Що таке влада і якою вона буває? Чому повага до рівності та гідності людини є основою взаємодії влади і суспільства?

Після ознайомлення з матеріалами параграфа та виконання завдань ти зможеш:

пояснювати, що таке влада та як вона впливає на ухвалення рішень;

тлумачити зміст поняття “влада народу"; наводити аргументи про важливість захисту гідності та рівності будь-якою владою;

описувати, як ти можеш долучатися до ухвалення рішень у родині, школі, громаді, країні.

1. Державна влада та її прояви

Що тобі спадає на думку, коли читаєш слово “влада”? Хто її має? А хто підкоряється? Спочатку може здатися, що відповідь очевидна. Батьки вирішують, як виховувати дитину, що їй дозволяти, а що — забороняти, директор / директорка вирішує, як має працювати школа, президент / президентка керує країною, генерал наказує військам іти в бій, суд призначає покарання зловмиснику. Усе це приклади того, як хтось свою волю, власне розуміння ситуації пропонує чи нав’язує іншим людям. Але поняття влади — набагато ширше, ніж пряме підкорення одних людей іншим.

1. Поміркуй над запитаннями.

Які рішення ти сьогодні ухвалив / ухвалила самостійно? Кого це рішення стосувалося — тебе чи когось іншого?

Які рішення сьогодні ухвалили ті, хто про тебе піклується? Як вони повідомили про це рішення? Чи погодився / погодилася ти з ним?

Хто ухвалює рішення у твоїй школі? Яке з рішень тобі відоме? Кого воно стосується?

Що тобі відомо про останні рішення у твоїй громаді (місті, селищі, селі)? Хто їх ухвалив?

Чи збігаються твої відповіді з відповідями однокласників й однокласниць?

Влада може бути дуже різною, належати різним людям чи організаціям і державам. Користуватися владою теж можна по-різному.

Наприклад, зазвичай ми слухаємося старших родичів (батьків, бабусю й дідуся), бо поважаємо їх і дослухаємося до їхньої думки. Це — влада, яка тримається на авторитеті (тобто влада, що існує завдяки пошані). Авторитет старших дає їм право вирішувати дозволяти щось дітям чи забороняти.

Авторитет допомагає різним людям просувати свої рішення та досягати успіху. Це можуть бути керівники / керівниці компаній, політики та політикині чи громадські діячі та діячки. Вони надихають і ведуть за собою сотні, а то й тисячі прибічників без наказу чи примусу — лише завдяки власній репутації, повазі та здатності ухвалювати правильні рішення.

В історії відомо багато випадків, коли люди, не наділені державною владою, змінювали хід подій лише завдяки власному авторитету. Якщо ж самого впливу людини недостатньо для ухвалення рішення або вчинення якоїсь дії, то можна застосувати переконання.

Дорослі можуть переконувати дітей, скажімо, робити зарядку вранці або відмовитися від шкідливої їжі на користь овочів чи фруктів. Те саме може робити й держава: переконувати громадян і громадянок брати участь у виборах, робити щеплення чи користуватися електронними документами замість паперових.

2. Як ти вважаєш, до чого закликає ця соціальна реклама? У чому держава прагне переконати громадян?

А коли авторитетні переконання не діють (або завдання таке важливе, що його обов’язково мають виконувати всі) — застосовують примус.

Зазвичай застосування примусу для здійснення своєї влади — привілей держави, яка створює закони і передбачає покарання за їх невиконання. Але в історії є випадки, коли й суспільство через примус впливало на державну владу.

Таким прикладом є історія появи Великої хартії вольностей. Хто й навіщо її створив?

На початку 13 ст. англійський король Іоанн Безземельний серйозно розсварився із заможними землевласниками — баронами. Вони об’єдналися і склали перелік вимог, які б обмежували владу короля. Ці вимоги барони висунули не лише від себе, а й від імені лицарів, містян і “всіх вільних англійців”. Після тривалого опору король був змушений погодитися, а перелік вимог перетворили на документ, який отримав назву “Велика хартія вольностей”. Зокрема в хартії зазначалося, що “жодна вільна людина не буде заарештована чи ув’язнена або позбавлена воло-

діння (...) інакше, ніж відповідно до вироку рівних з нею і згідно із законом”. Це перший європейський документ, у якому згадуються права людини. До речі, Велика хартія вольностей і досі є основою для багатьох законодавств світу.

Карикатура британського художника Джонті Кларка на ухвалення Великої хартії вольностей

3. Як ти думаєш, кого більше підтримував автор цієї карикатури — короля чи баронів? Що символізує "загортання" Іоанна Безземельного в хартію? Обґрунтуй свою думку.

4. Використовуючи схему та план, підготуй коротку усну доповідь (3-4 речення).

1. Що таке влада та хто її має?

