Ернст Теодор Амадей Гофман (1776-1822). «Лускунчик і Мишачий король»

Ернст Теодор А мадей Гофман. Автопортрет,

1801 р.

Ернст . о ор Амадей Гофман — німецький письменник, композитор, художник. Гофман набув світової слави завдяки сво. ' казкам, хоча мріяв залишитися в історії . к композитор і музикант. Гофман навіть змінив своє ім’я Вільгельм на Амадей (на честь улюбленого композитора Моцарта).

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791) — австрійський композитор і музикант-віртуоз.

тл и » О • ТЧ

Вирушаймо у чарівний світ Ернста Теодора Амадея Гофмана!

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Гофман, як і його улюблені герої і героїні, мав щасливий дар бачити справжню чарівність життя, виявляти в ньому приховану поезію і прилучати до цієї поезії нас, читачів і читачок. Його фантастика допомагає глибше збагнути світ і своє місце в ньому. Одну зі своїх найкращих казок «Лускунчик і Мишачий король» Гофман створив спеціально для дітей свого друга Ю. Е. Г. Хітці-га — Марі і Фріца, тому головних героїню і героя казки названо їхніми іменами.

Ілюстрація

М. Пузиренко, 2010 рік.

Україна і світ

Українським читачам казка «Л^т.~'н-чик і Мишачий король» відома завдяки перекладам Євгена Поповича, Тетяни Гончарук, Тетяни Матвієнко.

Різні видання книжки ілюстрували -Леонід Гладньов, Євгенія Гапчинська, Світлана Железняк.

Марина Пузиренко, харківська художниця, за оформлення казки Гофмана «Лускунчик» потрап а д- списку кращих ілюстраторів світу. Книжка вийшла 2010 року.

У казці пг^ л ткунчика розповідається про по дії на. 'редодні новорічних свят, які тра илися з дітьми — Марі і Фріцем. До свят діти отримали чудові подарунки. Один із таких подарунків -це Лускунчик — зачарована іграшка, яка поті’ о. ^тває, здійснює подвиг за подвигом і стає справжнім героєм у боротьбі з самим Мишачим королем.

вір Г«Лускунчик і Мишачий король» — це не звичайна казка, а повість-казка.

Всесвітньовідомий композитор Петро Чайковський (1840-1893), українець за походженням, написав за казкою Е. Т. А. Гофмана балет «Лускунчик» (1892)

Постер фільму «Лускунчик і чотири королівства», 2018 р.

Теорія літератури

Повість-казка — це літературний твір, у якому послідовно відбувається низка подій, пов’язаних із дивами та реальним життям головного героя/головної героїні й детально зображено пов’язаних із ним/нею другорядних персонажів. Дійових осіб повісті-казки можна розподілити на дві групи: перша — це звичайні люди, найчастіше діти, а друга — чарівні персонажі, яких діти зустрічають у казковому, чарівному світі. Повість-казка більша за обсягом від оповідання, але менша від роману.

Діалог мистецтв

За мотивами гофманівської казки бу о ^творено низку мультиплікаційних фільмів і кінострічок. Зокрема, американський фільм-балет «Лускунчик», художній фільм-фентезі «Лускунчик і Щурячий Король» (Велика Британія, Угорщина).

У 2018 році вийшов фільм «Лускунчик і чотири королівства» (США).

ЦІКАВО ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

1. З раннього дитинства Гофман найбільше любив музику, грав на фортепіано, скрипці, органі, співав, малював і складав вірші, однак за родинними традиціями мусив стати чиновником.

2. Гофман закінчив університет і багато років служив у різних судових відомствах Пруссії (нині Німеччина) та Польщі. Нудьгуючи на засіданнях суду, він малював карикатури на членів суддівської колегії.

3. У маленькому місті Бамберзі Гофману довелося бути композитором та ди, тентом, режисером та декоратором у театрі; писати статті для музичної газети, давати уроки музики і навіть брати участь у продажу нот та роялів! Але ні слави, ні грошей це йому не додало.

