Ескізні зображення фігури людини в процесі створення одягу виконують із метою представлення безпосередньо моделі одягу, при цьому не дотримуючись правил академічного малюнка, детального опрацювання та відтворення зовнішності. Залежно від техніки чи експериментування в роботі модельєра, його творчого бачення, зображення фігури варіюють від умовного до майже портретного. Найбільш виразно це спостерігається, коли зображують голову, обличчя, шию, руки та ноги.

Про загальні пропорції частин тіла в ескізних зображеннях фігури вже йшлося раніше.

Після опанування виконання статистичних і динамічних положень фігури виникає необхідність визначення прийомів зображення окремих деталей та частин тіла.

1. Голова, обличчя

Форма голови людини складна, близька до овалу, залежить від анатомічної будови черепа. Незважаючи на те, що в будові лівої та правої частин тіла здебільшого симетричність відсутня, у зображенні фігури й окремих частин тіла дотримуються симетрії.

З наведених прикладів можна визначити, як нанести контури овалу голови та шиї. Пряме положення фігури передбачає зображення обличчя в анфас. Для такого зображення лінією симетрії вважають середню (профільну) лінію, що проходить через середину чола, середину основи носа, губ і підборіддя, поділяючи голову (обличчя) на дві рівні частини за вертикаллю (рис. 12.21, а). Верхня обмежувальна лінія (висота голови) є орієнтиром для зображення лінії росту волосся та малювання зачіски, нижня лінія відповідає рівню підборіддя.

Для зображення обличчя потрібно визначити ділянку від лінії росту волосся до підборіддя. Лінія розрізу очей проходить горизонтально до середини овалу голови, розподіляючи її на дві рівні частини: верхню — від тім’яної точки до перенісся, нижню — від перенісся до підборіддя (рис. 12.21, б). Відстань між очима дорівнює довжині ока, нижню частину зображення поділяють навпіл — ця лінія визначає положення кінчика носа та висоту вуха (1/4 висоти голови). Тонкими лініями промальовують очі, брови, губи, вуха й об’єм зачіски.

Нерідко на малюнках відображають повороти або нахили голови, відповідно змінюється його конструктивна побудова.

На малюнку голови в профіль проводять допоміжну вертикаль через точку маківки, намічають усі пропорції частин обличчя, як на малюнку в анфас. Далі визначають форму потиличної частини, профільний контур.

На малюнку повернутого обличчя на 3/4 профільна лінія видозмінюється в дугу, далі з урахуванням законів перспективи зображають усі частини обличчя (рис. 12.21, в, с. 153).

Варіанти зачісок на ескізах можуть бути різноманітними — від зачісок для щоденного призначення до конкурсних і виставкових. Основна умова — відповідність зачіски моделі одягу й ідеї колекції.

Волосся зображують зачесаним у різних напрямках, проділи мають також різне спрямування, залежно від характеру зачіски (рис. 12.22).

Малювання чоловічих зачісок відрізняється специфічною лінією росту волосся, об’ємом і напрямком паєм (рис. 12.23).

2. Руки

Для виразності ескізу фігури людини необхідно приділити увагу промальовуванню характерних положень рук. Руки мають три анатомічні частини: плече, передпліччя та кисть. Розташовані під кутами одна до одної на ділян-

ках суглобів, частини руки відповідають певним пропорціям. Нагадаємо, що кисть становить приблизно 2/3 довжини передпліччя, а лікоть опущеної руки знаходиться на рівні талії.

Кінцівки в ескізах зображають умовно, контурами відтворюють їхній силует і пластику.

Положення рук обирають залежно від того, чи потрібно демонструвати форму рукава та лінію пройми. Вдало обране для зображення положення рук сприяє розкриттю загальної ідеї костюма (рис. 12.24).

3. Кисть руки

Кисть — частина руки від зап’ястя до кінців пальців, складається з долоні та пальців. Довжина кисті відповідає висоті обличчя від лінії росту волосся

до підборіддя. Довжина безіменного та вказівного пальців дорівнює половині довжини кисті.

Зображення кисті починають із визначення її контурів, потім малюють фаланги та пальці (рис. 12.25). Рука та кисть у русі створюють безліч комбінацій завдяки рухливості зап’ястного суглоба (рис. 12.26). Щоб достовірно зобразити кисть, потрібно поспостерігати за рухами людей.

4. Ноги

Ноги людини мають такі анатомічні частини: стегно, колінний суглоб, гомілка та стопа.

Форма ніг залежить від розвитку м’язів. В ескізуванні одягу переважно обирають форму та пропорції, що характерні для худорлявої, стрункої людини.

Малюнки ніг виконують спереду та збоку, ураховуючи, яка нога є опорною, у статиці чи динаміці малюють фігуру, а також положення центру тяжіння (рис. 12.27).

Малюнок ноги виконують поетапно, починаючи зі стегна, переходять до гомілки, стопи у взутті. Положення стопи змінюється залежно від виду взуття, зокрема висоти підборів.

Це матеріал з підручника "Практичне ескізування одягу" Горбатюк 2021