Шліцьовими називають з’єднання, які використовують для передавання значних крутних моментів і точного центрування деталей на валах. У таких з’єднаннях виступи на валу, які називають шліцами, входять у відповідні пази в маточині.

Шліцьові з’єднання бувають рухомі, коли охоплені (зовнішні) деталі можуть переміщатися вздовж вала, і нерухомі, коли ці деталі закріплені на валу. Шліцьові з’єднання забезпечують більшу міцність, тому що шліци менше послаблюють вал, ніж гнізда під шпонки.

Шліцьові з’єднання мають певні переваги над шпонковими, а саме: деталі на валах краще центруються; збільшується площа поверхні зминання на гранях шліців; зменшується ослаблення міцності вала; забезпечується передавання великих крутних моментів.

Профілі шліців поділяють на прямобічні, евольвентні й трикутні (рис. 10.1).

Прямобічні шліцьові з’єднання використовують із центруванням по зовнішньому D і внутрішньому d діаметрах (рис. 10.2, а, б), а також по бокових гранях шліців (рис. 10.2, в).

Евольвентні шліцьові з’єднання використовують із центруванням по бокових гранях шліців і зовнішньому діаметру. Такі з’єднання забезпечують високу міцність шліців.

Трикутні шліцьові з’єднання використовують із центруванням тільки по бокових гранях шліців для передавання невеликих крутних моментів.

Залежно від посадки центрувальних поверхонь шліцьові з’єднання бувають тугорознімні, легкорознімні й рухомі.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021