ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,

ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначати особливості кримськотатарського національного відродження; аналізувати виникнення й початок робітничого та соціал-де-мократичного рухів; характеризувати земський рух.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як і коли було ліквідовано Кримське ханство? 2. Якими були особливості робітничого руху в тогочасній Європі? 3. У чому полягала ідеологічна концепція соціалізму? 4. Що таке земства? Якими були їхні повноваження?

Якій стадії відповідав національний рух кримських татар наприкінці ХІХ ст.? Що таке джадидизм?

 

1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ.

Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні та всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, -зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.

У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851 —1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.

Із 1883 р. І. Гаспринський почав видавати першу національну газету «Терджиман» кримськотатарською та російською мовами. Тривалий час вона була єдиним тюркомовним періодичним виданням у Російській імперії.

З ім’ям І. Гаспринського пов’язано виникнення джадиди-зму — просвітянського руху народів ісламського Сходу. У його основі був новий звуковий спосіб навчання грамоти, коли окремій літері відповідали конкретні звуки. Він розробив «нові методи навчання», завдяки яким навчанню кримськотатарських дітей було надано більш світського характеру. Для своїх новометодних шкіл він написав і видав власну серію навчальних посібників, найвідомішим серед яких став «Учитель дітей» у чотирьох випусках. Учителі цих шкіл під керівництвом І. Гаспринського поширювали його ідеї у кримськотатарському середовищі, сприяли оновленню повсякденного побуту й усього духовного життя народу.

За своїм світоглядом І. Гаспринський був лібералом, виступав за дружбу слов’янських і кримськотатарських народів, релігійну терпимість та співпрацю християн і мусульман, категорично відкидав соціалістичні ідеї та методи боротьби.

На честь І. Гаспринського встановлені пам’ятники в Сімферополі та Бахчисараї, його ім’ям названі кримськотатарська бібліотека в Сімферополі, вулиці та школи. У Бахчисараї існує музей І. Гаспринського.

Клерикалізм — політичний напрям, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.

Що зумовило розгортання соціал-демократичного і робітничого рухів?

2 ЗАРОДЖЕННЯ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОГО ТА РОБІТНИЧОГО РУХІВ. Друга половина XIX ст. стала періодом поширення в Європі соціал-демократичного й робітничого рухів. Це пояснюється тим, що промислова революція та індустріалізація сприяли формуванню нового прошарку суспільства — промислових робітників зі специфічними рисами та інтересами. Не маючи власності, вони могли покладатися лише на свою працю. Таке становище робило працівника, з одного боку, неза-хищеним перед життєвими негараздами (економічними кризами, хворобами, сваволею власника підприємства тощо), а з іншого — сприйнятливим до всіляких революційних учень, що обіцяли «світле майбутнє».

Одним із таких революційних вчень, найбільш поширеним у другій половині XIX — на початку XX ст., як ви знаєте зі всесвітньої історії, став марксизм. Він пов’язував соціалістичну перебудову суспільства саме з промисловими робітниками, або пролетаріатом.

Марксистське вчення як у Російській імперії взагалі, так і на території українських земель зокрема, знайшло багато прихильників. Проте слід зауважити, що в Європі марксизм виник із робітничого руху, тоді як у Російській імперії його носієм стала інтелігенція, що занурилася з «новими ідеями» в робітниче середовище.

Першими пропагандистами нового вчення на українських землях ще на початку 70-х рр. XIX ст. стали Микола Зібер і Сергій Подолинський. Спочатку з основами свого вчення М. Зібер ознайомив студентів і колег у Києві в 1871 р. Головну увагу він зосереджував лише на економічному змісті вчення, пропускаючи його революційний бік. Інший поширювач марксизму С. Подолинський у 70-х рр. XIX ст. також брав участь у грома-дівському русі. Він організував у Відні видавництво популярної соціалістичної літератури, у Женеві разом із М. Драгомановим і М. Павликом започаткував видання журналу «Громада», а також надрукував власні брошури соціально-економічного змісту. С. Подолинський розробив оригінальну теорію «громадівського соціалізму» (федерація вільних громадян), що ґрунтувалася на національних традиціях українського народу.

