Інформація про новину
  • Переглядів: 336
  • Дата: 3-01-2022, 22:27
3-01-2022, 22:27

18. Взаємні права й обов’язки батьків і дітей

Категорія: Правознавство





Попередня сторінка:  17. Шлюб і сім’я
Наступна сторінка:   19—20. Праця неповнолітніх осіб

1. Права й обов’язки батьків і дітей

Найважливіша функція сім’ї — продовження людського роду. Виконання цієї функції сім’ї надзвичайно важливе й для кожної людини, і для всього суспільства. У людському суспільстві батьки завжди опікувалися дітьми, передавали їм досвід, допомагали обирати життєвий шлях.

• Пригадайте народні прислів’я та приказки, присвячені стосункам батьків і дітей. Яка роль батьків у житті дітей?

Турбота про дітей, а пізніше обов’язок дітей допомагати своїм батькам стали моральними нормами, закріпленими настановами багатьох релігійних учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

• Ознайомтеся з витягами із Конституції України та Сімейного кодексу України й визначте, якими є обов’язки та права батьків щодо своїх дітей.

Іноді вважають, що основна роль у вихованні дитини належить матері, що в разі розлучення дитина обов’язково залишається саме з нею.

• Чи згодні ви із цим твердженням? Обґрунтуйте свою точку зору.

За українським законодавством, це зовсім не так. Сімейний кодекс України передбачає, що батьки мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей, їхнього виховання. Навіть коли шлюб між ними розірвано й вони живуть окремо, обов’язок брати участь у вихованні, утриманні дітей, а також право спілкуватися з дітьми мають і батько, і мати.

Батьки мають право (і зобов’язані) контролювати поведінку своїх дітей. Від них залежить місце проживання дітей. Якщо батьки проживають разом, дитина проживає з ними. Якщо батьки проживають окремо, то до досягнення дитиною 10 років батьки вирішують, де вона має жити; якщо дитині від 10 до 14 років, місце проживання її визначають батьки, але з обов’язковим урахуванням думки дитини; із 14 років дитина самостійно визначає, з ким із батьків їй проживати.

2. Обов’язок батьків щодо утримання дітей.

Взаємність обов’язків батьків і дітей

Кожний/кожна з батьків має обов’язки не лише щодо виховання своїх дітей. Адже необхідно забезпечити й матеріальне існування дитини, яка ще не може самостійно себе забезпечити. Саме тому законодавство передбачає обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їхнього повноліття.

Обов’язок піклуватися про своїх неповнолітніх дітей, надавати їм матеріальну допомогу залишається за батьками в разі розлучення чи проживання когось із батьків окремо від дитини. У цьому випадку той/ та з батьків, хто живе окремо від дітей, зобов’язаний/зобов’язана сплачувати аліменти — кошти на утримання дітей, а також надавати допомогу в разі виникнення особливих обставин — хвороби дитини, необхідності її курортного лікування чи оздоровлення тощо.

Розмір аліментів установлює суд з урахуванням стану здоров’я та матеріального становища дитини й платника аліментів, наявності в платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Аліменти встановлюють або в сталій грошовій сумі, або визначивши частку від заробітку особи, яка їх платитиме. При цьому Сімейний кодекс України встановив, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50% за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Обов’язки батьків і дітей недарма називають взаємними, адже й діти, коли вони стануть дорослими, зобов’язані надавати допомогу своїм батькам, піклуватися про них у разі настання непрацездатності. Цей обов’язок — не лише моральна норма, він закріплений і в Сімейному кодексі України.

• Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України та визначте, у яких випадках діти зобов’язані надавати матеріальну допомогу своїм батькам.

3. Улаштування дитини, яка залишилися без батьківської опіки

Життя надзвичайно складне, тому іноді виникають ситуації, коли дитина опиняється без опіки батьків — якщо батьки позбавлені батьківських прав або померли чи загинули. Деякі питання дитина не може вирішити самостійно, тому законодавством передбачено кілька шляхів допомоги дитині, яка опинилася в такій складній ситуації (див. схему 33).

Схема 33

Закон визначає певні обмеження під час призначення опікуна чи піклувальника, які мають забезпечити захист прав дитини. Не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, які обмежені в дієздатності або визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав, перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання, є іноземцями/іноземками, які не перебувають у шлюбі (крім випадків, коли іноземець/іноземка є родичем/родичкою дитини); були засуджені за злочини проти життя й здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, а також за деякі інші злочини; є особами без громадянства та в деяких інших випадках.

