1. Особливості економічного розвитку. Розбудова залізниці

У чому полягала сутність модернізаційних процесів у першій половині ХІХ ст.?

Реформи другої половини XIX ст. активізували розвиток ринкових відносин, сприяли завершенню промислового перевороту в Україні. Так, зросла кількість промислових підприємств, сформувався ринок найманої робочої сили, розширилася сфера дії товарно-грошових відносин. Особливо швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна і металургійна промисловості. Вже наприкінці 1890-х років Україна давала понад половину загальноімперської виплавки чавуну, трохи менше половини заліза та сталі, 70 % прокату металів.

Завдяки цим змінам в Україні утворилися великі промислові райони загальноімперського значення, до яких належали Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Придніпровський металургійний і Нікопольський марганцевий. Відтак наприкінці XIX ст. підросійська Україна перетворилася на вугільно-металургійну базу імперії.

Прокоментуйте наведені в таблиці дані. Зробіть власні висновки.

Внесок Донецького кам’яновугільного басейну у загальноімперський видобуток вугілля

Нового піднесення набули традиційні для України галузі харчової промисловості — цукрова, горілчана та борошномельна. Зросло виробництво сільськогосподарських машин. Хоча в цілому машинобудування розвивалося повільно.

Починаючи з 1880-х років Україна займає перше місце по виробництву сільськогосподарських машин. До цього центром їх виробництва були привіслянські і прибалтійські губернії. Нові заводи забезпечували південні губернії — осередки землеробського капіталізму.

Які явища в економіці Наддніпрянської України ілюструють подані світлини?

Зростання промислового виробництва потребувало сучасних шляхів сполучення. Тому в другій половині XIX ст. в Російській імперії розгорнули будівництво залізниць. Так, у 1865 р. споруджено першу в Наддніпрянській Україні залізницю між Одесою і Балтою. А у 1880 р. залізниці вже з’єднували основні міста України — Київ, Харків, Одесу, Полтаву, Вінницю, Катеринослав, Миколаїв, Кременчук та промислові центри Донбасу і Кривого Рогу. Та попри те, що спорудження магістралей підпорядковувалося переважно стратегічним потребам, а лінії часто прокладали звивисто і безсистемно, залізничне будівництво сприяло розвитку промисловості України.

Які економічні явища ілюструють подані світлини? У чому їх вплив на економіку України?

Загалом Наддніпрянська Україна була одним із найбільш розвинених аграрних та індустріальних районів Російської імперії. Але при цьому модернізаційні процеси мали певні особливості:

• промисловий розвиток України носив однобічний, по суті колоніальний характер. Лише 15 % підприємств України виробляли готову продукцію, а всі інші постачали сировину для виробництва такої продукції в Росії. До того ж вартість російських готових товарів була високою, а ціни на українську сировину — низькими;

• формування економіки України як невід’ємної частини економічного простору Російської імперії. Влада підтримувала розвиток важкої індустрії, але обмежувала галузі легкої промисловості (полотняну, суконну тощо), які конкурували з аналогічним виробництвом російських земель, розбудову залізниць, зважаючи на економічні та воєнні інтереси, а не на потреби власне Наддніпрянщини;

• переважання іноземного капіталу — російського, німецького, британського, французького та бельгійського. Ще й левову частку прибутків вивозили за кордон;

• високий рівень концентрації виробництва. У 1892 р. на найбільших шахтах Донбасу видобували понад третину вугілля, піднятого із шахт по всьому краю. Причому концентрація виробництва призводила зазвичай до зменшення кількості підприємств і зростання кількості їх продукції. Зокрема, в 60—90-х роках ХІХ ст. при зменшенні загальної кількості цукрових заводів в Україні з 247 до 153 виробництво цукру на них зросло в 14 разів.

