Конусними називають з’єднання, які використовують для насадження шківів, зубчастих коліс, муфт та інших деталей на кінці валів. Насаджені деталі закріпляють шайбою та гайкою, яку накручують на хвостовик вала з різьбою (рис. 11.1, а), або за допомогою гвинта, який укручують у різьбовий отвір вала.

Рис. 11.1. Конусні з’єднання: а — з’єднання, закріплене гайкою:

2а — кути конусів, 5 — різниця розміщення конуса до і після затягування, п — зазор між торцями вала й маточини; б — з’єднання за допомогою ударного зусилля:

1 — напресована деталь, 2 — накладка, З — стрижень, 4 — вантаж, 5 — штифт; Н — висота піднімання вантажу

Конусні з’єднання є нерухомими і мають переваги над циліндричними: краще самоцентрування вала й маточини (втулки), що запобігає перекосам деталей; спрощується складання та розбирання з’єднань.

Конусні з’єднання складають кількома способами: затягуванням на різьбі, ударним зусиллям, запресовуванням або за допомогою нагрівання.

Дотримуючись заданих вимог до натягу, під час складання використовують спеціальні пристосування, за допомогою яких контролюють зусилля запресовування. Для цього наносять удари певної сили (рис. 11.1, б) або використовують прес із тарованим зусиллям на пітоні. Вантаж 4 вільно переміщується по стрижню 3. Довжину стрижня вибирають так, щоб висота Я була достатньою для створення потрібної сили удару, яка передається через накладку 2 до напресованої деталі 1. Обмежувачем піднімання вантажу є штифт 5. Сила удару тарована залежно від висоти Я, її регулюють перестановкою штифта 5. Прес має бути оснащений пристроєм для забезпечення стабільності потрібного зусилля на пітоні.

Під час складання конусних з’єднань необхідно перевірити: кути конусів 2а (рис. 11.1, а); щільність прилягання конусних поверхонь на фарбу й на хитання (люфт)', розмір зазору п між торцями вала й маточини, що потрібний для створення натягу під час запресовування деталей (кінець вала не повинен дотикатися до торця маточини); правильність розміру б, який дорівнює різниці розміщення конуса до й після затягування.

Для надійного передавання великого крутного моменту конусне з’єднання доповнюють шпонковим. Якщо під час складання кількох однакових комп-

лектів конусних з’єднань виявляють невідповідність кутів спряжуваних конусів, спряжувані пари підбирають і маркують їх.

Запитання та завдання

1. Для чого використовують конусні з’єднання?

2. Назвіть способи складання конусних з’єднань.

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021