Перша постійно діюча марксистська група на українських землях під назвою «Російська група соціал-демократів» виникла в 1893 р. в Києві. Її організатором був Ювеналій Мельников. Він заснував ремісничу школу, яка була засобом поширення марксистських ідей. Марксистські групи також з’явилися в Харкові, Одесі та Катеринославі. Серед цих перших марксистів було мало українців. Це пояснювалося тим, що в середовищі робітництва на українських землях переважали росіяни, євреї тощо. Нелегальні гуртки намагалися поширити марксистське вчення та встановити зв’язки з робітничим рухом.

Якісно новий крок соціалістичний (соціал-демократичний) рух зробив наприкінці 90-х рр. XIX ст. після появи в Петербурзі під керівництвом Володимира Ульянова (Леніна) «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Подібні групи виникли в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах.

Пролетаріат (від латин. — незаможний громадянин) — суспільна верства найманих робітників, позбавлених засобів виробництва, джерелом існування яких є продаж своєї робочої сили власникам засобів виробництва.

Згодом ці гуртки об’єдналися в Російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП). У 1898 р. в Мінську (Білорусія) відбувся перший з’їзд партії. Із дев’яти його делегатів четверо (Н. Вигдорчик, Б. Ейдельман, К. Петрусевич, П. Тучапський) були представниками українських соціал-демократичних гуртків. Створена на з’їзді партія стала першою загальноросійською партією, що діяла й на українських землях.

Робітничий рух у Наддніпрянщині розпочався наприкінці 60-х рр. XIX ст. Спершу він мав стихійний, неорганізований характер. Виступи робітників відбувалися через погіршення умов праці, зменшення заробітної плати. Формами боротьби робітників були колективна відмова від роботи, знищення машин та обладнання, страйки тощо.

Із середини 70-х рр. XIX ст. робітничий рух почав набувати організованих форм. Першою робітничою організацією став «Південноросійський союз робітників», який виник у 1875 р. в Одесі на чолі з Євгеном Заславським. Об’єднавши близько 250 робітників, він розгорнув революційну пропаганду, поширював нелегальну літературу, керував страйками на заводах Одеси. Через дев’ять місяців після заснування організацію було викрито, а її керівників засуджено.

Із якою подією пов'язують початок політичної організації земств? Чи можна стверджувати, що земський рух мав деякі спільні цілі з українським?

? Що вам відомо про зображених діячів?

З ЗЕМСЬКИЙ РУХ. Земства, що були виборними загальноста-новими органами місцевого самоврядування, уже своїм існуванням були опозиційними до централізованої державної системи Російської імперії. Незважаючи на те що в земствах більшість становили поміщики (близько 75 %), в умовах за-гальнореформаторських настроїв, що панували в імперії в 60— 70-х рр. XIX ст., вони стали носіями ідей подальшої лібералізації Росії та запровадження конституції.

За своїм характером земський рух був ліберальним. В основу ліберального шляху суспільного розвитку була покладена ідея побудови економічного життя суспільства на засадах вільного ринку та конкуренції. Держава мала стати правовою, захищати демократичні права людини й мінімально втручатися в економічну сферу. Ідеальною формою правління ліберали вважали конституційну монархію. Не визнаючи революційних форм і методів боротьби, в основу своєї діяльності вони поклали пошук компромісу з правлячими колами.

Перші пореформені роки (кінець 60 — початок 70-х рр. XIX ст.) стали для земського руху часом організаційного становлення, визначення головної мети та завдань. Основну діяльність було спрямовано на покращення соціально-економічного становища селянства, підняття його освітнього рівня.

На другому етапі діяльності (кінець 70 — початок 80-х рр. XIX ст.) земства стали центрами ліберальної опозиції. Відбувався активний процес об’єднання зусиль земств із метою домогтися проведення конституційних реформ у Російській імперії.