4. Якось огорнутий мріями невдалий капельмейстер узяв перо, вмочив його в чорнильницю і став писати. Так з’явилася його казка «Золотий горнець» (1814 р.) Чудових історій незабаром набралося багато, і автор одразу став знаменитим.

5. Слава Гофмана росла, а грошей не було. Письменник зно-

у змушений був надіти мундир радника юстиції, тепер уже в Берліні. Удень він був чиновником, а вночі, коли приходило натхнення, брався за перо. Так було написано майже всі його найкращі книги, одна з яких — «Лускунчик і Мишачий король».

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

ЛУСКУНЧИК І МИШАЧИЙ КОРОЛЬ

(Скорочено)

Новорічний вечір

Ілюстрація С. Железняк, 2003 рік

Напередодні Нового року дітям радника медицини Штальбаума від ранку й до самого вечора не дозволяли заходити до вітальні, а особливо до сусідньої з нею зали. Фріц і Марі сиділи у куточку в маленькій задній кімнатці, аж поки почало смеркати. Ніхто не приніс лампи, як завжди в таку пору, і їм стало трохи лячно. Фріц пошепки, мов велику таємницю, розповів меншій від себе сестрі — їй було тільки сім років, — що він ще зранку чув, як у замкненій вітальні й залі щось шурхотіло, товклося й тихо стукало. А крім того, недавно в сінях майнув невисокий чоловік з великою скринькою під пахвою; Фріц добре не роздивився на нього, але був певен, що то не хто інший, як їхній хрещений батько Дросельмаєр. Марі з радощів заплескала в долоні й вигукнула:

- Ох, аби знати, що для нас цього разу змайстрував хрещений!..

Старший радник суду Дросельмаєр завжди приносив у кишені щось цікаве для дітей: то дерев’яного чоловічка, що вмів кумедно водити очима і вклонятися, то скриньку, з якої випурхувала пташка, то ще щось. Ну, а на Новий рік він щоразу майстрував якусь особливу, гарну іграшку. На ті іграшки він витрачав багато часу й праці, тому батьки, коли минало свято, дуже берегли їх.

...Тим часом зовсім смеркло. Діти сиділи, притулившись одне до одного, й не зважувались більше вимовити жодного слова. Їм ніби вчувався якийсь шурхіт, якась далека чудова музика. Раптом на стіну впав пучок променів, «дзень-дзелень» — срібним голосом заспівав дзвіночок, двері розчинились, і з вітальні линув цілий потік світла.

— Ох! — тільки й вимовили діти, завмерши на порозі.

А з вітальні до них вийшли тато й мама, взяли їх за руки і сказали:

- Заходьте, любі дітки, заходьте й погляньте, які подарунки приніс вам Дід Мороз!

Подарунки

Тут і далі малюнки Л. Гладньова

...Видно, діти цілий рік були дуже чемні й слухняні, бо ніколи ще Дід Мороз не приносив їм стільки пречудових подарунків, як цього разу. Велика ялинка посеред вітальні була рясно обвішана золотими й срібними яблуками, і на кожній гіллячці, наче пуп’янки й кв_ ки, вабили око обцукровані мигдалеві горіхи, барвисті цукерки та інші ласощі. Проте, мабуть, найбільшої краси ялинці додавали сотні маленьких свічок, що, мов зірочки, поблискували в її темному вітті. Ялинка променіла ними і привітно запрошувала дітей натішитися її квітками та плодами. А навколо неї чого тільки не було! І все яскріло, мінилося різними кольорами, все було таке гарне, що годі й описати.

Марі побачила ляльки, аленьке зграбне кухонне начиння, але найдужче її втішила шовкова сукенка, обшита яскравими стрічками. Вона висіла на вішалці якраз перед очима в Марі, так що її можна було оглянути з усіх боків. І Марі й оглядала її з усіх боків та раз по раз вигукувала:

- Ох, яка гарна, ох, яка мила сукенка! І мені дозволять її надягти, напевне дозволять!

