На уроці ви дізнаєтеся:

Що таке історія рідного краю?

Що приховують місцеві географічні назви?

Як змінювалося життя людей у селах і містах упродовж історії?

Чим відрізнялися заняття людей у селах і містах в різні часи?

Що об’єднує на ілюстрації подані вказівники? Як ви вважєте, чи мають ці назви власну історію? Які таємниці вони можуть приховувати?

1. Що таке велика та мала Батьківщина?

Поняття Батьківщина використовують для пояснення назви рідної країни, а батьківщина у вужчому розумінні — для пояснення місця народження. Тобто велика Батьківщина — Україна, держава українського народу, а малою батьківщиною ви можете вважати край, село/місто, де ви народилися.

Прочитайте подані висловлення українських поетів/пое-тес і прислів’я. Визначте, у яких випадках ідеться про країну, а в яких — про рідний край. Як ви розумієте, що таке патріотизм?

Розгляньте дитячі малюнки, визначте, який із них присвячений рідному краєві, а який Батьківщині-Україні. Чи брали ви участь в конкурсах малюнків? Що вас спонукало до цього?

Учені часто досліджують регіональну історію. Ми з вами вже з’ясували, що така історія ще називається локальною. Існує навіть спеціальна навчальна дисципліна — історичне краєзнав

ство. Що ж досліджують історики-краєзнавці? Насамперед вони досліджують історичні події, які відбувалися на території краю, місцеві пам’ятки історії та культури. Зазвичай дослід-ник/дослідниця з’ясовує походження місцевих назв, вивчає дослідження етнографів, ознайомлюється із сімейними архівами, фотоальбомами, кіно- та відеоматеріалами, спогадами свідків подій, використовує власні спостереження.

2. Які свідчення про минуле містять географічні назви?

З’ясуймо, про що можуть розповісти назви населених пунктів (міст, сіл), географічних об’єктів (річок, озер, морів) тощо. На сторінках давніх літописів або в історичних картах нам трапляється чимало назв, які допоможуть пізнати минуле. Що повніша інформація, то глибшими стають наші знання про об’єкт дослідження.

В історичному краєзнавстві важливу роль відіграють польові дослідження.

Пригадайте, де ще використовують польові дослідження для пізнання минулого.

Велике значення має пояснення походження географічних назв. Немає жодної назви, яка б виникла випадково, кожна з них має певний зміст. Походження деяких назв пояснити просто, наприклад Івано-Франківськ чи Дніпро. Складніше пояснити походження назв Фастів і Тульчин. Проте і в таких випадках існує пояснення. Зазвичай існує кілька припущень щодо того, як виникла назва. Потрібно також пам’ятати, що впродовж історії географічні назви могли змінюватися, іноді й кілька разів. Тому так важливо з’ясувати саме первісну назву та повернути її, адже за кожною назвою прихована маленька, але від того не менш важлива сторінка нашої історії.

Історія навколо нас. За легендою, місто Львів було названо на честь сина князя Данила Галицького Лева. Ім’я Лев походить від латинського слова лео, що в перекладі означає «лев». Український варіант цього імені — Левко. Проте гостям міста розповідають іншу легенду про походження назви міста.

Прочитайте легенду.

«Коли Львова ще не було, на його нинішній території можна було знайти тільки невеличкі поселення, заховані серед гір, які захищали людей від набігів ворога.

Густі ліси також завжди допомагали — тут можна було й полювати, і прогулятися, і заховатися в разі небезпеки. Тож ніхто й гадки не мав, що в лісі є чого боятися.

Та невдовзі селяни помітили, що в лісі почали зникати люди. Виявилося, що сміливців, котрі гуляли в лісі, підстерігав лев і затягував до своєї печери, з якої ніхто не повертався.

Один хоробрий лицар пообіцяв убити хижака. Він попросив зробити йому такі міцні меч і лати, щоб їх не можна було зламати або зігнути.

День і ніч працювали ковалі, але марно. Здавалося, що зла доля невідворотна. Про цю біду дізнався мандрівник, який заблукав. Він сказав, що знає, як зробити обладунки міцними. Чоловік порадив, щоб дівчата вкололи голками мізинці та крапнули на обладунки. Ковалі дослухалися до його поради — і левові ікла й пазурі нічого не змогли зробити із зачарованими обладунками. Лицар убив лева.

Відтоді гору, на якій це сталося, називають Левовою горою, а місто, що постало під горою, — Львовом».

Левова гора. Світлина. 1925 р.

Як ви вважаєте, яка з версій походження назви міста реалістичніша? Поясніть чому.

Село — населений пункт, більшість мешканців якого займається сільськогосподарською працею.

3. Яким було життя в селі та в місті?

З давніх часів наші предки жили в поселеннях, які називали селами. Вони виникали поблизу річок або доріг, на водо-

ділах у гірських районах. Потопаючи в зелені, із церквами, вітряками, вибіленими хатками під солом’яними стріхами, села надзвичайно привабливі, вони були своєрідною національною ознакою України. Згодом хати почали будували в один ряд уздовж річок чи доріг, пізніше поширилася вулична забудова, яка існує і донині. Багатодвірні поселення з’явилися в Україні в XIV ст.

