Жорстке кріплення кроков до балок перекриття за допомогою цвяхів, скоб та інших кріпильних елементів не завжди виправдане. Якщо коробка будівлі схильна до усадки, потрібно залишити кроквам можливість зміщуватися щодо опори. Традиційно для цього використовували скручений дріт, міцний на розрив, за допомогою якого забезпечувалося надійне з’єднання кроков із верхнім вінцем зрубу, але передбачався певний ступінь вільності елементів конструкції. Нині з цією метою застосовують кріпильний елемент — ковзну опору (рис. 36.1, а; с. 158). Такий вид кріплення простий у монтажі, надійний і довговічний.

Ступінь усадки будівельних конструкцій залежить від матеріалу, з якого вони виготовлені, і ступеня вологості деревини. Найменше схильний до усадки клеєний брус, значно більше деформуються стіни із суцільної деревини природної вологості. Перекіс даху може утворитися і в процесі експлуатації споруди. Підвищена вологість у дощовиті сезон призводить до розбухання деревини, узимку дерев’яний матеріал природним чином втрачає вологу й помітно всихає, унаслідок чого геометричні розміри зрубу постійно змінюються.

Уникнути подібних складнощів можливо за допомогою особливої конструкції вузлів кріплення в місцях сполучення кроков зі стінами — ковзної опори (рис. 36.1, б). Завдяки спеціальному кріпленню дах може зміщуватися без зміни своїх геометричних параметрів. Цей кріпильний елемент складається з двох частин: напрямної (металева планка, яку кріплять на крокви) і кутника з опорною площадкою (монтують на балку перекриття). У верхній частині кутника є петля, яку накидають на напрямну. Таке конструктивне рішення залишає крокві певний ступінь вільності в одному напрямку й обмежену відстань, яку визначають довжиною напрямної.

Розрізняють ковзні опори двох типів: відкриті і закриті. Конструкція опори відкритого типу складається з двох окремих елементів. Сталева вигнута пластина (напрямна) має 2 або З кріпильні отвори на кожному кінці. Нерухома частина (кутник) може мати до 5 отворів в опорній площадці. Довжина ходу кріплення залежить від моделі й становить 60-160 мм.

Закрита опора — це нерозбірна конструкція, яку монтують у повністю зібраному стані. Її нерухомою частиною є кутник, на довгій стороні якого зроблено отвір і в нього протягнута кріпильна планка.

Для виготовлення ковзної опори використовують сталь, товщина якої має бути не менше 2 мм. Ширина пластин становить 40 мм, а висота кутника — 90 мм. Опори виготовляють із застосуванням технології холодного штампування. Захист матеріалу від корозії забезпечують методом цинкування — це дає змогу запобігти передчасному руйнуванню кріплення та підвищує його довговічність.