Кумедник — жартівник.

Вислови припущення, як слово пов'язане з темою.

Усі літературні твори за формою можна поділити на три великі групи: прозові, тобто епічні, віршовані, їх називають ліричними, і у формі п’єси — драматичні. Ти вже знаєш, що літературні казки теж можуть мати всі три форми. Із прозовими ти вже ознайомився / ознайомилася. Прозова мова подібна до тієї, якою ми спілкуємося щодня, вона не має ритмічної будови.

ЛАЙФГАК.

Що таке віршована мова?

Віршованій мові властивий певний порядок у самій будові, рядки мають співзвучні закінчення — рими. Вони емоційно увиразнюють текст.

Віршована мова ритмічно організована. Ритм — рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів.

Рядки у віршованій мові спільною думкою, інтонацією та способом римування можуть об’єднуватися у строфу.

ЦАР ПЛАКСІЙ І ЛОСКОТОН

Цареве сімейство

Там, де гори і долини,

Де гуляє вітровій, —

Там цвіте краса-країна З дивним ім’ям Сльозолий.

І колись в країні тій Був на троні цар Плаксій, Голова його мов бочка,

Очі — ніби кавуни.

В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини. Старша звалася Нудота, Середульшенька — Вай-Вай, Третя донечка — Плакота, Всі сльозливі через край.

А цареві три сини Так і звались — Плаксуни. Отака була сім’я У царя у Плаксія.

Цілі дні вони сиділи, Голосили, та сопіли,

Та стогнали, та ревли, Сльози відрами лили.

Цар Плаксій велів сердито: «Хай із ними день при дні Плачуть всі в країні діти,

Бо сміятись і радіти У моєму царстві — ні!

Хто всміхнеться — в часі тім Я того негайно з’їм!»

Ще була у Плаксія Грізна гвардія своя:

В ній служили молодці

Забіяки-сльозівці.

Хто сміявсь — вони хапали І нагайками шмагали,

Так що в царстві тому скрізь Вистачало плачу й сліз.

Цар любив, як плачуть діти, Бо любив їх сльози пити. Отакий був цар Плаксій У країні Сльозолий.

Дядько Лоскотон

Але в тому диво-царстві, Зневажаючи закон,

Жив у мандрах і митарстві Добрий дядько Лоскотон.

Він приходив кожний вечір — Хай чи дощ іде, чи сніг — До голодної малечі І усім приносив сміх.

Мав він вдачу теплу й щиру, Ще й лукавинку в очах.

І була накидка сіра В Лоскотона на плечах. Лоскотливі мав він вуса І м’якенькі, наче пух.

І м’яке волосся русе Розсипалося до вух.

Він як прийде, залоскоче,

То сміється, хто й не хоче. Тільки де він появлявся, Зразу плач там припинявся,

І приходив до усіх Голосний та щирий сміх.

Арешт Лоскотона

Розізливсь тоді Плаксій — Цар країни Сльозолий. Гнівно він гукнув із трону: «Гей, ледачі сльозівці!

Хто впіймає Лоскотона, Буде муж моїй дочці!

Хто його посадить в льох — Вибирай одну із трьох!

Бо уже цей Лоскотон Скоро нам розвалить трон: Що тоді ми будем пити,

Як не будуть плакать діти!» І завзяті сльозівці Понеслись у всі кінці,

Щоб скарати по закону Баламута Лоскотона.

Довго скрізь його шукали,

У всі шпари заглядали, Перерили всі двори, Обходили всі бори,

Час потратили дарма: Лоскотона скрізь нема,

Бо його завжди і всюди Од ловців ховали люди. Опівночі Лоскотон,

Коли всіх колише сон,

Йшов собі в бідняцькі хати Їхніх діток розважати.

Був тоді у Плаксія Лютий посіпака, Віроломний, як змія, Капітан Макака.

Так хотілося йому Царським зятем стати,

Не любили Лоскотона Цар Плаксій і Плаксуни, Видавали заборони Проти лоскоту вони.

І за дядьком Лоскотоном Із нагайками в руках Охоронці злих законів Полювали по хатах.

Але дядько Лоскотон Не боявся цих заслон:

Він ходив по всій країні І носив з собою сміх В розмальованій торбині, В пальцях лагідних своїх.

Що ні разу в ту зиму Не лягав і спати.

Все ходив, усе він слухав І нарешті все рознюхав. На світанку Лоскотон, Насмішивши діток,

У міцний поринув сон Між кленових віток.

А лукавий капітан Підікрався змієм Й Лоскотонові аркан Зашморгнув на шиї.

Руки вивернув назад, Міцно спутав ноги І мерщій у Плаксоград Рушив у дорогу...

Весілля в палаці

Лоскотона посадили За вузенькі ґрати,

А в палаці порішили:

— Час весілля грати... Гей, зійшлися царенята І придворна свита Наречених шанувати, Сльози діток пити.

До вінця веде жених Висохлу Нудоту,

Та дивитися на них Зовсім неохота.

Хоч Макака був бридкий, А вона ще гірша,

Їм поет один гладкий Присвятив ще й вірша.

Стільки там було хвальби, Так скрасив їх вроду — Навіть жаби від ганьби Булькнули у воду!

