ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ,

ВИ ЗМОЖЕТЕ:

характеризувати економічну політику на українських землях у пореформений період; аналізувати модернізаційні процеси у промисловості та сільському господарстві українських земель; дізнатися про особливості зародження кооперативного руху; визначати характерні риси розгортання урбанізації та розвитку торгівлі.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке індустріальна революція?

Які зміни вона викликає в суспільстві та економіці? 2. Що таке суспільна модернізація? Назвіть її види. 3. Якими були характерні риси розвитку промисловості українських земель наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.? 4. Назвіть явища, притаманні розвитку сільського господарства українських земель цього періоду. 5. Як розвивалися тогочасні українські міста й торгівля?

Назвіть прикметні риси, притаманні економічній політиці російської влади на українських землях у цей час.

1 ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО УРЯДУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД.

Реформи 60— 70-х рр. XIX ст., здійснені російською владою, незважаючи на їх обмеженість, створили умови для економічного розвитку українських земель та зробили можливим (хоча й із запізненням) здійснення індустріалізації. Її темпи в Російській імперії в пореформений період стали досить високими. Особливо це відчувалося на українських землях, де лише за кілька років сформувалися нові галузі промисловості. Промисловий розвиток краю супроводжувався змінами і в інших сферах життя: усі головні міста з’єднали між собою новостворені залізниці, розгорталися процеси урбанізації, формувалися нові суспільні верстви підприємців і промислових робітників тощо.

Наприкінці XIX ст. українські землі забезпечували 26 % загальноімперських прибутків. Однак на їх власні потреби використовувалося не більше половини від цієї суми. Засобом переміщення капіталів із них до центру стала також політика ціноутворення. Ціни на сировину, яку відправляли звідти, були набагато нижчими, ніж вартість російських товарів, що надходили туди у зворотному напрямку. Так, ці капітали фінансували розвиток інших регіонів.

Використання економічного потенціалу українських земель проявлялося також у тому, що перевага надавалася тим галузям економіки, які задовольняли потреби Російської імперії (вугледобувна, металургійна, залізорудна). Натомість галузі, що могли скласти конкуренцію російським підприємцям (легка промисловість), підтримки не мали. Унаслідок цього швидкими темпами розвивалися сировинні галузі, а інші

помітно відставали. Напередодні Першої світової війни українські землі забезпечували 72 % усього видобутку сировини в імперії та лише 15 % виробництва готової продукції. Це стало свідченням того, що тогочасна українська економіка набула однобічного характеру розвитку.

Індустріалізація — процес прискореного соціально-економічного переходу від традиційного аграрного господарювання до економічної системи, у якій переважає промислове виробництво.

Урбанізація — процес зростання міст унаслідок переселення до них сільського населення в пошуках кращих умов життя та роботи.

Укажіть нові явища в розвитку промисловості українських земель у цей період.

2 ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Порефор-мений період став добою подальшого розгортання індустріальної революції. Селянська реформа 1861 р. усунула головну перешкоду до формування ринку вільнонайманої робочої сили. Іти працювати на новостворювані промислові підприємства селянство примушувало й малоземелля, що постійно зростало. У цей період українські землі переживали демографічний вибух — різке зростання кількості населення. Так, за 40 років кількість їхніх жителів зросла майже на 72 %. Протягом 60— 70-х рр. XIX ст. кількість промислового виробництва збільшилася з 86 тис. до 330 тис. осіб.

Одним із рушіїв індустріальної революції стало масове залізничне будівництво, яке потребувало металу, машин та іншого обладнання. Спочатку залізниці будувалися для покращення вивезення зерна та інших сільськогосподарських продуктів до чорноморських портів, а також для воєнних потреб. Так, першу залізницю в краї збудували в 1865 р. від Одеси до Балти. Великі промислові центри залізниці почали з’єднувати лише у 80-ті рр. XIX ст. До початку 1900 р. на українських землях проклали 8417 км залізниць.

Новими промисловими районами стали Донецький кам’яновугільний, Криворізький залізорудний та Нікопольський марганцевий басейни. Активне освоєння Донбасу розпочалося на початку 70-х рр. XIX ст. Завдяки урядовим пільгам тут утворювалися численні акціонерні товариства з іноземним капіталом. Провідне місце серед іноземних вкладників належало французьким та бельгійським підприємцям. Унаслідок бурхливого розвитку вугільної промисловості Донбас перетворився на головного постачальника вугілля в Російській імперії.

Майже через десятиліття від початку освоєння Донбасу в районі Кривого Рогу розгорнувся масштабний видобуток залізної руди. Провідне місце в освоєнні цього регіону також посідав французький капітал.

