Довговічність і надійність підшипників значною мірою залежать від їхнього мащення. Мастила захищають підшипники від потрапляння в них бруду, пилу тощо, запобігають утворенню на їхніх поверхнях корозії, охолоджують деталі та зменшують шум під час роботи. Зазор, за якого товщина шару мастила

достатня для того, щоб воно не витискалося, називають мастильним. Він становить 0,005-0,025 мм і досягає 0,05 мм.

У підшипниках із рідким мастилом на горизонтально розташованих валах, які працюють на великих швидкостях, мастильні канавки К розміщують усередині малонавантаженої ділянки підшипника (рис. 37.13, а). У разі великого навантаження підшипників у місцях рознімання, крім канавок, роблять спеціальні заглибини (кишені) 1, які називають холо-

дильниками (рис. 37.13, б), що сприяє потраплянню мастила, розподіленого канавкою 2, у навантажене місце з’єднання.

Довжину канавок і кишень роблять не більше 0,8 від довжини робочої поверхні підшипника, інакше мастило буде витискатися з торців.

За походженням мастильні матеріали поділяють на 3 групи: мінеральні мастила, рослинні та тваринні, напівсинтетичні й синтетичні.

Мінеральні мастила отримують із нафти або кам’яного вугілля. їм властива в’язкість, температура спалаху парів, температура застигання, вміст води, кислот і лугів. Зі збільшенням температури в’язкість мастила різко зменшується. У швидкохідних машинах в’язкість має бути низькою. У тихохідних і навантажених машинах використовують в’язкі або густі мастила.

Мінеральні мастила бувають індустріальні, турбінні, автотракторні, циліндрові, веретенні тощо. Суміші мінеральних мастил із милом утворюють тверді мастила: солідол, технічний вазелін.

До рослинних мастил належать бавовняна, рицинова, лляна олії та ін„ до тваринних — риб’ячий, тюленевий та китовий жири, сало тварин різних видів.

Напівсинтетичні мастила — мастильні матеріали, які отримують із базових мастил нафти. Вони хімічно змінені й гідроізомеризовані, щоб створити синтетичну основу, і за своїми мастильними характеристиками перевершують інші мастила на нафтовій основі. Однак, порівняно із синтетичними базовими мастилами, можуть не дуже добре працювати за екстремальних температур.

Синтетичні мастила — синтезовані із сирої нафти полімери, які мають високу продуктивність, високий індекс в’язкості, низьку корозійну активність, сумісність із мінеральними мастилами й широкий діапазон робочих температур. Синтетичні мастила, що містять складні поліефіри, складні ді-ефіри й силікони, використовують для промислового й авіаційного застосування, зокрема за високих температур.

Подачу мастил у підшипник виконують за допомогою маслянок, прес-маслянок, ручного шприца або дублікатора (плунжерний насос для подавання мастила порціями).

Для безперервного мащення без тиску призначені гнітові, голчасті й автоматичні маслянки. Самопливом мастило надходить із кишень, порожнин, трубок та інших пристроїв. Ванне мащення застосовують для редукторів, різних передач, механізмів тощо.

Мащення окремого вузла називають індивідуальною системою мащення, а спосіб примусового мащення всієї машини — централізованою системою мащення.

У системі мащення можуть бути очисні пристрої — фільтри (тканинні, повстяні, паперові, магнітні) та відстійники.

Запитання та завдання

1. Назвіть основні види підшипників.

2. Яка будова підшипників ковзання?

3. Як складають вузли з нерознімними підшипниками ковзання?

4. Яка технологія складання вузлів із нерознімними підшипниками ковзання?

5. Вкажіть особливості складання підшипників рідинного тертя.

6. Як контролюють якість складання вузлів із підшипниками ковзання?

7. Як класифікують підшипники кочення?

8. З яких частин складаються підшипники кочення?

9. Назвіть види підшипників кочення.

10. Вкажіть особливості монтажу підшипників кочення на вал.

11. Як установити підшипники кочення в корпус?

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021