Для кращого зчеплення дюбеля з основою отвір після просвердлювання потрібно очистити від стружки. Крім того, шуруп має трохи виходити за межі дюбеля до свого номінального діаметра, щоб уся розпірна частина брала участь у закріпленні.

Дюбель-цвяхи (рис. 6.1, ж, з)— пристосування для кріплення, яке поєднує в собі дюбель і цвях, тобто «два в одному». Дюбель виготовлений із пластмаси (поліпропілен або нейлон), а цвях — оцинкований шуруп із різьбою. Причому різьба зроблена так, щоб можна було його забити в дюбель. Після встановлення дюбель не підлягає демонтажу, а ось сам цвях (шуруп) можна витягти.

Дюбель-цвяхи набули широкого застосування серед будівельників. їх використовують під час установлення рам для вікон, коробок для дверей і металевих профілів.

Є два різновиди дюбель-цвяхів: монтажний (голий цвях без нейлону), його використовують разом із монтажним пістолетом і патронами; дюбель-цвях (крім цвяха з круговими насічками, має ще й пластмасовий дюбель із нейлону або поліпропілену з потайною манжетою). Використовувати такі дюбелі дуже зручно й просто — і дюбель, і цвях забивають молотком. Коли виникає потреба витягти цвях (шуруп), то його просто викручують викруткою.

Дюбель-цвяхи з поліпропілену використовують для швидкого встановлення, а з нейлону — для карнизів, віконних рам, під час монтажу на будівельний камінь, для дверних блоків тощо. Дюбель-цвяхи можуть мати грибоподібну, циліндричну або потайну головку.

Рамні (фасадні) дюбелі (рис. 6.2) складаються з довгого дюбеля та довгого саморіза, який може мати шестигранну головку. їх застосовують для кріплення вікон, дверей, різних дерев’яних і металевих конструкцій тощо.

Забивні дюбелі для піноблоків (рис. 6.3, якнайпростіший пластмасовий забивний варіант зі спеціальною геометрією, яка забезпечує щільну посадку в пористому бетоні й витримує навантаження до 90 кг. Дюбель здатний сприймати навантаження відразу після встановлення. За допомогою таких дюбелів можна монтувати підвісні стелі, вішати полиці, закріплювати труби.

Забивні дюбелі типу «ялинка» (рис. 6.3, б) виготовляють із латуні або оцинкованої сталі. їх застосовують в основному для кріплення інженерних комунікацій. Під час укручування в нього шурупа стінки дюбеля розширюються, зовнішні зубці входять у бетон, тим самим забезпечуючи надійну фіксацію.

Різьбові дюбелі (рис. 6.3, в) призначені для кріплення в легких бетонах, їх виготовляють із цинк-алюмінієвого сплаву або безусадкового поліаміду, а установлюють за допомогою спеціального інструменту. Незважаючи на відсутність розтискних зусиль, такі дюбелі забезпечують досить міцне кріплення.

Тарілчасті дюбелі (див. рис. 6.1, і) призначені для кріплення м’яких і твердих ізоляційних матеріалів у формі плит і смуг, зроблених із мінеральної вати, скловати, полістиролу, пінопласту та інших утеплювальних і звукоізо-лювальних матеріалів. Матеріалами основи можуть бути бетон, суцільна й порожниста цегла, пінобетон і деревина, а розтискними елементами — металеві цвяхи або пластмасові елементи.

Перед початком монтажу тарілчастих дюбелів розмічають місця їхнього встановлення. Потім у матеріалі основи (стіни) через теплоізоляційний матеріал просвердлюють отвір діаметром 10 мм (рис. 6.4, а). Глибина свердління має дорівнювати довжині дюбеля плюс 5-10 мм. Розраховуючи глибину свердління, зважають на товщину прикріплюваного матеріалу.

Після цього тарілчастий дюбель установлюють в отвір і втискають доти, поки його головка не дотикатиметься до ізоляційного матеріалу, без використання металевого молотка (рис. 6.4, б). У дюбель уставляють цвях або пластмасовий розпірний елемент (рис. 6.4, в) і забивають молотком для остаточної фіксації в матеріалі основи (стіни). Насамкінець закривають теплоізоляційний шар (рис. 6.4, г).

6.3. З’єднання дюбель-гаками

Дюбель-гаки використовують під час виконання ремонтних і будівельних робіт. Ними з’єднують між собою або з основою конструкції різні матеріали — гіпсокартон, метал, деревину, пластмасу.