На початку 70-х рр. XIX ст. на Півдні України розпочалося будівництво перших металургійних заводів. Для спорудження великого металургійного заводу в Донбасі російський уряд безоплатно виділив підприємцеві Джону Х’юзу (британцю валлійського походження) землі з вугільними родовищами та призначив премію за кожен пуд рейок, виготовлених на його заводі. Населений пункт, у якому жили працівники заводу, називали Юзівкою (сучасне місто Донецьк). Дуже швидко Юзівка перетворилася на важливий промисловий центр краю. У цілому протягом 1870—1900 рр. виробництво залізної руди на металургійних заводах Півдня України збільшилося у 158 разів, значно випередивши давній центр російської металургії на Уралі.

ВИДОБУТОК ВУГІЛЛЯ В ДОНЕЦЬКОМУ КАМ'ЯНОВУГІЛЬНОМУ БАСЕЙНІ

Робота в парах. Опрацюйте джерело, проаналізуйте наведені дані й визначте, як змінювалася роль Донбасу в загальноімперському видобутку вугілля.

Бурхливе промислове піднесення 60—80-х рр. XIX ст. спричинило виникнення на українських землях великого фабрично-заводського виробництва. Нові підприємства базувалися на використанні передової техніки (парові двигуни, верстати, системи машин), більш досконалих організаційних форм виробництва. Основним паливом у промисловості стало кам’яне вугілля. Перехід до нових форм виробництва наприкінці 80-х рр. XIX ст. в цілому завершився в машинобудуванні. На той час щонайменше 80 % підприємств використовували енергію пари.

Новою рисою розвитку промисловості на українських землях наприкінці XIX ст. став процес концентрації виробництва та поява перших монополій. У цей час виникли Союз рейкових фабрикантів (1882 р.), Союз мостобудівних заводів (1884 р.), Союз фабрикантів рейкових скріплень (1884 р.). Перші монополії існували переважно у формі синдикатів.

Монополія — виняткове право приватних осіб, держави, організацій, фірм тощо в різних сферах діяльності.

Синдикат — монополістичне об'єднання, характерною рисою якого є розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація продукції через єдину систему збуту. Члени синдикату зберігають виробничу самостійність, але втрачають комерційну.

З ПРОЦЕСИ МОДЕРНІЗАЦІЇ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. Селянська реформа 1861 р. звільнила селянство від особистої залежності, але мало покращила його економічне становище. Розміри наділів більшості селян були недостатніми для нормального розвитку господарства. Водночас провідники реформи не врахували природного зростання кількості населення, унаслідок чого наділи, якими володіли селяни, стали зменшуватися до катастрофічних розмірів. У 1914 р. на тій самій кількості землі, яку вони отримали за реформою 1861 р., в краї господарювало майже вдвічі більше селянства. До того ж його обклали досить високими податками й виплатами за землю. За офіційними даними, наприкінці XIX ст. селянство сплачувало в десять разів більше податків, ніж дворянство.

На яких результатах реформи 1861 р. наголошував автор карикатури?

Які зміни відбувалися в пореформений період у сільському господарстві українських земель?

Поява нужденного села стала прямим наслідком реформи 1861 р. Більшість селянства не могло придбати ні додаткову землю, ні сільськогосподарську техніку. Позбавлене можливості вести самостійне господарство, воно було змушене йти працювати на панській землі. Так, збереглися залишки кріпацтва у вигляді відробіткової системи, що полягала в обро-

бітку поміщицької землі селянством його господарським інвентарем.

Українські землі зберігали роль європейської житниці, хоча більшість селянства бідувала. Найпомітнішим зростання виробництва товарного зерна було на Півдні України, де здавна переважала вільнонаймана праця. Урожайність зростала, хоч і повільніше, і в інших регіонах Європи. Унаслідок цього наприкінці XIX ст. українські землі постачали хліб до центральних губерній Російської імперії та забезпечували 90 % експорту зерна.

Одночасно зі зростанням виробництва товарного зерна збільшувалося виробництво цукру, ячменю й тютюну. Товарного характеру набувало тваринництво. Зокрема у 80-х рр. XIX ст. на українських землях існувало більше тисячі кінних заводів, де розводили високопородних коней на продаж. Провідне місце посідав край у виробництві м’яса, тонкорунної вовни, шкур, кінського волосу та інших продуктів тваринництва.