В умовах здійснення Олександром III політики контр-реформ опозиційна діяльність земств почала занепадати, а з прийняттям 12 червня 1890 р. закону про обмеження представництва недворянських станів у земствах вона майже при-

пинилася. Проте на початку XX ст. земства знову стали одним із центрів опозиції самодержавству.

Українські земські організації належали до найбільш впливових і найрадикальніших на перших двох етапах земського руху. Активну діяльність земства розгорнули в Чернігівській, Харківській, Полтавській губерніях. Вони об’єднували різні сили. Серед земських діячів вирізнялися: на Полтавщині — Ф. Лизогуб (майбутній прем’єр-міністр Української Держави П. Скоропадського в 1918 р.), В. Лесевич, М. Стороженко, В. Науменко, В. Леонтович, Б. Мартос, М. Туган-Барановський; на Чернігівщині — О. Русов, О. Ліндфорс, І. Шраг, А. Свєчин, граф Г. Милорадович, М. Василенко, О. Лазаревський, Б. Грін-ченко, М. Коцюбинський та інші.

Земства відповідально поставилися до справи розвитку господарства, медичного обслуговування, народної освіти, ветеринарної служби, зв’язку, страхування, статистики тощо. Уже перші заходи земств виявили їхнє незнання ситуації, а з іншого боку — з’ясували жахливу картину становища переважної частини населення. У більшості випадків дії земств, не передбачені законодавством, розцінювалися урядом як бунтівні й не дозволялися. Протягом 1866—1868 рр. земства були поставлені під суворий контроль губернаторів, їм заборонялося налагоджувати між собою зв’язки й виносити рішення з приводу урядових постанов. У такий спосіб царський уряд намагався не допустити перетворення земств на осередки опозиції.

Найбільш активно земський рух діяв наприкінці 70-х рр. XIX ст., коли набув певного політичного забарвлення. У той період провідні діячі земського руху намагалися об’єднати всі сили, що виступали за конституційну перебудову Російської імперії. Прагнення згуртування сил проявилося в земських нарадах і з’їздах, що відбувалися в 1878—1879 рр.

На початку 1878 р. земці порозумілися з учасниками українського руху й вирішили скликати з’їзд у Харкові під приводом 100-річного ювілею від дня народження Г. Квітки-Осно-в’яненка. Нарада в Харкові започаткувала земську політичну організацію. Було ухвалено домагатися об’єднання всіх сил у боротьбі за введення в Росії конституції.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Позиція діяча земського руху з Чернігівщини І. Петрункевича в українському питанні

Україна — моя Батьківщина, там проминула майже половина мого життя... з Україною я пов'язаний не тільки холодними ідеями права та державної єдності Росії, а й почуттями, що вкорінені в крові, у спогадах і враженнях природи, у звуках народної мови, у всьому, що накладає незабутню печатку на людину й позначає її національне походження. Але всі ці місцеві впливи не затуляють у мені всієї Батьківщини, і єдність Росії для мене не тільки державна ідея або співжиття двох національностей, а живе й неподільне ціле, що

має своє дивовижне художнє та безперечне відображення в таких обдарованих людях, як Гоголь і Коро-ленко, у яких українське й російське, як окреме й загальне, відобразилося з надзвичайною ясністю. Спробуйте відділити в них українське від російського: не вийде ні того, ні іншого, живе буде перетворене на мертве.

? 1. Якою була позиція автора в українському питанні? 2. Дайте власну оцінку наведеним поглядам.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Незважаючи на обмеження уряду, окремі земства намагалися виробити загальні заходи щодо покращення незадовільного матеріального становища селянства. Так, наприклад, гласні чернігівського губернського земства І. Петрункевич та О. Карпінський протягом 1869— 1875 рр. своїми запитами, зверненнями, скаргами порушували питання про постійне голодування селян Мглинського й Су-разького повітів. Вони пропонували переоцінити їхні землі, знизити викупні платежі, організувати ощадно-позичкові каси, артілі та переселити в інші повіти найбідніших селян.