Фріц ти м часе уже три або й чотири рази клусом і вчвал¹ об’їхав ^т 'в. ло ялинки на новому гнідому коні, якого він справді побачив на прив’язі біля столу з подарунками.

Потім він улаштував огляд новому ескадронові гусарів -усі вони як один були вбрані в чудові червоні мундири, шиті золотом, усі мали срібну зброю й сиділи на таких білих, аж бл ску їх, конях, що здавалося, неначе ті коні також зроблені зі щирого срібла.

Клусом, учвал — способи пересування на коні.

Трохи заспокоївшись, Фріц і Марі хотіли вже сісти й переглянути подаровані їм книжки — ті книжки лежали розгорнуті, і обоє зразу побачили, що барвисті квітки, захоплені грою

діти і всякого віку люди в них так природно намальорані, наче вони живі й справді розмовляють, — отже, Фріц і Марі якраз хотіли взятися до тих чудових книжок, коли знов пролунав дзвоник. Вони здогадалися, що тепер їм покаже свої подарунки хрещений, і кинулись до столу під вікном.

Досі той стіл був запнутий завісою, а тепер її ^т'^тви_г о відсунули. Ох, що діти побачили!

На зеленій, усіяній барвистими квітками ш я ні стояв прегарний замок із безліччю дзеркальних вікон і позолочених вежок. Задзвеніли дзвіночки, двері й вікна повідчинялися, і стало видно, як у залах гуляють маленькі чоловіки й жінки в капелюхах із перами і в сукнях з довгими шлейфами. У найбільшій залі, що була неначе охоплена полум’ям — так багато свічечок світилося там у срібних свічниках, — під музику дзвонів танцювали діти в коротеньких курточках і піджачках. У вікно раз по раз виглядав добродій у ясно-зеленому плащі, привітно махав рукою і знов ховався, і навіть сам хрещений Дросельмаєр, тільки не набагато більший за татів великий палець, коли-не-коли з’являвся внизу коло брами і знов заходив до замку.

Фріц, спершись ліктями на стіл, довго дивився на чудовий замок і фігурки, що тан )ва. ' й прогулювалися в ньому, і врешті мовив:

— Дядечку Дросель ^ре, а можна й мені зайти в замок?

— Ні, не можна!

Фріц і сам зрозумів це... Він відбіг від столу з подарунками й повів у бій свій ескадрон гусарів на срібних конях: вони мчали вперед, звертали вбік, рубали ворога шаблями і стріляли в нього, скільки Фріцова душа бажала. Марі також тихенько відійшла від столу, бо і їй швидко набридли прогулянки й та ці ляльок у замку, але вона була дуже добра й чемна "івч. ^тка, тому не хотіла ображати хрещеного, як її брат.

Лускунчик

А насправді Марі тому не хотіла йти від ялинки, що побачила там те, чого раніше не помічала. Коли Фріц забрав своїх гусарів, які вишикувалися під самим віттям, на видноті опинився прецікавий маленький чоловічок, що стояв тихо й скромно, немов спокійно чекав, коли на-

дійде його черга. Чоловічок таки справді був прецікавий, хоч не вдався ані зростом, ані поставою, — трохи задовгий кремезний тулуб не дуже пасував до коротких, тоненьких ніжок, і голова теж була завелика. Одне слово, чоловічок був не вельми вродливий, зате надолужував на вбранні: зразу було видно, що він освічений і має добрий смак. Він був одягнений у гарний, бузкового кольору доломан¹ із білими позументами² й ґудзиками і в гусарські рейтузи, а такі чобітки, як у нього, навряд чи доводилося коли взувати будь-якому студентові або й офіцерові. Вони так щільно об' ^га и ^чого тендітні ніжки, наче були намальовані на них. Смішно було тільки, що він на такий ошатний костюм та накинув тісний, лубкий, достоту дерев’яний плащ, а на голову натяг незугарну шапочку, наче в рудокопа. «Але ж хрещен ⁴ он теж носить такий плащ, що страшно глянути, й не кращу шапку, — подумала Марі, — а сам який милий!» І все ж таки їй здавалося, що, якби навіть хрещений одягся так ошатно, як цей чоловічок, він не був би такий гарний. Маленький чепурун сподобався їй з першого погляду. Та аж тепер, добре приглянувшись до нього, вона помітила, що в нього ще й на диво добродушне обличчя. Ясно-зелені, витрішкуваті очі аж світилися ласкою і привітністю. Дуже личила чоловічкові й біла гарно причесана ватяна борода — завдяк їй ще дужче впадала в око мила усмішка, що цвіла на його червоних устах.