Основним видом господарювання було землеробство. Ґрунт обробляли плугом, у який запрягали волів. Поля засівали вручну, а врожай збирали за допомогою серпів і кіс, молотили ціпом.

Прочитайте опис української хати, зроблений французьким лікарем, який працював на Київщині на початку ХІХ ст.

«Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней — комора без вікон. У кімнаті завжди є піч, димар якої рідко роблять із цегли. Зазвичай його плетуть із лози й обмазують ізсередини та зовні глиною. Цей димар виводить дим на дах. Але в багатьох хатинах дим проходить під дахом і крізь нього, і хоча пожеж трапляється небагато, однак така небезпека існує, тим більше, що мешканці часто залишають димоходи необмазаними. До того ж піч топиться весь час для випікання хліба, для щоденного приготування їжі, через що влітку в хатах буває нестерпно жарко. Мешканці, особливо літні люди й діти, мають звичку спати на печі, коли настає холодна пора; якщо хтось захворів, їх теж кладуть на піч. Тіснота в будинках шкідлива для здоров’я та призводить до захворювань, а надто коли в тісному приміщенні живе кілька сімей, особливо взимку, коли тут знаходяться також телята, кози й вівці...» (Д. П. де ля Фліз «Етнографічний опис селян Київської губернії»).

Розгляньте світлини українських хат із різних регіонів. Чим вони відрізняються? Із чим це, на вашу думку пов’язано? Що в них спільного? Яку роль у хаті відігравала піч? Чому? За описом хати та за ілюстраціями складіть коротку розповідь про селянське житло тих часів.

До кінця XVIII ст. містом вважали укріплене поселення. У ті часи міста й містечка залишалися дрібними поселеннями. Окрім ремесла й торгівлі, жителі міст займалися також сільським господарством. Це робило села та міста подібними. У ХІХ ст. кількість міст зросла й жителів у них побільшало. Вони працювали на мануфактурних виробництвах. Міста стали осередками соціально-економічного, освітнього, культурного та релігійного життя.

Розгляньте ілюстрації (1-2). Назвіть кілька ознак, які свідчать, що на світлині й картині — міста.

Місто — значний за територією і кількістю будинків населений пункт.

Яке із зображених міст майже не відрізнялося від села? Чи можна визначити, яке з міст було засновано раніше? Обґрунтуйте відповідь.

висновки

Особлива роль в історичних дослідженнях належить історичному краєзнавству. Надзвичайно важливе значення має походження географічних назв (населених пунктів, річок та інших водойм, гір). Основними типами населених пунктів в Україні були й залишаються села й міста. Упродовж історії життя їхніх мешканців зазнало кардинальних змін.

Запитання та завдання

1. Що досліджує історичне краєзнавство? Чому так важливо вивчати історію рідного краю? Як пов’язані історія рідного краю та історія Батьківщини? Що приховують географічні назви та з якою метою їх потрібно досліджувати? Чому навколо міст XVIII—XIX ст. вже не існувало укріплень?

2. Розгляньте подану репродукцію картини. Опишіть традиційне вбрання українських селян і селянок ХІХ ст.

3. Які назви у вашому рідному місті (селі) зберігають пам’ять про історичні події?

4. Складіть 2-3 речення, у яких порівняйте життя в селах і містах ХІХ ст.

5. Якщо ви проживаєте в місті, то з’ясуйте назви вулиць. На честь яких видатних людей чи на згадку про які події вони названі? Можливо, у вашому місті є назви вулиць, які мають давнє походження. З’ясуйте походження цих назв.

Якщо ви мешкаєте в селі, дізнайтеся про походження кількох географічних назв (річка, озеро, урочище тощо). Підготуйте короткі повідомлення до наступного уроку.

Зверніться по допомогу до рідних або близьких людей.

6. Прочитайте уривок з «Етнографічного опису селян Київської губернії» Д. П. де ля Фліза.

«їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони вживають хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний... Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряком, улітку із щавлем і з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю... вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну каші та галушки, які готують із житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока й сиру.

Під час постів, яких селяни суворо дотримуються, вони заправляють їжу олією з конопель, ріпи або льону. Заможніші селяни вживають солону або сушену рибу, за якою багато хто їздить на Дон, щоб придбати для себе або на продаж.

Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також входять до складу їхньої їжі. Хліба та іншої їжі загалом багато, і вони доброякісні.

Фруктові дерева трапляються тільки в деяких селах, їх небагато, та й не помічено, щоб уживання фруктів якось впливало на здоров’я селян. Вони збирають переважно плоди диких груш... Усюди в лісах ростуть гриби».

Чи залежить здоров’я людини від її харчових звичок? Чому? Дізнайтеся за допомогою інтернет-джерел або довідкової літератури, яким був раціон харчування жителів у вашій місцевості в давнину. Порівняйте його із сьогоденням. Коли, на вашу думку, раціон харчування був здоровішим?

 

Це матеріал з підручника "Вступ до історії України та громадянської освіти" 5 клас Могорита