2. На що має спиратися будь-яка влада, аби підкоряти своїй волі інших?

3. Що необхідно мати владі, аби примушувати виконувати свою волю?

Влада — здатність, право та можливість підкоряти своїй волі інших. Влада діє за допомогою авторитету, примусу чи переконання. У людському суспільстві існують різні види влади.

5. Роздивися схему і дізнайся, у яких із цих ситуацій застосовується авторитет, примус, переконання.

2. Влада народу, держави і самоврядування

Під час вивчення історії ти чимало дізнаєшся про те, якими бували форми правління в різні часи. Влада могла належати одній людині чи групі людей. Дві з половиною тисячі років тому в Стародавній Греції утвердилася нова форма правління — демократія. Вона означає, що джерелом і носієм влади є народ. Наприклад, вільні мешканці Афін збиралися на збори на площі й разом вирішували важливі питання взаємин із сусідами, будівництва храмів чи флоту.

Щоправда, у Стародавній Греції в народних зборах чи виборах брали участь лише вільні заможні чоловіки, народжені в Греції. Раби, жінки та чужинці взагалі не голосували, а бідняки мали дуже обмежені права.

Демократичний спосіб правління протримався недовго. Його замінили різні форми одноосібного правління. Лише кількома століттями пізніше мешканці європейських міст знову змогли обирати представників до міської ради. Її очолював мер чи бургомістр. Міська рада керувала судом, військом, міською скарбницею. А ще пізніше виникають органи державної влади, що почали обмежувати владу правителів.

Цікаво, що демократичні засади життя в українському суспільстві активно почали розвиватися з появою козацтва. Традиції самоврядування українських козаків вплинули на подальший історичний розвиток нашої держави.

Демократія (з грецької мови “демос” — народ, “кратос” — влада) — форма організації та управління суспільним життям, за якої народ впливає на державну владу і домагається вирішення спільних для багатьох громадян проблем.

Відповідно до Конституції України (Основного Закону України) джерелом влади в нашій державі є народ. Це означає, що саме ми, люди, своєю волею можемо змушувати / переконувати владу діяти в наших інтересах.

Проте здійснювати свою владу постійно весь народ просто не має змоги. Лише уяви, як мільйони громадян і громадянок України щодня колективно вирішували б, наприклад, де прокласти дорогу, які встановити вимоги до виробництва сметани, як вести переговори з іншими країнами або яким має бути розмір податків.

Тож народ обирає своїх представників і представниць. Вони засідають у парламенті або працюють в інших органах влади, обговорюють важливі для держави питання та ухвалюють рішення від імені всіх громадян. Також рішення з найважливіших питань можуть ухвалювати і громадяни, беручи участь у всенародному голосуванні — референдумі.

А щоб посадовці не зловживали владою, ще два століття тому почали розділяти державну владу на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову.

6. Роздивися ілюстрацію. Як ти думаєш, чим займаються ці органи влади?

7. На основі малюнка визнач, як український народ пов'язаний з органами влади в державі.

т-1 • <-> • <->

Будь-яке місто, село, район — це модель держави, а тому в кожній місцевості, як і в державі, основним носієм влади є територіальна громада. І так само, щоб ухвалювати рішення, вона передає свої повноваження обранцям — представникам місцевого самоврядування. Отримавши від територіальної громади владу, органи місцевого самоврядування мають діяти в її інтересах. Якщо ж цього не відбувається, то народ так само має право переобрати місцеву владу або ж змусити її змінити свою поведінку за допомогою мирних протестів.

Територіальна громада — добровільне об’єднання мешканців села, селища, міста. Об’єднатися в територіальну громаду можуть декілька сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

3. Я і влада: рівність і гідність як основа відносин влади і суспільства

Демократія — найприйнятніша форма правління, яка дає змогу більшості впливати на ухвалення рішень. Але більшість може помилятися й ухвалювати подеколи несправедливі рішення. Наприклад, філософ Сократ був засуджений на смерть демократичною владою Афін за те, що навчав молодь критично ставитися до авторитетів і мислити самостійно.

У державах, де демократія відсутня, ситуація зі справедливим ставленням до громадян ще гірша. Наприклад, у Радянському Союзі влада, яку очолював Йосиф Сталін, заарештовувала та знищувала тих, хто її критикував. Хоча минуло вже понад пів століття, історики досі не можуть порахувати точну кількість загиблих. За цей час розстріляли, замордували у в’язницях і концтаборах, заморили штучно створеним голодом мільйони людей. А ті, що вижили, зазнали багато горя.

Так само страждали мільйони незгодних і переслідуваних громадян Німеччини за часів диктатури Адольфа Гітлера. Жертвами несправедливої влади в різні часи ставали мешканці Китаю та Камбоджі. Відсутність демократичного правління погіршує становище громадян у багатьох сучасних країнах Азії, Африки, Латинської Америки.