- Ох, — вигукнула нарешті Марі, — ох, любий тату, а чий той чоловічок, що стоїть там під ялинкою?

— Отой? — перепитав батько. — Той чоловічок, люба доню, добре попрацює для всіх вас, він буде справно лускати вам найтвердіші горіхи. І він так само буде Луїзин, як твій чи Фріців.

Батько о ережно взяв чоловічка з-під ялинки, підняв угору його дерев’яний плащ — і ти ба, чоловічок зразу широко роззявив рота і блиснув двома рядками гострих зубів. Батько звелів Марі покласти йому в рот горіха, і чоловічок — лусь! — розлущив його, на стіл упала шкаралупка, а на долоні в дівчинки опинилося солодке зернятко.

Тепер уже всі зрозуміли, і Марі так само, що цікавий чоловічок походив із роду Лускунчиків і робив те, що споконвіку робили його предки...

Доломан — парадна куртка гусарів.

Позументи — гаптована сріблом тасьма для оздоблення одягу.

Діти почали по черзі лускати з допомогою Лускунчика горіхи, та Фріц був такий необережний, що виламав Лускунчи-кові три верхні зуби й поламав нижню щелепу. Марі завернула Лускунчика в носовичок, зібрала його зуби й вирішила попросити дядька полагодити іграшку.

Дива

Залишившись сама в кімнаті з іграшками, де мати загасила всі свічки, крім одної, Марі поклала Лускунчика в ліжечко нової ляльки й поставила ліжечко у шухляду до шафи. Вона хотіла вже йти до спальні, коли навколо почало коїтися щось дивне. За грубою, за стільцями, за шафами щось тихо зашепотіло й зашелестіло.

Годинник на стіні цокав дедалі гучніше, і те цокання складалося в пісеньку про Мишачого короля.

Дівчинка побачила, що з кожної щілини виглядають і вилазять миші, які шикувалися в лави, як Фріцові солдати, коли мали йти в бій.

Марі не боялася мишей, але раптом почувся такий пронизливий писк, що в неї похололо в грудях.

Ох, що вона тепер б- _Ила!

Біля самісіньких її ніг з підлоги сипнули вгору, немов їх виштовхувала якась підземна сила, пісок, вапно та уламки цегли, утворилася д, ка, і з неї вигулькнуло сім мишачих голів у блискучих коронах, страхітливо засичавши й запищавши.

За мить із дірки з’явився тулуб, а потім і вся величезна семиголова . ша з короною на кожній голові. Ціле військо тричі радісно писнуло, вітаючи семиголову мишу, потім раптом зрушило з місця і — шур-шур-шур, туп-туп-туп — посунуло просто до шафи, просто на Марі, що стояла біля самих дверцят.

Майже непритомна, вона хитнулася назад, і шибка в дверцятах, яку вона придавила ліктем, — лусь, брязь! — розлетілася в друзки.

На мить Марі відчула гострий біль у лівій руці, проте водночас їй стало набагато легше на серці: свист і писк раптово вщухли. У вітальні запала цілковита тиша, і, хоч Марі

не могла оглянути всі кутки, їй здалося, що миші, нал кані брязкотом розбитої шибки, знов поховалися у свої нори.

Та враз — що це?

У шафі за спиною Марі почулося якесь дивне шарудіння, і дзвінкі тоненькі голосочки заспівали:

Прокидайтесь,

Прокидайтесь,

На бій збирайтесь!