Пожвавленню діяльності земської опозиції сприяло звернення царя до громадськості із закликом допомогти уряду в бо-

ротьбі проти «крамоли» і «зла». Розраховуючи на компенсацію за допомогу, земські діячі бажали створення представницького органу, упровадження конституції та проголошення демократичних свобод. У грудні 1878 р. в Києві відбулася нарада представників чернігівського земства, народників, українських діячів та польських організацій. На нараді земці запропонували всім силам, що борються за конституційні зміни в Російській імперії, об’єднатися, а народникам — відмовитися від терористичних методів боротьби. Нарада закінчилася безрезультатно.

Проте боротьба земств за конституційні реформи мала певні успіхи. 12 лютого 1880 р. було створено верховну розпорядчу комісію на чолі з міністром внутрішніх справ М. Лоріс-Мелі-ковим, яка мала підготувати проєкт майбутніх конституційних реформ. Це надихнуло земський рух. Земці на своїх зібраннях і з’їздах розробляли й схвалювали різні проєкти реформ і надсилали їх до комісії або царю. Вони пропонували впровадження широкого самоврядування, створення представницького законодавчого органу — Державної думи. Проте після вбивства царя всі ці пропозиції залишилися нереалізованими. Діячі земського руху зазнали переслідувань. Спроби організувати широку пропаганду своїх ідей через видання журналу «Вільне слово» також не мали успіху. Фактично до початку революції 1905—1907 рр. земський рух активної ролі в суспільному житті більше не відігравав.

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПР

■ початок національного відродження кримських татар;

■ причини появи робітничого руху зі своїми специфічними потребами й вимогами;

■ зародження соціал-демократичного руху, що намагався відобразити прагнення робітничого руху й запропонувати йому мету боротьби;

■ роль земського руху в оновленні дійсності Російської імперії.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

70-ті рр. ХІХ ст. — початок поширення марксистських ідей на українських землях.

1883 р. — початок видавництва І. Гаспринським першої національної газети «Терджиман» кримськотатарською й російською мовами.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Речення за реченням». Правила гри. Учні

та учениці об'єднуються в чотири команди. Кожна команда має переказати зміст певного пункту параграфа, відповідаючи по черзі одним реченням. За зупинку понад 30 секунд і помилкове твердження нараховуються штрафні бали.

2. Колективне обговорення. Коли розпочалося кримськотатарське національне відродження? Як

розгорталося національне відродження кримських татар? Яку роль у ньому відіграв І. Гаспринський? 3. Де й коли виникла перша робітнича організація? Визначте особливості та прояви розгортання соціал-демократичного та робітничого рухів на українських землях у складі Росій

ської імперії. 4. Яку роль у суспільно-політичному житті Наддніпрянщини відігравав земський рух?

5. Робота в парах. Розподіліть обов'язки та складіть розгорнутий план за пунктом параграфа «Земський рух». 6. Робота в малих групах. Проведіть дискусію за темою «Місце та роль робітничого, соціал-демократичного й земського рухів у суспільно-політичному житті Наддніпрянщини цієї доби».

7. Колективне обговорення. Чи зазнало змін суспільно-політичне життя Наддніпрянської України з появою кримськотатарського національного руху? Обґрунтуйте свою точку зору.

Практичне заняття за розділом IV. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке національне відродження? 2. На які три стадії (етапи) поділяють національне відродження слов'янських народів? 3. Як відбувався фольклорно-етнографічний етап українського національного відродження в Наддніпрянській Україні?

МЕТА: визначити суспільні виклики впродовж культурницького етапу українського національного відродження в Наддніпрянщині та шляхи їх подолання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Повторити матеріал параграфа підручника.

2. Скласти повідомлення за темою «Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики» або есе за темою «У чому я вбачаю здобутки та втрати культурницького етапу українського національного відродження в Наддніпрянщині».

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Робота в малих групах

1. Об’єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень або есе та обговоріть результати, які ви отримали під час роботи над ними. Представте класу спільні висновки, які зробила кожна група. Презентуйте найкращі повідомлення та есе класу.

2. Проаналізуйте політику російської імперської влади в Україні, спираючись на Валуєвський циркуляр, Ем-ський указ та інші доступні офіційні акти (на вибір учителя/учительки). Зробіть висновки.

