1. Пригадайте, коли і у який спосіб відбулося об’єднання Німеччини. Яка роль у цьому процесі Отто фон Бісмарка? 2. Які європейські держави не бажали піднесення Німеччини? Чому?

1. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ

Уже в 1870-і роки в промисловому розвитку Німеччина обігнала Францію, а на початку XX ст. залишила позаду Велику Британію. Німеччина вийшла на перше місце в Європі й стала другою (після США) індустріальною державою світу.

нові ознаки економічного розвитку країни

Вражаючі успіхи Німеччини в гірничодобувній промисловості, виробництві сталі (друге місце у світі), машинобудуванні та прокладанні залізниць свідчили про завершення у 80-х роках XIX ст. індустріальної революції.

З кінця XIX ст. випереджаючого розвитку в Німеччині набули новітні галузі — машинобудування, електроенергетика, хімічна та електротехнічна промисловість. У країні було зосереджено 2/3 світового виробництва фарб, а потужність німецьких електростанцій лише на початок XX ст. збільшилася у вісім разів.

Відбувалася концентрація виробництва та капіталів. Монополія у вугільній промисловості країни належала Рейн-Вестфальському вугільному синдикату. В електротехнічній промисловості панували гігантські корпорації ЗЕК (Загальна

електрична компанія), «Сіменс і Гальське», «Сі-менс-Шуккерт». Лідерство на ринку озброєнь, у виробництві локомотивів, залізничних рейок Німеччини на початок XX ст. захопив могутній концерн Ф. Круппа. Найбільшими фінансово-промисловими магнатами були Круппи, Тіссени, Сі-менси, Ганземани та ін.

У 90-і роки XIX ст. німецький експорт подвоївся, левову частку в його структурі становили машини й готові вироби.

За додатковою інформацією дізнайтеся про основні факти історії фірми «Сіменс» та про сфери її діяльності в наші дні.

Розвиток сільського господарства через збереження напівфеодальної системи поміщицьких (юнкерських) господарств і малоземелля селян відбувався значно повільніше. Прусське юнкерство зосередило у своїх руках майже третину оброблюваної в країні землі. Натомість лише 40 % селян Німеччини були власниками землі. Збіднілі селяни вирушали в міста.

Особливістю економіки країни було поєднання передової потужної індустрії з поміщицьким землеволодінням та відсталими формами організації сільськогосподарського виробництва.

2. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

О. фон БІСМАРКА

Після створення єдиної німецької держави її «хрещений батько», перший канцлер імперії О. фон Бісмарк спрямував свої зусилля на централізацію влади в імперії, зміцнення економічної та військово-політичної могутності країни, забезпечення першості Німеччини в Європі. Протягом 1871-1878 рр. (т. зв. «Ліберальна ера») його кан-цлерство відзначалось ліберальними методами управління країною. З часом його політика ставала жосткішою. Канцлер вважав, що держава повинна служити всім верствам суспільства, і лише репресіями становище в ній виправити неможливо. Політику Бісмарка в соціальній сфері називали «новим курсом». Зокрема, Німеччина стала першою країною у світі, де було ухвалено розгорнуте соціальне законодавство. У 70-і роки XIX ст. Рейхстаг ухвалив численні закони, спрямовані на зміцнення єдності імперії та посилення її державного апарату.

1. Поясніть дію протекціоністських заходів на зростання економіки. 2. Яким чином соціальне законодавство сприяє сталому економічному зростанню?

3. Чому Бісмарк домагався посилення армії?

Проаналізуйте статистичні дані щодо населення Німеччини і дайте відповіді на питання:

1. Які процеси ілюструє діаграма?

2. Під впливом яких чинників змінювалася чисельність населення на користь збільшення міського населення?

«Культуркампф» (нім. kulturkampf — боротьба за культуру) — заходи уряду О. фон Бісмарка в 70-х роках XIX ст., спрямовані проти католицької церкви — головної опори католицької Партії центру, яка підтримувала сепаратистські, антипрусські тенденції.

4. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА О. фон БІСМАРКА

СТВОРЕННЯ СОЮЗУ ТРЬОХ ІМПЕРАТОРІВ

Використовуючи ідею монархічної солідарності для збереження «порядку» в Європі, у 1873 р. Бісмарку вдалося створити Союз трьох імператорів — імператорів Німеччини, Австро-Угорщини та Росії. Угода мала консультативний характер, але роль Німеччини в системі міжнародних відносин відразу зросла. Утім Союз не міг бути стійким через суттєві протиріччя між країнами. І хоча в 1881 р. угода була відновлена (вже у формі договору про нейтралітет), до середини 1880-х років Союз вичерпав свої можливості.

1. Визначте, як автор карикатури «Три імператори» визначив роль Отто фон Бісмарка у міжнародних відносинах. 2. Розтлумачте сиволічний зміст карикатури 2.

УТВОРЕННЯ ТРОЇСТОГО СОЮЗУ

Наприкінці 1870-х рр. суттєво погіршилися відносини Німеччини з Росією. Бісмарк відчував сильний тиск австрійців і власних військових, що штовхали його на війну з Росією. Проте канцлер подолав ці настрої.

Після відставки Бісмарка загострилися відносини Німеччини з Великою Британією, яка побоювалася зростання впливу німецької держави в Європі.

Висловте припущення, чому могли зіпсуватися відносини між Німеччиною та Росією і Великою Британією. Спробуйте окреслити точки перетину інтересів держав, які могли спричинити конфлікт.

Погіршення відносин з Росією та Великою Британією зумовило військово-політичне зближення Німеччини й Австро-Угорщини. У 1879 р. уряди двох країн уклали таємний союзний договір. У 1882 р., використовуючи італо-французьке колоніальне суперництво, Бісмарку вдалося залучити до коаліції й Італію. Так виник Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, що поклав початок розколу Європи на ворогуючі військово-політичні угруповання.

ПОЧАТОК КОЛОНІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Німеччина вступила на шлях колоніальних захоплень пізніше від інших країн, але одразу виявила надзвичайну активність й агресивність. Фактично Німеччина із середини 1880-х років вела боротьбу за переділ колоніального світу.

Лише за два роки (1884-1885 рр.) вона захопила територію загальною площею 3 млн кв. км. Так, у 1884 р. засновано першу німецьку колонію в Південно-Західній Африці. Услід за нею німецькі колонізатори захопили Того, Камерун, північну частину Нової Гвінеї. Незабаром установили контроль над Маршалловими островами в Тихому океані.

5. ВІЛЬГЕЛЬМ II. ПЕРЕХІД НІМЕЧЧИНИ ДО «СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ»

Після смерті Вільгельма I й нетривалого правління його сина, тяжкохворого Фрідриха III (лише 99 днів), імператорський трон перейшов до його внука Вільгельма II. Вступ на престол нового кайзера викликав тріумф серед військових, прусських юнкерів і служителів церкви. 29-річний імператор був типовим юнкером, що понад усе пишався військовими перемогами прусської зброї. Погляди Вільгельма II сформувалися під впливом військово-аристократичного середовища й були вкрай консервативними. Новий кайзер відразу висловився про необхідність боротьби з «руйнівними елементами», заявляючи, що «воля кайзера — вищий закон».

Терпіти біля себе О. фон Бісмарка й бути його тінню імператор не міг і не хотів (хоча вважав його за свого друга). Між ним і старим канцлером одразу виникли розбіжності з питань внутрішньої та зовнішньої політики. Кайзера, зокрема, не влаштовував зовнішньополітичний курс Бісмарка. Вільгельм II та його оточення допускали можливість ведення війни на два фронти (проти Франції та Росії) й були готові до боротьби за переділ колоніального світу.

Розбіжності виявилися й у ставленні до робітничого руху. На відміну від Бісмарка, кайзер, претендуючи на роль «народного монарха», вважав небезпечним продовження репресій і був схильний до соціального маневрування. На початку 1890 р. Рейхстаг відхилив пропозицію О. фон Бісмарка про перетворення «виняткового закону» проти соціалістів на постійний.

«Залізний канцлер» змушений був піти у відставку. Його змінив ставленик імператора генерал Л. фон Капріві.

Уже у своїх «лютневих наказах» 1890 р. Вільгельм II пообіцяв поліпшити становище робітників. Після цього Рейхстаг ухвалив важливі соціальні закони: про 11-годинний робочий день, заборону праці дітей, молодших 13 років.