Провідною галуззю економіки залишалося, як і раніше, сільське господарство, адже селянська реформа сприяла пожвавленню

аграрного виробництва. Так, протягом I860—1887 рр. посівні площі зросли у 1,5 раза. З одного боку, це свідчило про екстенсивний розвиток господарства, з іншого — було показником такого прогресивного явища, як колонізація Півдня України.

Екстенсивний розвиток в економіці — спосіб збільшення обсягів виробництва шляхом кількісного приросту засобів виробництва (землі, кількості працівників тощо). Протилежне — інтенсивний — такий, що базується на впровадженні передових досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, підвищенні рівня освіти й кваліфікації працівників, поліпшенні організації виробництва, економній витраті ресурсів тощо.

Вдосконалювали також знаряддя праці і використовували нові прийоми агротехніки. Наприклад, наприкінці 1870-х років у господарствах України діяло майже 700 парових двигунів. Відповідно у 1870—1880-х роках імпорт сільськогосподарської техніки збільшився майже в 16 разів, а її виробництво на Півдні України зросло в 12 разів.

Зважаючи на попит, збільшилися посівні площі пшениці та ячменю, а також таких технічних культур, як цукровий буряк, картопля, тютюн. Але в самій Україні, яка мала статус «європейської житниці», українець у середньому споживав хліба менше, ніж жителі розвинутих європейських країн.

До того ж змінилася спеціалізація районів сільськогосподарського виробництва. У Південній Україні, окрім Кримського півострова, розвивалося зернове господарство. Крим та Бессарабія спеціалізувалися на розвитку виноградарства. А Полтавську губернію вважали одним із головних виробників тютюну в імперії. У губерніях Лівобережжя та Правобережжя активно вирощували цукрові буряки.

За уривком з листа поміщика Олександра Енгельгардта визначте особливості, притаманні новим пореформеним поміщицьким господарствам. Чому поміщики були зацікавлені в тому, щоб селяни не могли проіснувати зі свого господарства?

«...я змінив усю систему господарювання. Значна частина робіт здійснюється батраками і поденниками (тобто людьми, які не можуть прожити зі свого господарства та наймаються в інше господарство). Роботи найрізноманітніші: випалюю пустища під пшеницю, викорчовую березняки під

льон, взяв в оренду луки на Дніпрі та насіяв багато конюшини, жита, льону. Працівників потрібно дуже багато. Щоби їх мати, слід потурбуватися заздалегідь... Таке вербування працівників зазвичай здійснюється виданням наперед грошей і хліба для праці. Якщо селяни житимуть добре, то ведення господарства за існуючої системи неможливо: кожен поміщик, кожен управитель, кожен староста скаже вам, що якби селяни нічого не потребували, то він не міг би господарювати».

2

Урбанізація. Будівельна лихоманка

Що таке урбанізація? Назвіть характерні риси урбанізації ХІХ ст.

Процес урбанізації на території України прискорився після реформ 1860—1870-х років. Найвищим її рівень був на Півдні України, де частка міських жителів наприкінці ХІХ ст. становила 21 % (1319 тис. осіб), особливо в Херсонській губернії.

Відтак кількість дрібних міст скоротилася майже удвічі, тоді як великих і середніх — подвоїлася. Наприклад, протягом 1863—1897 рр. кількість жителів Одеси зросла втричі, Києва — більш ніж у три з половиною раза, а Катеринослава — ушестеро. І якщо до реформи 1861 р. лише в Одесі налічувалося понад 100 тис. жителів, то на кінець XIX ст. було вже чотири великих міста: Одеса (понад 400 тис. осіб), Київ (250 тис.), Харків (175 тис.) і Катеринослав (115 тис.).

Проаналізуйте документ і визначте типові тенденції розвитку міст.

«1866 рік. Кількість будинків — 850, кількість мешканців — 5260, 5 православних церков, 1 римо-католицька, 4 навчальних заклади — духовне училище, приходське училище, приватний жіночий пансіон і жіноча школа. Поштова станція, морська пристань, 11 фабрик і заводів, 1 ярмарок.