Швидше, не гайтесь,

Прокидайтесь,

На бій збирайтесь!

— Дзень-дзелень! — вторували їм чудові, срібні звуки дзвоників.

— Ох, та це ж моя музична скринька! — радісно вигукнула Марі й швидко відскочила вбік.

І тоді вона побачила щось ду е ив^т е: в шафі горіло світло й панував якийсь шарварок¹. Ляльки бігали, метушилися, вимахували ручками. Враз Лускунчик підхопився, скинув із себе ковдру, вискочив із ліжечка й вигукнув:

Трісь-лусь,

Миші, дзусь!

Трам-тарам,

Буде вам,

Клац-тук,

Всім каюк!

Він витяг із піхов шабельку, махнув нею і крикнув:

— Любі мої васали², друзі і братове! Чи ви станете попліч зі мною в тяжкій боротьбі?

Три Скарамуччо, Панталоне³, чотири сажотруси, два лірники та о' ин баї банник загукали у відповідь:

— Так, володарю, ми вам вірні до скону і всі як один підемо з вами в бій! Перемога або смерть!..

Шарварок — тут: метушня.

Васал — людина, залежна від свого володаря.

Скарамуччо, Панталоне — італійські ляльки; перша зображає хвалька і брехуна, а друга — пихатого недовірливого багатія.

Битва

— Бий тривогу, мій вірний васале барабаннику! — на весь голос вигукнув Лускунчик.

І барабанник миттю почав бити тривогу — дрібно, хваць-к - й так гучно, що в шафі забряжчали шибки. Відразу ж

там щось заклацало, заторохтіло, і Марі побачила, що всі коробки, в яких Фріц розквартирував своїх солдатів, раптом повідкривалися, і солдати почали вилазити з них, стрибати в нижню шухляду й шикуватися там у рівні лави.

Лускунчик переходив від загону до загону і словом запалював їх на подвиг.

- Де ті поганці сурмачі? Чому вони не сурмлять? — сердито крикнув він, швидко обернувся до Панталоне, в якого від хвилювання побілів ніс і затрусилося довге підборіддя, й урочисто мовив: — Генерале, я знаю вашу мужність і ваш досвід. Тут треба швидко оцінити становище й використати його. Я довіряю вам командування всіє ю кавалерією і артилерією. Коня вам не треба — ви маєте дуже довгі ноги й непогано бігаєте. Виконуйте свої обов’язки!

Панталоне відразу засунув у рот довгі тонкі пальчики й свиснув так пронизливо, наче разом весело засурмили сто дзвінких сурм. І тоді в шафі заіржали коні, затупотіли копита, і — ти глянь! — Фріцові кірасири¹ й драгуни², а попереду всіх нові, ошатні гусари виступили зі своєї шухляди й скоро опинилися внизу, на підлозі.

Замаяли прапори, залунала музика, полк за полком урочистим маршем пройш ли повз Лускунчика і широкою лавою вишикувалися впоперек кімнати. Наперед виїхали Фріцові гармати, оточені гармашами.

! Трах-тарарах! — гримнули постріли, і Марі побачила, як цукрові ядра влучили в густі зграї мишей і так густо обсипали їх цукровою пудрою, що ті стали геть білі й засоромлено притихли.

Та найбЛі ших втрат їм завдавала важка артилерія, що стояла на маминому стільчику для ніг і стріляла в мишей круглими тістечками, убиваючи їх цілими купами...

■ Трісь, трах, тарарах, гуп, лясь, бум, бу-рум! — лунало з усіх боків, а крім того, Мишачий король та його миші пищали, горлали, і час від часу чути було гучний голос Лускун-чика, що давав мудрі накази, і видно було, як він обходить під кулями свої батальйони.

Кірасири — кіннотники, що носили металеві лати.

Драгуни — кіннотники, що могли воювати і в піших лавах.

