З’єднання пластмасових труб класифікують за двома категоріями: за наявністю роз’ємів (рознімні і нерознімні з’єднання) і залежно від температури процесу (гарячі і холодні). Виокремлюють такі типи з’єднання (рис. 353).

розтрубне — кінець однієї труби вставляють у розтруб іншої, міцність і герметичність конструкції забезпечують використанням гумового ущільнювального кільця. Такий тип є найпростішим, його застосовують під час монтажу каналізації;

фланцеве — використовують втулки під фланці, які приварюють до торців, а також накладних сталевих фланців (їх накручують на втулки). Цей спосіб застосовують, якщо потрібно з’єднати пластмасові ділянки із сталевими (наприклад, з’єднання пластмасових труб із кранами під час монтажу водопровідних систем). Такий спосіб можна використовувати для монтажу квадратних конструкцій, але тоді будуть потрібні кутові муфти;

цангове — доцільне тоді, коли потрібно з’єднати деталі малого діаметра. Для монтажу використовують з’єднувальні фітинги (з’єднувачі), які дуже прості в експлуатації (не треба ніяких спеціальних інструментів). Такі з’єднання є герметичними, тому що фітинг має гумовий ущільнювач. Конструкція буде дуже міцною, оскільки в трубу врізаються зуби пластикової втулки;

зварювання в стик — використовують під час монтажу водопровідних систем, але якщо немає високого тиску чи його перепадів (інакше місця стиків зазнаватимуть деформації і незабаром розійдуться) або немає квадратних ділянок конструкції. Цей спосіб зазвичай застосовують, якщо діаметр труби перевищує 50-60 мм; до того ж потрібен спеціальний зварювальний апарат.

Рис. 35.3. Схеми з’єднання пластмасових труб: а — розтрубне; б — склеюванням; в — контактним розтрубним або розтрубно-стиковим зварюванням; г — за допомогою накидної гайки; г — за допомогою муфти з вкладною електроспіраллю; д — контактним стиковим зварюванням

Труби очищують і поміщають в центратор, перевіряють стикування і паралельність деталей. Потім підключають нагрівальну плиту. Нагрівши труби, їх стикують. При цьому тиск має поступово зростати;

з’єднання труб електричною муфтою — деталі спочатку готують до складання (очищають, знежирюють) і розміщують в одній площині, а потім установлюють на них електромуфту. Далі підключають електричний струм, унаслідок чого муфта і труби розігріваються. Через певний час обладнання знімають, а труби залишають до охолодження. Після цього монтаж вважають закінченим. Подібні способи (з розігріванням) не використовують для обладнання системи опалення, тому що стик буде нестійким (рис. 35.4);

Рис. 35.4. З’єднання труб муфтою із закладним нагрівачем:

1 — труба; 2 — мітка посадки муфти й механічної обробки поверхні труби; 3 — муфта;

4 — закладний нагрівач; 5 — струмопідвідний (зварювальний) кабель

склеювання — такий монтаж здійснюють із використанням звичайних клеїв або ж за допомогою «холодного зварювання» (склад клею призводить до розчинення ділянки труби, тобто з’єднання відбувається на молекулярному рівні);

різьбове з’єднання — застосовують під час монтажу водопровідних труб і тоді, коли потрібно з’єднати пластикові й металеві деталі.

Запитання та завдання

1. Що таке трубопровід?

2. Назвіть види трубопроводів.

3. Із чого складаються трубопроводи?

4. Для чого призначена трубопровідна арматура?

5. Які є види з’єднань трубопроводів?

6. Як з’єднують труби на фланцях?

7. Укажіть особливості складання труб на фітингах.

8. Охарактеризуйте способи з’єднання пластмасових труб.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021