Розвиток товарного виробництва наприкінці XIX ст. сприяв деяким змінам у спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва. Південна Україна, крім Кримського півострова, стала регіоном поширення торговельного зернового господарства. Крим та Бессарабія спеціалізувалися на розвитку виноградарства. Полтавська губернія вважалася одним із головних виробників тютюну в країні. Інші губернії Лівобережжя та Правобережжя стали регіонами переважання цукробурякового виробництва.

ЗРОСТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ МАШИН У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ наприкінці ХІХ ст. (у млн руб.)

Які явища були притаманні кооперативному руху в період його зародження на українських землях?

4 ЗАРОДЖЕННЯ КООПЕРАТИВНОГО РУХУ. Новим явищем у модернізації господарства краю стало зародження кооперативного руху.

Кооперацію представники ліберальної громадськості розглядали як форму організації економічного життя, що сприяє його капіталістичній модернізації, створює ефективні механізми пристосування широких верств населення до умов товарного господарства й забезпечує швидке оновлення соціально-економічних відносин.

Меморіальна дошка засновнику українського кооперативного руху М. Балліну на будівлі Харківської обласної спілки споживчих товариств. Відкрито 20 вересня 2003 р.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Першим кооперативом у краї вважається засноване в 1866 р. Споживче товариство в Харкові. Воно розпочало активну діяльність, створивши власну пекарню, їдальню, підприємство з виготовлення мінеральної води, розгорнувши торгівлю одягом, кам'яним вугіллям, дровами і швейними машинками. Однак місцеві купці стали чинити йому перешкоди, заявляючи, що якщо товариство не припинить діяльність, їм доведеться зачинити свої крамниці. У 1872 р. Харківське споживче товариство самоліквідувалося.

Головний натхненник й організатор Харківського споживчого товариства М. Баллін згадував: «На кооперацію стали нападати з різних сторін: казали, що це скупердяйство, що це стремління розвинути в народі гендлярство, що воно розвине куркульську психологію, що... кооперація не створює жодного атома багатства...».

Чому, на вашу думку, у тогочасному суспільстві так сприймали кооперацію?

На українських землях у 60-х рр. XIX ст. існувало близько 20 споживчих кооперативів. Вони з’явилися в Одесі, Лебедині, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Чернігові, Києві, Єлисаветграді, Бердянську тощо. Виникло чимало товариств кредитної кооперації, що надавали позички селянству на розвиток господарства. Виробнича сільськогосподарська кооперація розвинулася у формі артілей, у які об’єднувалися ті, хто брав у спільну оренду землю.

Однак усі тогочасні кооперативні об’єднання діяли на основі звичаєвого права, не були оформлені на законодавчому рівні, що спричиняло чимало складнощів. Саме тому перші кооперативні товариства виявилися недовговічними. Перешкодами на шляху їх розвитку ставали низький рівень культури населення, яке негативно ставилося до підприємливих співвітчизників, відсутність навичок самореалізації та самоуправління й проблеми адміністративно-правового характеру.

Унаслідок розпаду перших кооперативів розвиток кооперативного руху в краї в останній чверті XIX ст. зупинився.

Кооператив — добровільне об'єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Назвіть нові явища в розвитку міст і торгівлі в цей період.

5 УРБАНІЗАЦІЯ. РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ. Друга половина XIX ст.

стала періодом швидкого зростання міст. Поряд із великими промисловими підприємствами виникали фабрично-заводські поселення, які згодом перетворювалися на нові міста. Поступово містами ставали й залізничні вузли. Кількість дрібних міст скоротилася майже вдвічі, тоді як кількість великих і середніх міст подвоїлася. Так, міське населення українських земель у 60—90-х рр. XIX ст. зросло більше ніж удвічі. За переписом 1897 р., тут налічувалося вже 130 міст. І все ж міське населення наприкінці XIX ст. становило лише 13 %, незважаючи на загальне зростання кількості жителів.

Особливо швидко кількість міського населення збільшувалася на Півдні України, де виникали нові фабрично-заводські підприємства. Типовим прикладом став розвиток Катерино-

слава (зараз Дніпро), який із невеликого міста з населенням 19 тис. осіб у середині XIX ст. за кілька десятиліть перетворився на одне з найбільших українських міст, кількість жителів якого зросла в шість разів.

Індустріальна революція швидко змінювала вигляд міст. Ті, у яких зосереджувалися фабрично-заводські підприємства, перетворилися на великі промислові центри. Найбільшими з них стали Київ, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон, Миколаїв, Єлисаветград, Кременчук, Луганськ, Юзівка, Маріуполь, Кривий Ріг. Щоправда, ремісниче й мануфактурне виробництва повністю не зникли. Протягом другої половини XIX ст. ремісничі майстерні й мануфактури задовольняли потреби міщанства й селянства в одязі, посуді, дрібному господарському інвентарі тощо.