Та гляньмо тепер на ліве крило Лускунчикового ві^тЧ -ька, де ще становище дуже добре і де полководець та його армія мають велику надію взяти над ворогом гору. Під час запеклого бою з-під комода тихенько вискочила мишача кавалерія і, люто, огидно запищавши, кинулась на ліве крил' л 'скунчи-кового війська. Але на який опір вона там найшов, улася!..

З такою спартанською¹ мужністю цей добірн й батальйон вирвав би перемогу з рук ворога, якби один зухвалий ворожий ротмістр, відчайдушно вихопившись уперед, не відкусив голову китайському імператорові, а той, падаючи, не задушив двох тунгусів і одну мавпу. Через це в бойових лавах утворився пролом, у який ринув ворог і скоро перегриз весь батальйон...

- Резерви, вперед! Панталоне, Скарамуччо, барабаннику, де ви? — крикнув Лускунчик, ще сподіваючись на нові загони, які мали з’явитися з шафи.

І справді, звідти вибігло кілька шоколадного кольору чоловічків із Торуня, з позолоченими обличчями, в золотих шоломах і капелюшках, але вони були такими незугарними вояками, що не влучили жодного ворога. Ворожі стрільці їм теж швидко повідкушували ноги, і вони попадали, до того ще й придавивши кількох Лускунчикових бойових побратимів.

Тепер Лускунчик, щільно оточений ворогами, опинився у величезній небезпеці. Він хотів перескочити через край шухляди, але мав закороткі ноги.

І тоді він у цілковитому розпачі крикнув:

— Коня! Коня! Все царство за коня!

Тієї миті двоє ворожих стрільців схопили його за дерев’яний плащ, і до нього, переможно запищавши сімома горлянками, підскочив Мишачий король.

Марі більше не могла стримуватись.

— О мі* бідний Лускунчику! Мій бідний Лускунчику! — захлипала вона, схопила, сама не тямлячи, що робить, свого лівого черевичка й щосили шпурнула його в найгустішу купу мишей, просто в їхнього короля.

Враз усе розвіялося, наче його й не було, але в Марі ліва рука заболіла ще дужче, ніж досі. Вона знепритомніла і впала додолу..

Зі спартанською мужністю — такою, як у спартанців — громадян давньогрецької держави Спарти, що вславились своєю мужністю, витримкою і терплячістю.

Переклад із німецької Євгена Поповича

r

ЄВГЕН ПОПОВИЧ — український перекладач, філолог, журналіст. Перекладав українською прозові твори німецькомовних письменників.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

ВІДЧУВАЮ

1. Поясніть, яким настроєм ви прониклися упродовж читання по-вісті-казки «Лускунчик і Мишачий король».

2. Розкажіть, хто з її героїв або героїнь змусив вас найбільше переживати і чому.

3. Опишіть, якими ви уявляєте Марі, Фріца, Лускунчика, Дросель-маєра. У відповіді використайте цитати з вору.

4. Поясніть, кому з них автор співчуває, ким захоплюється, кого засуджує, до кого змушує ставитися по-різному.

5. Розкажіть, що залишилося незрозумілим, нез’ясовним для вас у творі. Сформулюйте і запишіть короткі запитання, на які ви хотіли б знайти відповіді упродовж обговорення на уроці.

ДУМАЮ

6. Назвіть подарунок, який сподівались отримати Фріц і Марі від хрещеного Дросельмаєра. Чому його «прегарний замок» досить швидко набрид дітям?

7. Поясніть, чим саме Лус нчик серед усіх іграшок привернув увагу Марі. Процитуйте відповідь на це запитання, звернувшись до тексту.

8. З’ясуйте, які деталі одягу Лускунчика наводять на думку, що він не просто вміє вправно лущити горіхи, а можливо, ще й бравий f як.

9. Знайдіть у тексті слова, якими називають Лускунчика Марі та інші персонажі твору. Чому саме Марі відкривається незвичайна історія Лускунчика?

10. Пофантазуйте, чому початок казки про Лускунчика починаєм ся . дванадцятої ночі. Як це пов’язано із дядечком Дро-сельмаєром?

І ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в пари і послухайте повість-казку Е. Т. А. Гоф-мана «Лускунчик і Мишачий король» у виконанні дикторів та дикторок українського радіо.

Обговоріть, як музичний супровід — уривки з балету ^петра Чайковського «Лускунчик» — допоміг уявити сюжет і персонажів літературного твору.

ПРОБУЄМОСЯ НА РОЛЬ

Спробуйте себе в ролі дизайнера/дизайнерки одягу.

Створіть ескізи новорічних костюмів персонажів казки Гоф-мана. Скористайтеся поданою у підручнику ілюстрацією Марини Пузиренко.

Презентуйте свою колекцію однокласникам і однокласницям. Проаналізуйте, який ескіз найбільше сподобався класові і чому.

Прокоментуйте, чим цінний для вас досвід презентації власного ескі зу.

ІНТЕРНЕТ-СКАРБНИЧКА

Сцена з балету «Лускунчик» Національної опери України, ХХІ ст.

За інтернет-джерелами можна переглянути балет «Лускунчик» на сцені Національної опери України та фільм «Лускунчик і чотири королівства».

Історія Лускунчика продовжується! Точніше, вона тільки починається у «Казці про твердий горіх», яку розповів Марі і Фріцу хрещений Дросельмаєр.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

ВІДЧУВАЮ

1. Опишіть емоції, які ви відчули упродовж читання «Казки про твердий горіх». Чим були викликані ваші хвилювання? Які події автор подає з іронією?

2. Розкажіть, якими ви уявляєте короля і королівну. Що для них найважливіше в житті?

у мАЮ

3. Поміркуйте, чому для лікування принцеси Пірліпат автор вигадав горіх Кракатук. Розтлумачте його звучну назву.

Повний текст казки «Лускунчик і Мишачий король» можна прочитати онлайн.

4. Підготуйте виразне читання уривка від слів «Дорогий п^^е колего, щастя не ходить саме» до кінця розділу. Як ви вважаєте, чому «Казка про твердий горіх» на цьому обривається?

5. Розкажіть, чи помітили ви, як майстерно переплітаються у творі реальність і фантастика.

6. Звернувшись до розділу «Дядько і небіж», з’ясуйте, яку місію покладено на Марі дядечком Дросельмаєром. Поміркуйте, чому цей ворожбит бачить у ній «природжену королівну».

7. Назвіть риси характеру Марі, які допомогли дівчинці вистояти перед Мишачим королем і залучитися підтримкою Фріца. Доберіть цитати з тексту для підтвердження своєї відповіді.

8. Визначте, як Марі вдалося «додати лицарської відваги» серцю Лускунчика.

9. Поясніть, який відомий вам мандрівний сюжет розгортається на сторінках повісті-казки.

СТВОРЮЮ

10. Самостійно або у парі з однокласником / однокласницею створіть сцену переможної битви Лускунчика з Мишачим королем. Використайте як зразок розділ «Битва» із повісті-казки Гофмана. Щоб яскравіше уявити цю сцену, послухайте уривок із балету П. Чайковського «Битва» за інтернет-джерелами.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРА І

Різдвяна історія Марі і Лускунчика — за логікою сюжету «Кра уні і Чудовиська» — має завершитися щасливо! Щоб дізнатися, як саме це станеться, об’єднайтеся в пари і прочитайте або прослухайте, скориставшись інтернет-скарбничкою, заключні розділи повісті-казки «Лялькове царство», «Столиця»,

«Кінець». У ході читання сформулюйте «тонкі» запитання до їх тексту для однокласників і однокласниць.

Об’єднайтеся у групи і обговоріть фінальні розділи за поставленими вами запитаннями. Упродовж обговорення поясніть, чим сподобалися вам головні герої/героїні казки.

«Тонкі» запитання передбачають коротку відповідь. Де? Хто? Що? Коли? Чи справді..? Чи могли..? Чи буде..?

 

 

Це матеріал з підручника "Зарубіжна література" 5 клас Кадоб’янська 2022