З’єднання деталей із натягом під час нагрівання зовнішньої деталі або охолодження внутрішньої грунтується на явищі розширення деталей під впливом нагрівання і зменшення їхнього об’єму в разі охолодження (див. табл. 51.2). Створені при цьому натяги вдвічі більші, ніж у звичайних пресових з’єднаннях, а міцність підвищується втричі. Це відбувається завдяки тому, що нерівності спряжуваних поверхонь не згладжуються, а зчіплюються, збільшуючи міцність з’єднання. Тому не потрібно додатково закріплювати деталі.

Складання з тепловим впливом виконують із загальним або місцевим нагріванням зовнішньої деталі. Цей спосіб застосовують для з’єднання деталей великого діаметра та з малою площею поверхні спряження.

Деталі малих і середніх розмірів нагрівають у водяних або масляних ваннах. Для великогабаритних деталей використовують місцеве нагрівання ділянки, яка прилягає до посадкового отвору, газовим полум’ям, електричними спіралями або індуктором струмів високої частоти. Температура нагрівання — від +75 до 400 °С. Загальне підігрівання виконують у печах або горнах. Інтенсивність і час нагрівання встановлюють залежно від потрібного натягу в межах технічних вимог.

Недоліком таких з’єднань є потреба прикладати значні зусилля під час розбирання з’єднань, особливо за великих поверхневих спряжень, і пошкодження спряжуваних поверхонь, що значно знижує міцність після повторного з’єднання деталей. Інколи в процесі розбирання одна з деталей руйнується і її доводиться заміняти.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021