поетичного мовлення Маланюка — лаконічність як принцип, що регулює структуру тексту.

Леонід Куценко, дослідник літератури

Читацький практикум

Прочитайте поезію . Виконайте завдання.

Напис на книзі віршів

Напружений, незломно-гордий,

Залізних імператор строф —

Веду ці вірші, як когорти,

В обличчя творчих катастроф.

Позаду — збурений Батурин В похмурих загравах облуд, —

Вони ж металом — morituri1 —

Сурмлять майбутньому салют,

Важкі та мускулясті стопи Пруживий одбивають ямб —

Це дійсності, а не утопій Звучить громовий дифірамб.

Ось — блиском — булаву гранчасту Скеровую лише вперед:

Це ще не лет, але вже наступ,

Та він завісу роздере.

Шматками розпадеться морок,

І ти, нащадку мій, збагнеш,

Як крізь тисячолітній порох Розгорнеться простір без меж.

Збагнеш оце, чим серце билось, Яких цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос І стилосом бував стилет.

1925

1 Поет використовує слово з латинського вислову Ave, Caesar, morituri te salutant або Ave, Imperator, morituri te salutant (лат. Здрастуй, Цезарю (Імператоре), приречені на смерть вітають тебе) — традиційне привітання гладіаторів, яким вони демонстрували свою відданість і готовність до боротьби .

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас поезія? Які почуття викликала? Які запитання виникли у вас під час читання? Обговоріть їх з однокласниками, учителями. У який інший спосіб ви зможете знайти відповіді на свої запитання?

2. Якого року написана поезія? Пригадайте, які події відбувалися в цей час у творчому житті митця. На вашу думку, який вплив мали ці події на тему, пафос поезії «Напис на книзі віршів»?

3. Визначте провідні образи поезії. Які з них пов'язані з античністю? Які — з минулим України? Які — із сучасністю?

4. До кого звернена поезія? Поміркуйте, чому поет обрав саме такого адресата.

5. Пригадайте твори української та зарубіжної літератури, у яких розкривається тема призначення поета і поезії . На вашу думку, що спільного мають ці твори з твором Є . Маланюка «Напис на книзі віршів»?

6. Об'єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте класу.

■ Твір «Напис на книзі віршів» відкриває видану Є . Маланюком у 1930 р . збірку «Земля й залізо», епіграфом до якої поет обрав цитату з твору Лесі Українки:

У тих піснях, що в чорних водах Стіксу,

Відбилося криваве лихоліття.

Цікаво, що цих рядків поетеса за життя не оприлюднила, а надруковані вони були вже після її смерті . Поміркуйте, якого додаткового значення надає поезії «Напис на книзі віршів» цей епіграф .

■ Чому, говорячи про свою поезію, Є. Маланюк використовує античні образи?

■ Чому у вірші одне слово подане латиною?

7. Оберіть рівень складності, виконайте завдання та презентуйте свою роботу класу. Наведіть аргументи на доказ тез дослідника Леоніда Куценка .

«Поет виробив власну мову символів...».

«Поет виробив власну мову символів, що є водночас і знаряддям, і результатом його світоаналізу».

«...символізм визначає одну із провідних рис поетичного мовлення Маланюка — лаконічність.».

Ностальгія

(«Під чужим небом»)

Польща, Чехословаччина, знову Польща, Німеччина, США. У цьому переліку країн для політичного емігранта Є. Маланюка не було України, точніше, вона являлась йому лиш у снах і спогадах.

Ліричний роздум «Під чужим небом» доволі чітко поділяє простір на «там» і «тут».

Там рідні херсонські степи, луки, поля, вітряки, річка Синюха, молодість, батьківська хата і старенька мати. А тут бруківка й вулиці тісних міст, що ніколи не стануть рідними. Там батьківщина, а тут — чужина.

Символічний образ перекотиполя якнайкраще відображає стан ліричного героя-емі-гранта: людини з утраченим корінням, залежної від «вітрів» буремної доби. І на чужині він лиш «убогий митар», утомлений кочовим життям.

Біль, розчарування, переживання розлуки — таким є душевне буття вигнанця, який вимушено «спалює роки» свого життя «під чужим небом» далеко від рідної домівки й майже без надії на повернення.

 

Це матеріал з підручника Українська література 11 клас Борзенко (профільний рівень)

 




^