Проте ліберальний курс кайзера виявився нетривалим. У 1894 р. Л. фон Капріві був відправлений у відставку, а на зміну йому прийшов старий князь Х. фон Гогенлое. Ця кадрова перестановка знаменувала поворот від реформізму до реакції та репресій проти лівої опозиції.

Вступивши на шлях колоніальних захоплень пізніше від інших країн, Німеччина значно поступалася їм у розмірах загарбаних територій. Німецькі колонії були удванадцятеро меншими від британських й до того біднішими на сировинні ресурси. Перехід Німеччини до «світової політики» означав намір переділу вже поділеного європейськими країнами світу, а саме:

• претензії на панування в Європі;

• укріплення своїх позицій на Близькому, Середньому та Далекому Сході;

• прагнення до переділу сфер впливу в Африці, Азії, Океанії. Активізація експансії на Сході отримала назву «Дранг нах Остен» —

«Натиск на Схід». Головним напрямком німецької експансії став Близький Схід. У 1899 р. кайзер добився від турецького султана згоди

на будівництво трансконтинентальної залізниці Берлін-Багдад, після чого розпочалося активне проникнення німецького капіталу на Балкани, в азіатську частину Туреччини та Месопотамію. Це викликало стурбованість як Британії, так і Росії.

Крім того, розгорнувши в 1898 р. будівництво потужного військово-морського флоту, Німеччина кинула виклик Великій Британії, загрожуючи її посередницькій торгівлі та зв’язкам з колоніями.

Німецька імперія також активно брала участь у розділі Китаю між великими державами.

Канцлер Німеччини Б. фон Бюлов, виступаючи в Рейхстазі в 1897 р., сказав: «Ті часи, коли німець одному зі своїх сусідів поступався землею, іншому — морем, а собі залишав небо, — ці часи минули. Ми вимагаємо для себе місця під сонцем». Про які зовнішньополітичні наміри свідчили слова канцлера?

Знаю й систематизую нову інформацію

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність. Укажіть дати історичних подій. Доберіть 3 події з історії України, які відбулися в межах даної хронологічної послідовності.

2. Які зміни у внутрішній і зовнішній політиці сталися після 90-х років XIX ст. за Вільгельма II?

3. У чому полягав перехід Німеччини до «світової політики»?

4. Які чинники сприяли економічному підйому Німеччини в останній третині XIX ст.? Які нові риси в економічному розвитку країни з’явилися в цей період?

5. Які заходи здійснив О. фон Бісмарк для зміцнення могутності Німецької імперії?

6. Якими були особливості зовнішньої політики уряду

О. фон Бісмарка?

7. Назвіть і покажіть на карті країни, що входили до Союзу трьох імператорів, Троїстого союзу.

8. Виконайте онлайн вправу

https://cutt.ly/2YNnwiI

Обговоріть у групі

1. Німеччина належала до «другого покоління» капіталістичних країн. Як це позначилося на внутрішній та зовнішній політиці Німецької імперії?

2. «Бісмарк — щастя для Німеччини, хоч він і не добродійник людства, — писав історик Брандес. — Для німців він те саме, що для короткозорого — пара чудових, незвичайно сильних окулярів: щастя для хворого, але велике нещастя, що вони йому потрібні».

Який сенс криється в словах відомого історика? Чи поділяєте ви його точку зору?

3. Як ви думаєте, чому за певної реакційності внутрішньополітичного курсу Німеччина стала першою країною у світі, в якій ухвалили соціальне законодавство?

4. Які заходи німецького уряду можна охарактеризувати як реакційні?

5. Прокоментуйте карикатуру на Отто фон Бісмарка. Які особливості політики канцлера відобразив автор карикатури? Чи погоджуєтесь ви з автором карикатури щодо оцінки постаті Бісмарка?

Мислю творчо й самостійно

1. Великий німецький письменник Томас Манн писав: «Народжена у війнах, нечестива Німецька імперія прусської нації могла бути лише мілітаристською державою. Такою вона і жила, занозою в тілі людства».

Чому Німеччина насправді стала агресивною та мілітаристською державою? Які внутрішні й зовнішні чинники цьому сприяли?

2. Складіть політичний портрет «О. фон Бісмарк — «залізний канцлер» Німецької імперії»».

1873 р. створення Союзу трьох імператорів 1882 р. створення Троїстого союзу

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Щупак (2022)