За допомогою хмаринки слів пригадайте і назвіть головні особливості розвитку Великої Британії в першій половині XIX ст.

1. ВТРАТА АНГЛІЄЮ ПРОМИСЛОВОГО ЛІДЕРСТВА

ВТРАТА ПРОМИСЛОВОГО ЛІДЕРСТВА

Визначте за текстом причини втрати Великою Британією промислового лідерства в останній третині XIX ст.

Уявіть, що ви британський прем’єр-міністр тієї епохи — запропонуйте програму відновлення економічного статусу держави.

Остання третина XIX ст. — період швидкого економічного підйому США й Німеччини — для Великої Британії ознаменувала втрату передових позицій у світовій промисловості й торгівлі. Головною причиною втрати лідерства Великою Британією була застаріла технічна база її промисловості, яка сформувалася ще наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. й не могла конкурувати з передовими підприємствами США та Німеччини. Для заміни обладнання були потрібні чималі кошти. Але не кожен підприємець був готовий здійснювати дорогі технічні нововведення. Наявність у Великій Британії колоніальних володінь з неосяжними й гарантованими ринками збуту, дешевою робочою силою та сировиною дозволяла знижувати собівартість виробленої на застарілій техніці продукції й отримувати високі прибутки.

Із 70-х років XIX ст. британський капітал у дедалі зростаючих розмірах почали вивозити до США, країн Латинської Америки й особливо в колонії. А зменшення капіталовкладень у вітчиз-

няну економіку уповільнювало темпи економічного розвитку Великої Британії.

Велика Британія почала істотно відставати від США й Німеччини й у сфері технологій. Навіть винаходи, зроблені британцями, спочатку запроваджували в США та Німеччині. Британські товари на світовому ринку втрачали свою конкурентоспроможність.

Положення ускладнювалося тим, що британський уряд продовжував дотримуватися фритредерської політики.

Фритредерство — рух промислової буржуазії за вільну безмитну торгівлю, невтручання держави в приватну підприємницьку діяльність. Виник у Великій Британії наприкінці XVIII ст.

Безмитне надходження до країни з-за кордону продукції створювало для британських підприємців невигідні умови. Свобода торгівлі призвела до того, що в 70-80-і роки XIX ст. ринки Великої Британії були переповнені товарами країн-конкурентів, а ввезення продукції британської промисловості в інші країни обкладали високим митом.

Складним було становище в сільському господарстві. Падіння цін на сільськогосподарські товари, зумовлене появою на ринку дешевої заморської пшениці, призвело до зниження доходів землевласників і масового розорення фермерів-орендарів. Відбувалася масова міграція сільського населення в міста.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК БРИТАНІЇ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ XIX ст.

Пригадайте, що таке протекціонізм як напрям державної політики. Поясніть, чому деякі британські виробники виступали за проведення політики протекціонізму.

Складна ситуація, у якій опинилася країна, спонукала частину промисловців уже у 80-і роки розпочати рух за протекціонізм.

Але підприємницькі кола зробили ставку на розширення колоніальної експансії. Використання ресурсів колоній дозволяло їм компенсувати втрати, завдані іноземною конкуренцією, і, не вдаючись до реформування економіки, зберігати високі прибутки.Зв’язокз колоніальними окраїнами імперії здійснювався за допомогою фінансових установ. У 1904 р. 50 британських банків мали близько 2 300 колоніальних відділень, тоді як банки Франції — 136, а Німеччини — 70.

Деякі галузі британської індустрії продовжували займати панівні позиції у світі. Так, судна, побудовані на верфях країни, не мали рівних. Британські верстати охоче купували за кордоном, у тому числі й у США.

Велика Британія зберігала провідну роль у світовій торгівлі, а Лондон, як і раніше, вважався міжнародним фінансовим центром. Британський фунт стерлінгів залишався світовою розрахунковою валютою.

У 90-х роках Х!Х ст. у Великій Британії з’явилися перші монополістичні об’єднання, які досить швидко встановили контроль над колоніальною торгівлею, суднобудівельною й військовою промисловістю. Проте процес створення монополій у Великій Британії відбувався повільніше, ніж у США, Німеччині або Франції. У традиційних галузях британської індустрії (вугільній, текстильній та ін.) монополізувати виробництво було складніше. Значну роль тут відігравали традиційні сімейні фірми, часто дрібні. У цих галузях технічне переоснащення виробництва відбувалося ще повільніше.

2. ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ

СТАБІЛЬНІСТЬ ДВОПАРТІйНОЇ СИСТЕМИ

У Великій Британії стабільно діяла двопартійна система. Політичне життя країни визначалося суперництвом двох найвпливовіших партій — Ліберальної та Консервативної. Вони чергувалися у владі, а їхні лідери, відповідно, очолювали уряди. До середини 80-х років XIX ст. перевагу в парламенті мали ліберали, але потім, у зв’язку з кризою ідеології партії та її розколом, вони поступилися своїми позиціями консерваторам.

