Інформація про новину
  • Переглядів: 757
  • Дата: 28-02-2022, 23:55
28-02-2022, 23:55

54.3. Ручне дугове зварювання покритими електродами

Категорія: Види з’єднань деталей і виробів





Попередня сторінка:  54.2. Газове зварювання
Наступна сторінка:   54.4. Зварювання в захисних газах

Зварювання покритим електродом — дугове зварювання із застосуванням електродів із спеціальним покриттям, яке покращує запалювання і стабільне горіння дуги й захищає метал від впливу навколишнього середовища.

Для живлення зварювальних процесів (дуги) постійним струмом застосовують зварювальні випрямлячі, перетворювачі й генератори, а змінним струмом — зварювальні трансформатори.

Електричною дугою називають тривалий розряд електричного струму між двома електродами в іонізованій суміші газів і компонентів, які входять до складу покриття електродів і флюсів. Залежно від роду струму зварювальна дуга буває постійного і змінного струмів.

За зварювання дугою постійного струму розрізняють пряму і зворотну полярності. Для прямої полярності електрод (катод) необхідно під’єднати до негативної клеми джерела живлення, а виріб (анод) — до позитивної. У ньому разі більше тепла виділятиметься на виробі, тому пряму полярність використовують для зварювання товстих металів. За зворотної полярності катодна й анодна плями поміняються місцями, тобто катодом буде виріб, а анодом — електрод. Цю полярність використовують для зварювання тонких металів, щоб уникнути пропалів, і високолегованих сталей, щоб зменшити вигоряння легувальних елементів.

Коли зварюють дугою змінного струму, полярність змінюватиметься із частотою 50 Гц, тобто 100 разів за секунду. Під час переходу синусоїди струму через нульове значення дія струму в дузі припиняється, тому дуга змінного струму менш стійка порівняно з дугою постійного струму. Кількість тепла, що виділяється на електроді й виробі, під час зварювання змінним струмом буде однаковою.

Зварювальний пост — це робоче місце зварника, обладнане всім необхідним для виконання зварювальних робіт. Зварювальний пост укомплектовують джерелом живлення (трансформатор, випрямляч), зварювальними кабелями,

електродотримачем або пальником, пристосуваннями, інструментами й засобами захисту.

Для захисту очей та шкіри обличчя зварника від променів електричної дуги та бризок розплавленого металу застосовують щитки або маски із спеціальними світлофільтрами.

Електрод — металевий або неметалевий стрижень, призначений для підведення струму до зварювальної дуги.

Електроди бувають плавкі і неплавкі. Плавкі електроди виготовляють із сталі, чавуну, міді, алюмінію і їхніх сплавів; неплавкі — із вольфраму та його сплавів, вугілля і графіту. Плавкі електроди одночасно є і присаджувальним матеріалом. Неплавкі електроди тільки підводять зварювальний струм до дуги, а присаджувальний метал за потреби подають окремо.

Для ручного дугового зварювання та наплавлення сталей, чавунів, кольорових металів і сплавів використовують покриті електроди. Це металеві стрижні круглого перерізу різного діаметра з нанесеним на них покриттям, які під час зварювання плавляться. Покриття призначене для стабілізації горіння дуги, захисту зварювальної ванни від повітря, легування та розкиснення металу.

Режими зварювання — сукупність різних факторів зварювального процесу, які забезпечують стійке горіння дуги й отримання швів заданих розмірів, форми і якості. До таких факторів належать: діаметр електрода, сила зварювального струму, тип і марка електрода, напруга на зварювальній дузі, рід і полярність зварювального струму, швидкість зварювання, розміщення шва в просторі, попереднє підігрівання та наступна термічна обробка.

Для запалювання дуги застосовують 2 способи: впритул — короткочасним дотиком кінця електрода до поверхні виробу й прямим відривом електрода після короткого замикання; чирканням — рухом кінця електрода як сірником.

Стикові з’єднання без скосу кромок зварюють однобічними швами за товщини металу 4 мм. Листи без скосу кромок завтовшки 4-8 мм зварюють двобічним швом. Метал понад 8 мм зварюють із розчищанням кромок.

Залежно від товщини металу шви виконують одно- й багатошаровими, бага-топрохідними.

Кутові шви зварюють похилим електродом і «у човник».

Для виготовлення відповідальних виробів застосовують кутові шви з однобічним або двобічним скосом кромок.

За розміщенням швів у просторі в момент їхнього виконання розрізняють нижні, горизонтальні, вертикальні та стельові шви.

Нижні шви найзручніші для зварювання, тому що краплі електродного металу під впливом власної маси легко переходять у зварювальну ванну; крім того, зварнику зручно спостерігати за процесом зварювання.

Вертикальні шви зварюють знизу вверх і зверху вниз. Тому під час вертикального зварювання зварювальний струм зменшують на 10-15 % порівняно зі зварюванням у нижньому положенні, а діаметр електрода не повинен перевищувати 4-5 мм. Щоб метал не витікав із зварювальної ванни, потрібно підтримувати дуже коротку дугу (рис. 545).

Горизонтальні шви (на вертикальній площині) зварювати складніше, ніж вертикальні. Тому зварювання ведуть короткою дугою та електродами діаметром до 4-5 мм. Сила зварювального струму зменшується на 10-15 % порівняно з нижнім положенням (рис. 54.6).

Стельові шви зварювати найважче. Труднощів можна уникнути, зменшуючи силу зварювального струму на 15-20 % порівняно з нижнім положенням; для цього використовують електроди діаметром до

4 мм. Основною умовою отримання якісного шва є підтримування дуже короткої дуги шляхом періодичних замикань електрода з металом зварювальної ванни (рис. 54.7).

 

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021

 

 




Попередня сторінка:  54.2. Газове зварювання
Наступна сторінка:   54.4. Зварювання в захисних газах



^