Для з’єднання двох або кількох деталей у певних випадках використовують шпильки. Шпилька 2 (рис. 2.12, а), на відміну від болта, не має головки, а різьба нарізана на її двох кінцях. Спочатку одним кінцем шпильку вкручують у корпус деталі 4, а потім на другий її кінець установлюють деталь 3 і

накручують гайку 1. Крутний момент, що прикладається до гайки, частково передається і шпильці. Щоб вона не крутилась із гайкою, її треба вкручувати в деталь щільно й до кінця. До того ж у з’єднанні шпильки 2 з деталлю 4 має бути натяг, а з гайкою 1 — зазор. Шпильки вкручують перпендикулярно до поверхні деталей, у які їх уставляють.

Заборонено підгинати шпильку, коли вона не потрапляє в отвір деталі. Перекоси шпильки виправляють тільки нарізанням нової різьби. Шпильки, які викручуються під час відкручування гайок, замінюють.

Довжина нарізаної частини шпильок і глибина отворів для них мають відповідати розмірам, наведеним у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Залежність довжини нарізаної частини шпильок від глибини отворів

Примітка: d — діаметр шпильки, мм; Р — крок різьби, мм.

Закручування шпильок — складна й трудомістка операція, яку виконують одним із способів:

• на вільний нарізаний кінець шпильки накручують дві гайки, а потім, обертаючи ключем верхню гайку, укручують шпильку в отвір із різьбою (недоліком цього способу є послаблення посадки шпильки в різьбовому отворі під час відкручування гайок);

• на кінець шпильки накручують спеціальний інструмент «солдатик» — це висока шестигранна гайка, застопорена на кінці шпильки гвинтом, діаметр

якого менший за діаметр шпильки.

Для встановлення великої кількості шпильок використовують електричні та пневматичні ручні інструменти — иіпилькокрути (рис. 2.13). На шпильку накручують змінну гайку 1 і встановлюють на неї шпилькокрут так, щоб кулька 2 дотикалася до гайки. Під час укручування шпильки кулька 2 піднімається вверх до стикання з упорною п’яткою 3, а в разі контакту з п’яткою починає пробуксовувати. У цьому випадку шпилькокрут треба ввімкнути на зворотний хід. Хвостовик 4 призначений для з’єднання шпиль-кокрута з електричним або пневматичним приводом. Хвостовик на кінці має 6 граней, що дають змогу вкручувати шпильки вручну.

Під час установлення шпильок можливе неправильне їхнє розміщення щодо деталей, які з’єднують.

Відхилення від перпендикулярності осі шпильки до поверхні деталі

виникає через недостатню точність обробки отвору й нарізання в ньому різьби. Тому свердління отворів і нарізання різьби виконують на верстатах із застосуванням кондукторів. Перпендикулярність осі шпильки перевіряють кутником (див. рис. 2.12, б; с. 13).

Незбіг осі шпильки й отвору (перекіс) є наслідком перекосу різьби шпильки або отвору (див. рис. 2.12, в, г; с. 13). Випрямляти шпильку не потрібно через можливість її поломки. Шпильку треба викрутити й дорізати різьбу. Якщо перекіс великий, можна висвердлити стару різьбу й нарізати нову, точнішу різьбу, але більшого діаметра. Похибки різьби визначають, спостерігаючи за розміщенням осі шпильки під час її викручування: якщо шпилька не зміщується, то різьба перекошена в отворі, а коли шпилька «б’є» (див. рис. 2.12, г; с. 13), то різьба перекошена на шпильці.

Шпилька недокручена, тобто її виступна частина довша, ніж це потрібно, і далі в отвір не закручується. У цьому випадку потрібно викрутити шпильку й «прогнати» різьбу мітчиком в отворі та плашкою на шпильці або замінити шпильку новою з меншим середнім діаметром різьби. Коли ж виступна частина шпильки перевищує нормальний розмір менше ніж на 1-1,5 кроки різьби, то в невідповідальних з’єднаннях таку шпильку залишають, але встановлюють під гайку спеціальну шайбу збільшеної товщини.

Шпилька закручена надто глибоко — у такому разі заборонено викручувати її на кілька витків для отримання потрібної висоти або збігу прорізу в гайці з отвором для шплінта, тому що посадка шпильки послабиться. Її треба обережно викрутити, прочистити різьбу мітчиком і закрутити нову шпильку з більшим середнім діаметром різьби.

Шпилька закручена недостатньо щільно й під час відкручування гайки викручується з отвору. У цьому випадку потрібно замінити шпильку на іншу з більшим середнім діаметром різьби.

Коли немає можливості замінити шпильку, то різьбу треба прогнати плашкою або зачистити надфілем пошкоджені місця, якщо за висотою вони не перевищують у сумі половини витка.

Шпилька зламалася, і її кінець залишився в отворі деталі. Залишок шпильки видаляють одним із способів:

• запилюють виступний кінець шпильки під ключ і викручують як гвинт;

• свердлять отвір у шпильці, у який забивають зубчастий бор або екстрактор (рис. 2.14), а потім, обертаючи його воротком або ключем, викручують зламану шпильку;

• застосовують метод електроіскрового свердління з використанням спеціальної установки;

• витравлюють зламану шпильку азотною кислотою (якщо базова деталь виготовлена з алюмінію або його сплавів): кислота розчиняє сталь, але слабо діє на алюміній;

• приварюють електродом до зламаної шпильки пластину або гайку та за її допомогою викручують залишок шпильки.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021