Але цар ходив, пишався, Він із зятем цілувався, Похвалявся: «Ну, тепер Лоскотон, вважай, умер! Недоступним став для всіх Голосний та щирий сміх. Тож від радості стрибайте! Тож від радості ридайте!

Ми тепер встановим скрізь Віковічне царство сліз!»

Так розхвастався Плаксій — Цар країни Сльозолий.

Звільнення Лоскотона

Та поки гуло весілля,

То п’яниці вартові Напились якогось зілля Та й поснули у траві.

А вночі йшли до в’язниці Батраки й робітники,

Щоб звільнити із темниці Лоскотона на віки. Рознесли всі перепони, Гнули ґрати, мов прути:

— Гей, веселий Лоскотоне, Це прийшли твої брати! Йди до нас, веселий брате, В нашу здружену сім’ю! Підем разом догравати Ми весілля Плаксію...

Продовження весілля

У палаці кожен скаче Та від щастя гірко плаче, Ллються сльози, як ріка, — Бачте, радість в них така! Раптом цар упав на трон:

— Ой, рятуйте — Лоскотон! — Всі відразу «ох!» та «ах!», Жах у кожного в очах.

А веселий Лоскотон До царя стрибнув на трон І сказав йому якраз:

— Насмієшся ти хоч раз!.. — Став царя він лоскотати,

І Плаксій став реготати.

Так сміявсь — аж заливався, Аж від реготу качався, Кулаками очі тер —

Потім лопнув і помер.

Ой, була ж тоді потіха — Цар Плаксій помер од сміху! З ним придворні одубіли,

Бо сміятися не вміли.

А цареві три сини,

Три завзяті Плаксуни,

Так сміялись-реготали,

Що штани з них поспадали — Тож всі троє без штанів До чужих втекли країв.

Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п’явками в ріці,

А Макака-забіяка З’їв себе із переляку.

Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон. Сам же він живе й понині, Дітям носить щирий сміх В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх. Схочеш сам піти в цей край, То маршрут запам’ятай: Треба йти спочатку прямо. Потім вправо завернуть,

А тоді поміж дубами Поведе наліво путь.

Після цього вже помалу Чимчикуй куди попало:

Як од втоми не впадеш —

В цю країну попадеш.

ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ

Митарство — тяжкі переживання, труднощі.

Посіпака — прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, переважно ганебних. Лука'винка - деяка хитрість, кмітливість.

Аркан — довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять тварин. Баламут — той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи. Свита — люди, які супроводжують високопоставлену особу.

Чим здивувала тебе казка? Перекажи стисло зміст казки, скориставшись картою-підказкою.

ПОЗНАЙОМСЯ З АВТОРОМ

Василь Симоненко (1935-1963)

Майбутній письменник зростав із дідусем Федором і мамою на Полтавщині. Дід замінив Василькові батька, а мама любила сина понад усе. Рідні хотіли для хлопчика нормального дитинства, хоч і припало воно на воєнні та повоєнні роки.

Від дому до школи Василько ходив пішки аж дев’ять кіло -метрів! Проте жодні труднощі не заважали йому бути відмінником. За словами однокласників, він майже не вчив уроків, усе ловив на льоту з пояснень учителя. Нерідко уроки готував дорогою зі школи, вивчав усе, що треба. Хоча дід Федір не дуже довіряв цьому і часто всаджував Василя до столу.

Школу В. Симоненко закінчив із золотою медаллю, потім навчався на факультеті журналістики Київського університету. У цей час почав писати вірші. Був дуже вимогливим до своєї творчості, бо розумів велику відповідальність перед читачами за кожне сказане слово.

Василь Симоненко — один із найяскравіших та найвідо-міших українських письменників. Про нього ми згадуємо як про щирого патріота й ніжного поета. Писав В. Симоненко і твори для дітей: «Казка про Дурила», «Подорож у країну Навпаки», а один із найвідоміших — віршована казка «Цар Плаксій та Лоскотон».

1. Рівномірне чергування наголошених і ненаголоше-них складів — це:

ритм; рима; строфа.

2. «Цар Плаксій та Лоскотон» — це: вірш;

віршована казка; поема.

3. Слова «Лоскотливі мав він вуса І м’якенькі, наче пух. І м’яке волосся русе Розсипалося до вух» описують:

Плаксія;

Макаку;

Лоскотона.

4. Доведи, що казка «Цар Плаксій та Лоскотон» написана віршованою мовою.

5. Хто із героїв казки жив у країні Сльозолий? Чим вони були схожі між собою?

6. Чи викликає у тебе співчуття царська родина? Чому?

7. Чи хотів / хотіла б ти опинитися у цій країні? Чому?

8. За які якості Лоскотона люблять люди? Що тобі в ньому подобається?

9. Цар Плаксій та його родина належать до песимістів чи оптимістів? Розкажи однокласникам/одно-класницям, що ти знаєш про цих людей.

10. Як допомагає в житті почуття гумору? Чи були в тебе схожі ситуації? Поділися з однокласниками / однокласницями власним досвідом.

11. Кажуть, що сміх — це здоров’я, і він продовжує людям життя. Чи погоджуєшся ти із цим твердженням? Вислови власні міркування у формі письмового твору.

 

 

Це матеріал з підручника "Українська література" 5 клас Архипова 2022 читати онлайн