8. Поясни, як ти розумієш ці висловлювання.

“Держава відповідає перед людиною за свою діяльність”.

Конституція України

“Місцеве самоврядування відповідальне за свою діяльність перед територіальною громадою”.

Адаптовано із Закону України "Про місцеве самоврядування"

9. Світлини 1-2 розділяють 70 років. Про що, на твою думку, свідчить те, що на фотографіях ми бачимо нерівне ставлення до окремих груп людей?

10. Що, на твою думку, відчувають люди на світлинах?

11. Чи можна вважати рішення влади справедливими щодо цих громадян? Як можна вирішити цю проблему?

Громадська вбиральня з написами на стіні "для білих" і "для кольорових". Північна Кароліна (США), 1950 рік

У деяких штатах США упродовж 1896-1968 років діяв закон, який розділяв надання послуг білому населенню та решті громадян країни. Винаймати житло, лікуватися, пересуватися, учитися, працювати і навіть харчуватися слід було окремо.

Демонстрація афганських жінок проти рішення влади обмежити їхні права на навчання, працевлаштування, спілкування, носіння певного одягу та спорт, Кабул (Афганістан), 2021 рік

Якщо в країні зневажаються права деякої частини громадян, ці люди потерпають через неможливість відстояти і захистити власну гідність. Саме гідність — те, що дає людині можливість відчути свою унікальність, неповторність і значущість — її якості, почуття, думки, погляди. Це те, що дозволяє почуватися Людиною.

Тож постає питання: як можна запобігти ухваленню несправедливих рішень владою, яку обрала більшість населення. Адже ті, хто очолив державу в демократичний спосіб, через голосування, отримавши владу, можуть зробити з меншістю все, що захочуть, навіть знищити. Як допомогти людям, у державі яких владу захопили диктатор чи група осіб, які ігнорують потреби меншості й ухвалюють рішення, що принижують гідність людей?

Більшість країн світу, як ви вже знаєте, вирішили, що таким запобіжником, який би захищав людську гідність, стануть права кожної людини, які вперше погодили й записали в Загальній декларації прав людини. Окрім того, держави домовилися про те, що будь-яка з них, ухвалюючи закони, має забезпечувати захист не лише тих, хто обрав владу і хто є більшістю, а й тих, хто представляє різноманітні меншини (етнічні, релігійні тощо), що проживають на території цієї держави. А якщо держави, що підписали міжнародні документи з прав людини, не виконуватимуть своїх зобов’язань, світова спільнота скористається своєю владою й застосує до такої держави санкції (обмеження).

Елеонора Рузвельт, американська політикиня, борчиня за права жінок, дружина президента США Франкліна Делано Рузвельта, тримає англомовну версію Загальної декларації прав людини. Саме пані Рузвельт ініціювала створення цього документа. Нью-Йорк (США), 1949 рік

Якщо зі свободою все більш-менш зрозуміло, то що таке рівність люди уявляють по-різному. Хтось вважає, що рівність — це справедливий розподіл чогось: усі мають отримати рівну частку, наприклад, однакову зарплатню чи однаковий набір продуктів. Інші називають рівністю “однаковий старт” — забезпечення рівних можливостей на початку життя. Наприклад, усі мають право безкоштовно навчатися в державній школі. Але як би ми не розуміли це поняття, ми всі погоджуємося, що це — про справедливе ставлення.

12. Розглянь малюнки 1 і 2.

Уяви, що може відчувати кожен із цих дітей.

13. Наведи приклад

із життєвої ситуації, в якій є розбіжність між рівністю та справедливістю.

14. Прочитай уривок із Конституції України. Як Основний Закон держави тлумачить поняття "рівність"?

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З Конституції України, стаття 24

15. Які ознаки, перелічені в документі, не можуть бути підставою для обмежень чи привілеїв?

16. Що, на твою думку, автори Закону мали на увазі під "іншими ознаками"? За якими ще ознаками може виникати нерівність у суспільстві та державі?

Рівність рідко дарується. У всі часи люди докладали багато зусиль для її забезпечення. І не варто думати, що посягання на рівність — це щось віддалене в часі та просторі. Боротьба за неї триває і нині, у нашій країні та інших державах.

Підсумкові запитання і завдання

1. Назви три способи застосовування влади.

2. Що таке демократія?

3. Як народ здійснює владу в нашій державі?

4. Чому рівність і гідність важливі для справедливого управління державою?

5. Подумай, яка проблема, з якою ти стикаєшся у школі чи у своїй громаді (міста, села, району), турбує тебе найбільше. Хто, на твою думку, має владу, щоб розв'язати цю проблему?

 

Це матеріал з підручника "Україна і світ" 5 клас Кафтан 2022