Ліберальну партію підтримували широкі кола промислової й торговельної буржуазії, пов’язані здебільшого з легкою промисловістю. До неї долучалася й велика частка англійської інтелігенції. Лідером партії в 1870-1890-і роки був видний державний діяч В. Гладстон. Завойовуючи прихильність виборців, ліберали здійснювали соціальні реформи.

Уряд В. Гладстона вперше виділив кошти з бюджету на розвиток освіти. У 1870 р. в країні була створена система державних початкових шкіл зі світським характером навчання, і через 10 років у них навчалося вже 3,5 млн дітей. Згідно з положенням земельної реформи, лендлордам заборонялося «зганяти із землі» орендарів до закінчення терміну оренди, вони були зобов’язані компенсувати капіталовкладення орендарів. У1871 р. британський парламент узаконив тред-юніони й визнав за ними права на судовий захист, відкриття рахунків у банках, подачу судових позовів тощо.

Консервативна партія спиралася переважно на земельну аристократію, крупних фермерів, англіканську церкву. Проте гнучкий політичний курс поступово залучив до неї представників фінансово-промислових кіл і навіть частину робітників. Консерватори виступали за розширення зовнішніх ринків шляхом подальших колоніальних захоплень, частина членів партії виступали за введення високих митних зборів для захисту внутрішнього британського ринку від іноземної конкуренції. Лідер консерваторів Б. Дізраелі був одним з найпопулярніших політиків країни.

У 1872 р. уряд В. Гладстона ввів закон про таємне голосування на виборах. А в 1884 р. у Британії проведено нову парламентську реформу (третю з початку століття). У результаті зниження майнового цензу чисельність виборців збільшилась до 4,5 млн осіб, що становило близько 60 % усього дорослого чоловічого населення країни. Право голосу було надане батракам і шахтарям, а також дрібним орендарям Британії й Ірландії, сільськогосподарським робітникам, робітникам-квартиронаймачам.

Дайте оцінку парламентським реформам у Великій Британії. У чому полягало їх історичне занчення для розвитку держави?

Наприкінці ХІХ ст. позиції ліберальної партії в Британії ослабли. Після 1886 р. й до кінця століття консерватори перебували при владі більш як 11 років.

У політичному житті держави дедалі активніше проявлялася політична активність робітників.

3. НОВІ ТРЕД-ЮНІОНИ І УТВОРЕННЯ ЛЕЙБОРИСТСЬКОЇ ПАРТІЇ

Тривалий час британські профспілки об’єднували лише кваліфікованих робітників у традиційних для Великої Британії галузях промисловості. Після великих страйків наприкінці 80-х років XIX ст. настав час для створення тред-юніонів докерів, робітниць сірникових фабрик та інших некваліфікованих робітників країни. Ці нові тред-юніони об’єднували також робітників, що працювали на одному підприємстві, але мали різні професії.

Нові профспілки відрізнялися від старих також рішучістю дій під час

проведення страйків та інших акцій із захисту прав робітників. Одним з найбільших був страйк докерів Лондонського порту в 1889 р.

Нові тред-юніони — нові профспілкові об’єднання, що виникли у Великій Британії наприкінці 80-х — на початку 90-х років XIX ст. Будувалися за виробничим принципом (на відміну від старих тред-юніонів, які об’єднували, як правило, робітників однієї професії). У нові тред-юніони приймали неквалі-фікованих робітників. Із середини 1910-х років втратили відмінність від інших тред-юніонів.

Чисельність профспілок Великої Британії безперервно зростала. Нові профспілки були головними ініціаторами незалежного робітничого представництва в парламенті.

До кінця XIX ст. членів тред-юніонів обирали до парламенту або за безпосередньої підтримки, або по списках лібералів. Проте необхідність законодавчого захисту своїх прав змусила британські профспілки переглянути свою парламентську тактику. У 1900 р. Лондонський конгрес тред-юніоністів утворив Комітет робочого представництва з метою прямого обрання робочих депутатів до парламенту. Обрані депутати мали створити в Палаті общин окрему фракцію, хоча їм дозволялося співпрацювати з лібералами.

Комітет створювався на основі колективного членства профспілок і вже в 1904 р. об’єднував понад 1 млн осіб. У 1906 р. Комітет робочого представництва був перетворений у Лейбористську партію, яка на перших виборах до парламенту завоювала 29 мандатів.

Лейбористська партія (Партія праці) —одна з провідних британських політичних партій. Заснована в 1900 р.; з 1906 р. називається Лейбористською. Має соціал-демократичну орієнтацію, пов’язана з профспілковим рухом.

