Заформовування — з’єднання металевих елементів (арматури) зі склом, пластмасами, гумою, легкоплавкими цинковими, алюмінієвими та магнієвими сплавами шляхом занурення цих елементів у формувальний матеріал, що перебуває у в’язкотекучому пластичному або рідкому стані. Після його застигання утворюється нерознімне з’єднання. У такий спосіб отримують різні рукоятки, кришки, клемові тримачі, деталі для електровимірювальних, оптм-ко-механічних та електронних приладів. Заформовування — єдиний спосіб отримання газонепроникного з’єднання металевих електродів зі скляними балонами електровакуумних пристроїв.

З’єднання заформовуванням мають такі переваги: не потрібні високі точність і чистота оброблення занурюваних частин арматури; можна отримати необхідні, часто несумісні місцеві властивості елементів вузла — електро- й теплопровідність арматури водночас із збереженням ізоляційних властивостей вузла; зменшуються маса виробів і витрати металу, а також вартість.

Заформовування здійснюють занурюванням деталі в рідкий або розм’якшений матеріал з подальшим затвердінням. Температура плавлення

занурюваної деталі має бути вищою за температуру плавлення ливарного сплаву.

Для заформування деталей у метал застосовують лиття під тиском. Заформовування деталей у пластмаси виконують у металевих рознімних пресформах, а в гуму — за допомогою сирої гуми з подальшою вулканізацією у спеціальних формах. Заформовування в скло здійснюють обтисканням м’якої скломаси на металевих деталях.

На металевих деталях (арматурі), які запресовують у пластмаси, роблять накатування та канавки для кращого зчеплення арматури з пластмасою (рис. 50.1,а) або ребра жорсткості для запобігання осьовому зміщенню деталей (рис. 50.1, в). Щоб не виникало осьового зміщення, на металевих деталях передбачають отвори (наскрізні, глухі, відкриті) під опорні стрижні (рис. 50.1, б).

Рис. 50.1. Способи заформовування:

а — від прокручування за допомогою рифлення; б — металевих деталей у метал; в — ребра жорсткості занурювальних частин заформовуваних деталей

Деталі розміщують в одноразових формах, виготовлених із картону, гіпсу або пластиліну, і заливають компаундом. Процес затвердіння компаунду триває 10-12 год за температури 20 °С або 4-6 год за нагрівання до температури 100-120 °С. Для підвищення міцності з’єднань додають наповнювачі (залізний порошок, скловолокно) або вводять металеву арматуру.

Деталі, які заливають епоксидними компаундами, знежирюють (промивають в ацетоні, лужних ваннах, обпалюють газовим полум’ям тощо).

Запитання та завдання

1. Що таке заформовування?

2. Назвіть особливості з’єднання заформовуванням.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021