1900 рік. .населення Маріуполя на 1 січня 1900 р. дорівнювало 57 431 особа. всього лише 26 019 душ корінного населення, а 31 412 — пришлих. Торгі-вельних і промислових підприємств нараховується 1275. Всіх заводів і фабрик 130 з 9683 робітниками.

Витрати міста на народну освіту. складають одну з великих статей витрат. Місто утримує чоловічу гімназію, міське училище, і п'ять початкових училищ. Окрім цього, у Маріуполі є жіноча гімназія, 4 церковно-приходських школи, духовне училище і кілька приватних елементарних шкіл, безкоштовна недільна школа».

Наприкінці ХІХ ст. Київ охопила «будівельна лихоманка». Підприємці вкладали капітал у житлове будівництво, бо прибуткові

будинки, великі багатоповерхові і багатоквартирні споруди стали вигідним джерелом прибутку. Розвивалася інфраструктура: спочатку газове, а потім електричне освітлення, з’явилися ліфти, телефони, водогін, вимощені цеглою або плитами вулиці.

А от життя тих губернських і повітових міст, які не перетворилися на промислові й торговельні центри, змінилося мало.

Об'єднайтеся в пари. Визначте, які сфери розвитку міст модернізувалися найшвидше і чому. Знайдіть підтвердження чи спростування вашим міркуванням в уривках з історичних досліджень.

«Наприкінці ХІХ ст. в Києві торгівлю вели 53 магазини готового одягу, 52 суконно-мануфактурні крамниці, 23 взуттєві, 64 галантерейні, 92 бакалійні, 22 булочні та кондитерські, 50 книжкових крамниць, 14 тютюнових тощо. Усього ж постійною торгівлею в Києві цього часу було охоплено 4648 заклади».

«У Харкові на початку ХХ ст. функціонувало 3936 крамниць, лавок та інших торговельних точок. У Катеринославі в 1912 р. налічувалось близько 2 тис. крамниць, 16 ресторанів, 31 готель. У Херсоні функціонували 738 лавок, 34 трактири, 15 готелів і заїжджих дворів. В Олександрівську на початку ХХ ст. діяло 440 магазинів та лавок, 10 готелів, 3 трактири та ін.».

«У 1892 році трамвай з'явився в Києві — перший трамвай у Російській імперії. Другою на території сучасної України та четвертою в Австро-Угорщині стала львівська трамвайна система, відкрита в 1894 році. У травні 1897 року було відкрито трамвайний рух у Житомирі — спочатку тут курсував вантажний трамвай, а з 22 серпня 1899 року — пасажирський трамвай. Друга в Російській імперії трамвайна лінія відкрилася в Катеринославі (Дніпрі) в 1897 році».

За допомогою ілюстрацій визначте спільні риси у забудові та розвитку великих міст України у другій половині ХІХ ст

Дізнайтеся більше про зміни в етносоціальній струк^{турі суспільства}. cutt.ly/XTLvOMt

Спираючись на карту, співвіднесіть зміни в економічному та етнічному розвитку українських земель.

3

Формування інтелігенції та робітництва (пролетаріату). Родини українських промисловців

Що таке інтелігенція? Обговоріть свої висновки з однокласниками та однокласницями.

Інтелігенція — це верства людей, представники якої професійно займаються розумовою, передусім творчою, працею, розвитком та поширенням культури. Поняття вживають також на позначення представників духовного проводу народу.

Реформи 1860-1870-х років зумовили зміни у середовищі інтелігенції, адже змінилися соціальні джерела її формування та демократизувався її склад. До того ж ліквідовували обмеження на професійну діяльність. Поступово зростав вплив інтелектуалів та інтелектуалок на суспільно-політичну сферу, відтак нова верства очолила опозицію до тогочасної держави.