Як відзначали творці партії, Лейбористська партія Великої Британії була створена для того, щоб захищати права профспілок і дати право політичного голосу робітничому класу.

Таким чином, у Великій Британії з’явилася нова впливова політична організація, яка згодом зайняла місце лібералів у двопартійній системі країни. З моменту свого створення Лейбористська партія відстоювала позиції реформізму.

4. ІРЛАНДСЬКЕ ПИТАННЯ

Однією із важливих проблем Великої Британії було ірландське питання. Після унії 1801 р. Ірландія вважалася складовою частиною Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, але фактично

залишалася її напівколонією.

За роки британського панування ірландці продовжували відстоювати право на незалежність. Національні протиріччя на острові перепліталися із соціальними, оскільки велика частина землі належала англійським лендлордам.

Падіння цін на продукцію сільського господарства й конкуренція дешевого заокеанського зерна посилили бідність ірландських селян, багато хто з них утратив землю. Під впливом голоду на острові почастішали «аграрні злочини»

— самовільні захоплення земель, підпали, псування худоби. Застосовувалася селянами й тактика бойкоту лендлордів. Створена в 1879 р. ірландська «Земельна ліга» додала стихійним виступам селян організованого характеру.

Ліга зажадала конфіскації володінь лендлордів й одночасно організувала масові акції протесту проти насильницького позбавлення орендарів землі. Небачений раніше розмах аграрних виступів змусив уряд В. Гладстона провести в Ірландії в 1881 р. земельну реформу.

Розтлумачте задум автора карикатури у висвітленні шляхів вирішення ірландського питання.

У 70-і роки XIX ст. в Ірландії активізувався національний рух, який очолила ліберальна буржуазія. Створена нею в 1870 р. «Ліга гомруля» визначила свої вимоги самоврядування для Ірландії в рамках Британської імперії (гомруль).

Ірландці, обрані до британського парламенту, співпрацювали з лібералами, сподіваючись на їхню підтримку у введенні гомруля в Ірландії. Коли їхні надії не виправдалися, ірландські депутати застосували тактику парламентської обструкції: виступаючи з кожного питання, вони гальмували роботу найвищого представницького органу.

Гомруль (англ. home rule, буквально — самоврядування) — програма самоврядування Ірландії в рамках Британської імперії, висунута в 70-і роки XIX ст.

На початку 1886 р. кабінет В. Гладстона розробив помірний проект гомруля: відновлений ірландський парламент отримував право управ

ління внутрішніми справами, хоча зовнішня політика, торгівля, поліція, армія й усі важливі питання внутрішньої політики залишилися в руках британського уряду. Проте цей законопроект не лише викликав лютий опір консерваторів, а й призвів до розколу Ліберальної партії. Вирішення ірландського питання відкладалося.

Знаю й систематизую нову інформацію

1. Укладіть запитання до «кросворду навпаки». Намагайтесь укладати питання так, щоб вони відображали особливості розвитку Великої Британії.

2. У чому полягали особливості економічного розвитку Великої Британії в останній третині XIX ст.?

3. Які зміни в двопартійній системі Великої Британії відбулися на межі ХІХ-ХХ ст.?

4. У чому полягало історичне значення парламентської реформи 18841885 рр.?

5. Які були основні причини відставання в 70-80-х роках XIX ст. Великої Британії від США й Німеччини?

6. Що свідчило про загострення «ірландського питання» в 60-80-х роках XIX ст.?

7. Покажіть на карті в шкільному атласі Ірландію, а також адміністративно-територіальні одиниці, що входили до Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.

8. Виконайте онлайн вправу

https://cutt.ly/IYNnjJR

Обговоріть у групі

1. У 1875 р. Б. Дізраелі заявив, що Велика Британія «втомилася від реформ» і «їй треба відпочити». Як ви вважаєте, що мав на увазі британський політик?

2. Чому, на ваш погляд, британські уряди в ХІХ ст. провадили політику реформізму? Яке це мало значення для стабілізації політичної системи Великої Британії?

3. Які факти з британської історії останньої третини XIX ст. свідчили про нові тенденції в розвитку демократії в британському суспільстві?

4. Чому британці називають «Вікторіанську епоху» (1837-1901 рр.) «золотим століттям» історії своєї країни?

5. Співставте розвиток Великої Британії і Німеччини в останній третині ХІХ -на початку ХХ ст. Зробіть висновки про можливі перспективи розвитку відносин двох держав.

Мислю творчо й самостійно

Виконайте дослідницький проєкт «Королева Вікторія - жінка, політик». Доберіть інформацію, яка свідчить про вплив Вікторії на суспільну свідомість і політику.

1884-1885 рр. третя виборча реформа у Великій Британії 1906 р. створення Лейбористської партії

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Щупак (2022)