3. Проаналізуйте програмові засади й форми організації українського руху, спираючись на публікації його лідерів, офіційних документів, спогадів (на вибір учителя/ учительки). Зробіть висновки.

4. Підготувати презентацію або створити віртуальний музей за темами: «Українські підприємці ХІХ ст.», «Пам’ятки правової думки в Україні ХІХ ст.» (на вибір).

II. Робота з історичною картою (завдання виконуються на відповідних картах)

1. Простежте, як змінювалася географія розміщення основних промислових центрів Наддніпрянщини.

2. Визначте регіони, що мали відмінності в проведенні аграрних перетворень за селянською реформою 1861 р.

3. Складіть опис процесів модернізації в різних регіонах Наддніпрянщини.

4. Покажіть регіони Російської імперії, куди відбувалося переселення селян із Наддніпрянської України.

5. Покажіть населені пункти, пов’язані з українським національним рухом у Наддніпрянщині цієї доби, та поясніть їхню роль у ньому.

6. Покажіть населені пункти й території, пов’язані з розгортанням селянських, робітничих і соціал-демократич-них рухів.

III. Підсумки заняття

Учні та учениці самостійно визначають, чим проведене

практичне заняття було корисним для них.

Узагальнення за розділом IV. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.

І. Ігрові завдання

1. Об’єднайтеся у дві-три команди та проведіть конкурс знавців термінів і понять розділу. Для перемоги в ньому необхідно навести найбільшу кількість правильних визначень.

Рекомендований перелік термінів і понять: українське питання, Східна (Кримська) війна, модернізація, реформа, громада (община), цензура, земства, пролетаріат, інтелігенція, індустріалізація, урбанізація, громадівський рух, хлопомани, українофільство.

2. Об’єднайтеся в команди та проведіть навчальну гру «Чотири зупинки».

Правила гри. Кожна команда отримує завдання розповісти, що вона побачила на визначених чотирьох зупинках уявної «машини часу», яка перенесла їх у початок ХХ ст.: 1) на зібрання селян, які зачитують Маніфест 19 лютого 1861 р.; 2) на будівництво залізниці; 3) на цукровий завод українського підприємства; 4) на зібрання Київської громади.

3. Проведіть навчальну гру «Снігова куля».

Правила гри. У грі беруть участь декілька учнів та учениць. Перший учасник гри називає ім’я, твір, назву пам’ятки, поняття тощо за вивченим розділом. Це слово повторює наступний учасник гри й називає інше слово. Кожен наступний учасник називає вже озвучені слова й додає нове. Зрештою утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник гри робить помилку чи довгу паузу, то вибуває

з гри. Переможцем стає учень/учени-ця, що наведе найдовший ланцюжок.

ІІ. Спільне обговорення

1. Складіть перелік подій, що відбувалися в Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст., які ви вважаєте найважливішими. Поясніть свій вибір.

2. Назвіть імена видатних історичних діячів Наддніпрянщини цього періоду. У чому ви вбачаєте їхній внесок в історію України?

3. Визначте характерні риси розвитку українських земель у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.

4. У якому напрямі розвивалися процеси модернізації в Наддніпрянщині цього періоду? Чому?

5. Доведіть закономірність процесів модернізації для розвитку тогочасної Наддніпрянщини.

6. Який вплив мали процеси модернізації на тогочасне українське суспільство? Чи можна їх однозначно характеризувати як позитивні? Чому?

7. У складі малих груп або колективно обговоріть наведені питання та презентуйте висновки класу: 1) особливості соціально-економічних зрушень на українських землях у пореформений період; 2) роль і місце українських земель у господарському житті Російської імперії цього періоду; 3) роль і місце діяльності громад в українському національному русі.

8. Порівняйте процеси модернізації на українських землях з аналогічними процесами в державах Європи. Відповідь подайте у вигляді таблиці.

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом !V. Українські землі у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.

 

 

Це матеріал з підручника "Історія України" (з поглибленним вивченням історії) за 9 клас Гісем, Мартинюк 2022