Дюбель — кріпильний елемент для монтажу, з’єднання різних матеріалів з несучими основами, зведення теплоізоляційних та інших будівельних конструкцій. їх установлюють у матеріал основи для вкручування, уклеювання або забивання в нього іншого кріпильного елемента (наприклад, шурупа, саморіза або цвяха).

У дюбеля, як і в саморіза, розрізняють дві основні частини: нерозпірну, яка не бере участі в закріпленні, і розпірну (робочу), яка під час монтажу змінює форму й розширюється, утискаючись в отвір у стіні. Саме робоча частина забезпечує надійне кріплення матеріалу до стін. Деякі моделі дюбеля мають манжету — кайму навколо отвору, яка не дає дюбелю западати в отвір основи або закріплюваного матеріалу. За формою манжета може бути потайною, округлою або циліндричною.

Розрізняють 2 способи кріплення дюбеля в матеріалі: за допомогою сили тертя — дюбель своїми стінками притискається до основи та різної форми дюбеля й отвору в основі — задня частина дюбеля не поміщається в отвір.

Монтаж дюбеля, залежно від його конструкції, здійснюють забиванням або закручуванням. Типи монтажу дюбелів: наскрізний з використанням дюбель-цвяоса (глухаря); попередній — дюбель установлюють в основу на всю довжину; наскрізний — частина дюбеля проходить крізь конструкцію, яку потрібно закріпити. Дюбель для цього типу монтажу має подовжену нерозпірну частину.

Залежно від матеріалу виготовлення дюбелі бувають (рис. 6,1, а-г; с. 42): дерев’яні (чопики або шканти), пластмасові (з поліпропілену, поліетилену або нейлону) й металеві (латунні, з вуглецевої або нержавіючої сталі та інших сплавів).

За матеріалом основи дюбелі поділяють на види: дюбель посередині — для суцільних матеріалів, по краях — зі збільшеною розпірною частиною для порожнистих і пористих матеріалів (рис. 6.1, ґ; с. 42); дюбелі для газобетону (рис. 6.1, д; с. 42); дюбелі із зовнішньою різьбою зі вставленою насадкою до шу-рупокрута (спеціальне свердло-викрутка) — для гіпсокартону (рис. 6.1, е; с. 42); універсальні дюбелі — для листових матеріалів (рис. 6.1, є; с. 42); дюбель-цвяхн з різьбою (рис. 6.1, ж; с. 42) — для кріплення предметів до щільних суцільних матеріалів, зокрема цегли, бетону, каменю; дюбель-цвяхн без різьби

(рис. 6.1, з); спеціальні (рис. 6.1, и); тарілчасті — дюбелі з головкою для кріплення теплоізоляції (рис. 6.1, і); дюбель-гаки для монтажних робіт (рис. 6.1, ї).

За сферою застосування дюбелі бувають: рамні (фасадні) — мають подовжену нерозпірну частину, використовують для наскрізного монтажу різних конструкцій; для теплоізоляційних матеріалів — вирізняються збільшеною манжетою (тарілкою), використовують для наскрізного монтажу; меблеві.

Рис. 6.1. Види дюбелів: а — дерев’яні; б — пластмасові; в — дерев’яний із металевим корпусом; г — пластмасові із шурупами; г — дюбелі посередині й по краях; д — для газобетону; е — із зовнішньою різьбою; е — універсальний; ж — дюбель-цвях із різьбою; з — дюбель-цвях без різьби; и — спіральний пластмасовий для піноблоків; і — тарілчастий; ї— дюбель-гаки для монтажних робіт

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021