Такий кріпильний гак виготовляють у формі циліндричного стрижня, що складається з двох частин — розпірної та нерозпірної. Розпірний елемент під час монтажу розширюється в отворі — саме ця частина стрижня забезпечує надійну фіксацію та кріплення. Нерозпірна частина не змінює свою форму. Цьому виду кріплення виробів властиві надійність, тривалий термін експлуатації, міцність і зносостійкість, забезпечення міцного та стійкого з’єднання між елементами кріплення.

Для виготовлення дюбель-гаків використовують полімерні матеріали.

нейлон (поліамід) — один із найбільш жорстких і міцних матеріалів, стійкий до деформації та вібрації, зносостійкий. Недоліком поліаміду є те, що кріплення, виготовлене з нього, не рекомендовано застосовувати в морозну або дощову погоду;

поліетилен — в’язкий матеріал, якість і властивості якого зберігаються навіть в умовах деформації, морозостійкий, проте термін експлуатації порівняно малий;

поліпропілен — стійкий до високих температур, твердий та надійний матеріал, якісніший за поліетилен, але з часом розклеюється.

Однак найвищі технічні параметри з-поміж матеріалів, з яких виготовляють дюбель-гаки, має метал. Для виготовлення таких дюбелів використовують нержавіючу або оцинковану сталь. Металеві дюбель-гаки мають велику

перевагу над аналогами завдяки своїй здатності витримувати дуже великі навантаження.

Залежно від призначення розрізняють такі види дюбель-гаків: пружинний (рис. 6.5, а) — для з’єднання легких конструкцій із гіпсокар-тонними або деревостружковими плитами, а також із будь-яким іншим порожнистим будівельним матеріалом;

подвійний та одинарний (рис. 6.5, б, в) — для кріплення трубопроводів; розпірний (рис. 6.5, г) — для з’єднання легких конструкцій із бетонною, цегляною або кам’яною основою;

з прямим гаком (рис. 6.5, ґ) — для кріплення до стіни обладнання, на зворотному боці якого є спеціальні скоби (наприклад, водонагрівальних агрегатів до стіни);

півкільцевий (рис. 6.5, д) — завдяки сталевому оцинкованому півкільцю використовують для кріплення під час роботи із щільними матеріалами, суцільною силікатною та керамічною цеглою, гіпсовою плитою, бетоном, натуральним і штучним каменем.

Сфери застосування дюбель-гаків: кріплення водонагрівальних та опалювальних приладів до стін практично з будь-якого матеріалу (крім металу); монтаж трубопроводів (за допомогою цих дюбелів труби фіксують на певній висоті від підлоги й на потрібній відстані від стін); монтаж сантехнічного устаткування; монтаж електричної проводки й установлення приладів освітлення (наприклад, для підвішування світильників на стелі).

Монтаж дюбель-гаків здійснюють поетапно. Для цього треба:

• підготувати потрібний інструмент, а саме: електричний дриль, свердло, ізоляційну стрічку, молоток;

• позначити на поверхні місце встановлення кріплення;

• зробити невелике заглиблення на мітці, скориставшись кернером, ножем або цвяхом;

• установити в електричний дриль свердло залежно від матеріалу поверхні (для бетону або деревини) і діаметра кріпильної деталі;

• просвердлити в позначеному місці отвір під дюбель-гак (глибина отвору має бути трохи більшою, ніж довжина самого дюбеля);

• установити дюбель-гак у заглиблення та закрутити за допомогою гака до упору (рис. 6.6, а-в; с. 46).

Дуже важливо правильно експлуатувати кріплення в подальшому, зважаючи на його граничні паспортні характеристики.

Дюбель-центри (рис. 6.7) використовують для точного вирівнювання з’єднуваних деталей і правильного розміщення дюбелів. їх виготовляють зі сталі, використовують для м’якої і твердої деревини. Дюбель-центри бувають тверді (суцільні) й порожнисті. У просвердлений отвір однієї деталі вставляють дюбель-центр, прикладають другу деталь і стискають з’єднання разом. Вершина надюбель-ному центрі залишить ум’ятину (заглибину) і точно позначить місце отвору на деталі, що приєднується.

Запитання та завдання

1. Для чого призначені дюбелі?

2. З яких частин складається дюбель?

3. Охарактеризуйте способи монтажу залежно від конструкції дюбеля.

4. Які є види дюбелів?

5. Для чого призначені дюбель-центри?

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021