Під час розведення або ремонту електропроводки, підключення побутової техніки й інших робіт виникає потреба з’єднувати проводи. Щоб з’єднання було надійним і безпечним, необхідно знати особливості кожного з них, де і коли, за яких умов їх можна використовувати.

Застосовують різні способи з’єднання проводів (рис. 23.1). Вибираючи певний спосіб з’єднання, потрібно зважати на багато факторів. Зокрема, на

матеріал проводу, площу його перерізу, кількість жил, тип ізоляції, кількість проводів, що з’єднуватимуться, а також на умови експлуатації.

Під час з’єднання проводів зварюванням (рис. 23.1, а) їх скручують, а кінець заварюють. Утворюється кулька з металу, яка в будь-яких умовах забезпечує стабільне й дуже надійне з’єднання — не тільки струмових, а й міцнісних характеристик: метал з’єднаних проводів після розплавлення утворює моноліт і вичленити окремий провід неможливо. У процесі зварювання важливо нагріти метал, але не оплавити ізоляцію. Недолік цього з’єднання проводів — воно на 100 % нерознімне.

Для з’єднання проводів обпресуванням (рис. 23.1, б) потрібна спеціальна алюмінієва або мідна гільза чи наконечник — їх підбирають, зважаючи на розміри діаметра пучка, а матеріал беруть такий самий, як і проводи. Оголені й зачищені до блиску проводи скручують, на них надівають трубку-гільзу й затискають її спеціальними кліщами.

Гільзи й наконечники застосовують різні, їх є кілька видів (рис. 23.2). Гільзи для з’єднання проводів обпресуванням бувають мідні, алюмінієві й мідно-алюмінієві, тобто обпресуванням можна з’єднувати проводи з міді й алюмінію.

Технологія обтискання проводів:

• обрізують провід різаком, забезпечуючи дуже точний зріз: що він точніший, то легше буде надіти гільзу, не зім’явши проводи;

• відміряють і зачищають від ізоляції частину проводу на довжину гільзи так, щоб не пошкодити провід (у гільзи є невелике розширення, яке допоможе насадити її на провід);

• насаджують гільзу на зачищену частину проводу;

• уставляють у затискач відповідного розміру й стискають.

Для виконання з’єднання використовують ніж для знімання ізоляції, бокорізи й пасатижі для відрізання проводу, обпресувальні кліщі класичного типу для ручного використання, потужні кліщі з довгими ручками або з гідропресом та ізоляційну стрічку.

З’єднання проводів у клемник колодках (рис. 23.1, в) — одне з найпростіших і надійних з’єднань проводів. Клемні колодки є кількох типів, але практично скрізь використовують гвинтове з’єднання. Клемні колодки бувають із гніздами різних розмірів — під різні розміри проводів, з різною кількістю пар — від 2 до 20 і більше.

Клемна колодка — це пластиковий корпус, у якому запаяно металеве гніздо або пластина. У це гніздо або між пластинами вставляють оголений провід і затискають його гвинтом. Затягнувши гвинт, треба посмикати провід — переконатися, що він добре затиснутий.

Перевагами такого з’єднання є швидкість і простота з’єднання, можна з’єднувати проводи різних діаметрів, одно- й багатожильні, мідні й алюмінієві.

Недолік з’єднання — через пластичність металів, особливо алюмінію, з часом контакт слабшає.

З’єднання проводів паянням (див. рис. 23.1, г; с. 98) потребує підготовки. Спочатку проводи зачищають від ізоляції й оксидної плівки до чистого металу, скручують, після цього лудять. Луджені дроти скручують спочатку пальцями, потім дотискають, використовуючи пасатижі.

Місце з’єднання розігрівають паяльником або вузькофакельним пальником. Коли каніфоль або флюс закипає, беруть на жало паяльника деяку частину припою і вносять у зону паяння, притискаючи жало до проводів. Припій розтікається і заповнює проміжки між проводами, забезпечуючи добре з’єднання.

Після охолодження місця паяння потрібно змити залишки флюсу (вони прискорюють окиснення), просушити з’єднання, після чого ізолювати за допомогою ізоляційної стрічки або термоз’єднувальних трубок.

Цей спосіб з’єднання проводів має як переваги, так і недоліки. У слабкострумових системах паяння — один із найнадійніших способів. Однак за розведення електропроводки в будинку або квартирі в разі періодичного проходження через з’єднання великих струмів (це буває, якщо захисні автомати неправильно підібрані або несправні) припій поступово розплавляється та випаровується. Контакт стає дедалі гіршим і з’єднання гріється, що може призвести до пожежі. Ще один негативний момент — низька механічна міцність паяння через м’якість олова. Якщо проводів у паяному з’єднанні багато і вони жорсткі, під час спроби упакувати їх проводи часто вивалюються — занадто велика сила пружності, яка вириває їх. Тому не рекомендовано використовувати з’єднання проводів паянням для розведення електрики: незручно, довго й ризиковано.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021