За останні роки чимало дітей беруть на виховання в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Прийомна сім’я — це сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, для

забезпечення сімейним вихованням і спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Рішення про створення прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу приймають місцеві органи державної виконавчої влади, при цьому між прийомними батьками (у прийомній сім’ї) чи батьками-вихователями (у дитячому будинку сімейного типу) і цим органом укладається договір. Важливо зазначити, що прийомні батьки та батьки-вихователі мають щодо дітей ті ж самі обов’язки, що й рідні батьки.

З метою захисту прав дітей створено спеціальні державні органи. У кожному районі чи місті є підрозділи в справах дітей та молоді, соціальні служби для дітей, сім’ї, молоді. Створено систему дитячих притулків, куди направляють дітей, які опинилися в складних ситуаціях, тимчасово залишилися без опіки батьків. Ці органи можуть надати допомогу дитині в складних життєвих ситуаціях. Для захисту своїх прав дитина має право самостійно звертатися до різних державних органів, а із 14 років може із цього питання самостійно звертатися до суду.

Діти мають право на забезпечення захисту від порушень їхніх прав батьками й іншими особами. При цьому вони можуть захищати себе самостійно, очікувати на захист батьків, а також звертатися по допомогу до державних органів, громадських організацій і навіть до суду.

Діти, які залишилися без батьківської опіки, можуть бути всиновлені, над ними може бути встановлено опіку або піклування.

Запам’ятайте: усиновлення, опіка, піклування, патронат, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу.

Запитання та завдання

1. Які шляхи та засоби захисту прав дитини ви знаєте?

2. У якому віці дитина може самостійно звернутися до суду для захисту своїх прав?

3. Визначте позитивні та негативні ознаки шляхів улаштування дітей, які залишилися без батьківської опіки.

4*. Висловте свою думку щодо рівня розвитку в Україні системи захисту прав дитини. Запропонуйте шляхи її вдосконалення.

5. Які державні органи можуть допомогти захистити права дитини?

Практичне заняття 6

Улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

(Інформацію щодо використання цього матеріалу вам надасть учитель/учителька.)

1. За допомогою витягу із Сімейного кодексу України (с. 128-129) порівняйте всиновлення, опіку, піклування та патронат. Заповніть у зошиті таблицю.

 

Усиновлення

Опіка

та піклування

Патронат

Вік осіб, щодо яких установлюється

     

Вимоги до осіб, які мають право здійснити

     

Орган, який приймає рішення про встановлення

     

Порядок здійснення (за плату чи безоплатно)

     

Строк, на який установлюється

     

2. Обговоріть переваги й недоліки кожного з визначених законодавством шляхів улаштування дітей, які залишилися без батьківської опіки.

3. Обговоріть ситуації та, використовуючи норми законодавства, прийміть рішення в кожній із ситуацій.

1. Після смерті батьків унаслідок автокатастрофи їхній 5-річний син і 7-річна донька були направлені до дитячого будинку. Через два роки з проханням усиновити дітей звернулися громадяни України, подружжя П. (чоловікові — 28 років, жінці — 27 років), і громадянка Польщі О. (22 роки).

2. У 9-річного С., ще коли йому було 3 роки, померла мати, а батько за скоєння неумисного злочину (керуючи автомобілем, він, унаслідок порушення Правил дорожнього руху, збив пішохода) був засуджений на три роки позбавлення волі, є старший брат, якому 17 років, і бабуся, якій 73 роки. Сільський голова наполягає на відправленні хлопця до дитячого будинку, однак бабуся заперечує.

3. Батько Г. помер, коли йому було 8 років, а за чотири роки його матір позбавили батьківських прав — хлопець залишився без батьківської опіки. Постало питання про його подальшу долю. Заяву про всиновлення подав 20-річний брат батька, однак бабуся категорично проти, вважаючи, що він надто молодий і не здатний виховати дитину.

4. Подружжя жителів м. Полтави — 32-річний Н. та 29-річна Л., у яких є двоє 10-річних синів-близнюків, — вирішило допомогти 8-річній дитині-сироті, з якою вони познайомилися на одному з благодійних вечорів. Однак вони не можуть визначитися, який спосіб улаштування дитини найприйнятніший для них. Висловте свою думку. Що ви їм порадите?

 

 

 

Це матеріал з підручника "Основи правознавства" за 9 клас Наровлянський 2022

 




Попередня сторінка:  17. Шлюб і сім’я
Наступна сторінка:   19—20. Праця неповнолітніх осіб



^