Газовим зварюванням називають спосіб з’єднання деталей плавленням, під час якого нагрівання здійснюють теплом високотемпературного газового полум’я.

Для забезпечення процесу газового зварювання необхідні кисень і горючі гази (ацетилен, водень, нафтові гази, природний газ), а також присаджувальні матеріали та за потреби флюси.

Для організації газозварювального поста потрібні: кисневий балон із редуктором; ацетиленовий генератор із запобіжним затвором або ацетиленовий балон із редуктором; гумові рукави (шланги) для подавання кисню та горючого газу в пальник або різак; зварювальні пальники з набором наконечників, для різання — різаки з комплектом мундштуків і пристосувань для різання; присаджувальний дріт для зварювання, паяння та наплавлення; флюси, якщо вони потрібні для зварювання певного металу; зварювальний стіл і пристосування для складання;

приладдя для зварювання та різання: окуляри з темним склом, набір ключів, молоток, зубило, сталеві щітки, лінійка, кутник, рисувалка тощо; система вентиляції; протипожежні засоби; відро з водою для охолодження пальників; контейнер для відходів.

Зварювальним полум’ям називають полум’я, що утворюється під час згоряння горючого газу або парів рідини в кисні. Найчастіше використовують ацетиленокисневе полум’я, тому що воно має найвищу температуру (+3150 °С). У полум’ї розрізняють 3 зони; ядро, відновну зону й зону повного згоряння, або факел. Температура ядра становить +1000 °С. Відновна зона має найвищу температуру (+3150 °С) на відстані 3-6 мм від кінця ядра. Цією зоною полум’я здійснюють зварювання. Температура факела становить від +1200 до 2500 °С.

Залежно від співвідношення між киснем і ацетиленом розрізняють 3 види полум’я.

Нормальне полум’я теоретично отримують, коли в пальник на один об’єм кисню надходить один об’єм ацетилену. Його використовують для зварювання сталі.

Окиснювальне полум’я утворюється, коли в пальник на один об’єм ацетилену подається понад 1,3 об’єму кисню. Його використовують для зварювання латуні та паяння твердими припоями.

Навуглецьовувальне полум’я утворюється за надлишку ацетилену. Його використовують для зварювання чавуну й для наплавлення твердими сплавами. Потужність полум’я пропорційна товщині металу.

На практиці розрізняють 2 способи зварювання: лівий і правий. Лівий спосіб зварювання проводять справа наліво; полум’я направляють на ще не зварювані кромки, а присаджувальний дріт переміщують попереду полум’я. Цей спосіб використовують для зварювання тонких і легкоплавких металів. Правий спосіб зварювання проводять зліва направо; полум’я спрямовують на зварену ділянку шва, а присаджувальний дріт переміщують за пальником. Тепло розсіюється менше, тому кут розчищання кромок становить не 90°, а 60-70°, що зменшує кількість наплавленого металу та короблення. Правий спосіб доцільно використовувати для зварювання деталей завтовшки понад 5 мм і металів із високою теплопровідністю.

Підготовка деталей до зварювання полягає в очищанні, випрямлянні, розмічанні, різанні та складанні.

Нижні шви зварювати легше, тому що метал під силою земного тяжіння скапує в кратер (заглиблення в металі шва під тиском полум’я) і не витікає із зварювальної ванни.

Вертикальні шви за малої товщини металу зварюють зверху вниз правим способом або лівим способом знизу вверх (рис. 543).

Горизонтальні шви (рис. 54.4, а) зварюють правим способом, тримаючи кінець присаджувального дроту зверху, а мундштук знизу.

Стельові шви (рис. 54.4, б, в) зварюють лівим і правим способами. Під час зварювання необхідно утримувати розплавлений метал від стікання вниз рухом пальника й тиском газів полум’я.

Газозварювальні роботи потрібно проводити на відстані не менше 10 м від пересувних генераторів, 5 м — від балонів і баків із рідким паливом, 1,5 м — від газопроводу.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021