Великі міста стали також значними культурними центрами, де діяли вищі й середні навчальні заклади, науково-культурні товариства, театри й музеї. Життя губернських і повітових міст, які не перетворилися на промислові й торговельні центри, змінилося мало.

Розгортання індустріальної революції, зміни в житті по-реформеного українського села сприяли пожвавленню торгівлі. Велике значення для її розвитку мала поява залізниць, що зробило товарообіг значно дешевшим і швидшим. Унаслідок цього фактично зникло чумацтво.

Протягом 60—90-х рр. XIX ст. змінювалися форми торгівлі. Зростання кількості міст і міського населення спричинило поступову заміну базарів стаціонарною торгівлею через крамниці й магазини. Вони передусім зосереджувалися у великих промислових центрах і продавали фабрично-заводські товари.

Для задоволення щоденних потреб населення в невеликих містах і містечках збиралися базари, на яких продавали продукти харчування. Зростання мережі базарів у 60—90-х рр. XIX ст. пов’язувалося з розвитком промисловості та зростанням міст. Наприкінці XIX ст. в Києві щоденно працювали шість базарів, у Харкові та Одесі — п’ять.

НАЙБІЛЬШІ МІСТА НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ наприкінці XIX ст.

Місто	Кількість населення в 1897 р., тис. осіб
Одеса	403,8
Київ	247,7
Харків	173,9
Катеринослав	112,8

Робота в парах. Опрацюйте джерело і порівняйте дані таблиці на с. 25 та наведеної таблиці. Які зміни відбулися в кількості населення найбільших міст українських земель? Із чим вони пов'язані?

У пореформений період край посідав провідне місце в зовнішній торгівлі Російської імперії. Через азовсько-чорноморські порти й митниці Волині й Поділля вивозилася значна кількість товарів, вироблених на українських землях. Більшість експорту становила сировина. Поряд із зерном вивозили продукти тваринництва — м’ясо, сало, шкури, вовну тощо. Через Одесу у 80—90-х рр. XIX ст. експортували український цукор і спирт. Одночасно із цим ввозили бавовняні, шовкові й вовняні тканини, чай, каву, прянощі, рис, вина тощо. Митні збори з імпортних товарів залишалися джерелом поповнення скарбниці Російської імперії та повністю не використовувалися на потреби українських земель.

ВИВЕЗЕННЯ ХЛІБА З РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ в другій половині ХІХ ст.

НА ПІДСТАВІ ФАКТІВ, РОЗГЛЯНУТИХ У ПАРАГРАФІ, СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

■ характер економічної політики російського уряду на українських землях у пореформений період;

■ зміни в розвитку промисловості українських земель пореформеної доби;

■ особливості модернізаційних процесів у сільському господарстві;

■ тенденції, що виявилися в кооперативному русі в період його зародження.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1865 р. — збудовано першу на українських землях залізницю Одеса—Балта.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Що, де і коли?». Правила гри. Парам учнів

та учениць доручається на підписаних аркушах скласти по два запитання за розглянутим матеріалом, що починаються словами «що», «де» і «коли» . Потім вони обмінюються аркушами й за визначений час відповідають на запитання, складені партнером/партнеркою по парі.

2. Висловіть оціночне судження щодо економічної політики російського уряду на українських землях

у цей час. 3. Чи можна стверджувати, що в тогочасній промисловості на українських землях не відбувалося значних змін? Наведіть факти, що підтверджують вашу думку. 4. Існує думка, що в результаті реформи 1861 р. українське село не перетворилося на заможне, а стало нужденним. Наведіть свою аргументовану точку зору щодо цього. 5. У чому, на вашу думку, полягає значення виникнення кооперативного руху?

6. Покажіть на карті зміни у спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва українських земель. 7. Робота в парах. Складіть порівняльну таблицю «Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в XIX ст.».

Галузь	Особливості розвитку
	Перша половина XIX ст.	Друга половина XIX ст.

8. Робота в малих групах. Розробіть і представте класу план-проєкт створення (на вибір): 1) заможного селянського господарства; 2) споживчого кооперативного товариства; 3) великого металургійного заводу. Проведіть конкурс план-проєктів, визначивши той, який найкраще відповідає реаліям свого часу.

 

 

Це матеріал з підручника "Історія України" (з поглибленним вивченням історії) за 9 клас Гісем, Мартинюк 2022