Штифтовими називають з’єднання, які використовують для точної взаємної фіксації деталей (за відсутності інших фік-сувальних або центрувальних деталей), обмеження переміщення однієї деталі щодо іншої, передавання невеликих навантажень, а також як упори.

За формою штифти поділяють на циліндричні й конічні.

Циліндричні штифти (рис. 13.1, а) встановлюють в отворі з натягом, вони утримуються силою тертя. Під час розбирання з’єднання посадка може змінюватися. Конічні штифти забезпечують щільні безлюфтові з’єднання деталей.

Для з’єднань, які не піддаються великим зусиллям на зріз (здебільшого всі штифтові з’єднання працюють на зріз), використовують прості трубчасті розрізні штифти з пружної листової статі. Для того щоб штифти не випадали, їх накернюють або встановлюють спеціальні пружинні кільця, які виготовляють із дроту діаметром 0,5-0,8 мм.

Для з’єднання деталей штифтами застосовують спеціальні оправки. Коли треба отримати щільне безлюфтове з’єднання, дві деталі одночасно розсвердлюють і в отримані отвори вставляють штифти. Повністю штифти встановлюють на потрібне місце ударами молотка.

Отвори для встановлення конічних штифтів просвердлюють у процесі складання: спочатку — циліндричний отвір в одній половині маточини деталі, а потім, після її встановлення на вал, — наскрізний отвір у валу й у другій половині маточини. Насамкінець конічною розверткою розвертають отвори й уставляють штифт (рис. 13.1, б).

Конічні штифти (рис. 13.2, о-в) бувають гладкі, розвідні та з різьбою. Гладкі штифти використовують тільки для фіксації деталей, які не піддаються вібраціям. Коли з’єднання зазнають поштовхів або вібрацій, застосовують розвідні штифти. Щоб запобігти випаданню штифта, його розрізані кінці розводять.

Штифти з різьбою використовують для встановлення в глухий отвір, з якого їх неможливо вибити. Для витягування таких штифтів на кінець із різьбою накручують гайку.

Надійність штифтових з’єднань залежить від правильності підбирання конічного штифта до отвору. Нормальний натяг буде тоді, коли штифт входить в отвір під час установлення на 70-75 % від його

довжини. На решту довжини штифт забивають молотком із використанням оправки або запресовують пресом.

Рекомендовано для кращого розбирання штифтових з’єднань залишати незначний виступ кінця штифта над поверхнею деталі. Штифтові з’єднання розбирають за допомогою спеціальних вибиванок з відповідними підставками.

Запитання та завдання

1. Для чого використовують штифтові з’єднання?

2. Як виконують складання штифтових з’єднань?

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021