За даними перепису 1897 р., у підросійській Україні чисельність тих, хто працював на адміністративних посадах, у судах чи правоохоронних органах, мав лікарську чи освітню практику, працював на науковій, літературній та мистецькій ниві, становила 134 352 особи. Найчисленнішою групою були педагоги — 49,6 тис.; далі йшли медики — 24,6 тис.; науковців, літераторів і митців було 4,8 тис. осіб; приватною юридичною практикою займалося 3,1 тис. осіб. Однак загалом частка цих людей серед населення, що працювало, була невеликою.

Знайдіть приклади, що ілюструють висновки Любові Кожухар у біографічних матеріалах попередніх розділів.

«Найближчим оточенням українського інтелігента була сім'я та товариське коло. Сімейні стосунки були важливим елементом реалізації особистості в житті, впливали на сприйняття світу та психологічний стан. Український інтелігент, що був людиною творчою, постійно зайнятою інтелектуальною працею та громадськими справами, мав небагато часу на організацію побуту, дозвілля. Власні помешкання служили осередком наукових знань, з бібліотекою, творами мистецтва, де часто сходилися і дискутували представники тогочасної інтелектуальної еліти. Товариське оточення складалося головно з інтелектуального середовища, часто ідейно неоднорідного. На цій основі виникали конфлікти та непорозуміння».

Із завершенням промислового перевороту в Україні сформувався робітничий клас. Якщо порівнювати становище тогочасних українських робітників важкої промисловості з європейськими стандартами, то воно було жахливим. Зміни тривали від 12 до 15 годин, ігнорували техніку безпеки, не було належного медичного обслуговування. Заробітної платні в середньому вистачало на їжу та найпростіше житло. Широко використовували працю жінок та дітей. Існувала система штрафів за будь-які провини. Зважаючи на це, почав зароджуватися робітничий рух на захист інтересів працівників підприємств. Навесні 1865 р. відбувся один із перших страйків на заводі Джона Юза в Олександрівці (нині — Донецьк). А в 1879 р. та 1880 р. відбулися виступи в залізничних майстернях Києва.

Прочитайте уривок із документа. Чим було спричинено виступ робітників? Як власник поставився до прав працівників?

«Лаються робітники, проклинають Юза і його завод. Людський натовп заповнює вулиці, навколишні балки, базар. Обурення наростає. "Получку давай!" — лунають з усіх боків злісні вигуки. Все нові робітники, кинувши завод, приєднуються до товаришів. Брудні, одягнені в лахміття, засмальцьовані, за-кіптюжені валом валять до сірого двоповерхового особняка... Але Юза немає. Замість нього наглядач і кілька поліцаїв верхи на відгодованих конях. Ситі казенні коняги врізались у людську гущу. "Розходься, босота!" Але вже пізно. Людські потоки зливаються з усіх боків, тиснуть на коней.»

Під тиском перших робітничих страйків влада вимушена була піти на створення робітничого законодавства. Цей процес тривав протягом 1882-1897 рр. Мові дакоии дещо поліпшували становище робітничого класу. Але на українських землях вони почали діяти із запізненням і часто носили декларативний характер.

Однак не всі підприємці вдавалися до жорстокої експлуатації робітників. Прикладом ведення «капіталізму з людським обличчям» у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. є діяльність українських підприємців Терещенків, Ханенків, Харитоненків, Тар-новських. Окрім розбудови власної справи, вони зробили значний внесок у розвиток охорони здоров’я, освіти, науки та мистецтва.

Майбутній «цукровий король» Іван Харитоненко народився в 1821 р. в слободі Нижня Сироватка на Сумщині в родині селян. Завдяки працьовитості та підприємливості він за два десятиліття став одним з найбагатших людей Росії: його рухоме і нерухоме майно оцінювали в 40 млн карбованців. У період розквіту виробничо-комерційна компанія «І. Г. Харитоненко з сином» налічувала 10 цукрових заводів, рафінадний завод, володіла значними земельними угіддями.

Спогади сучасників свідчать, що батько і син Харитоненки витрачали значні кошти на заснування шкіл, гуртожитків, лікарень, благодійних установ, благоустрій, матеріальну підтримку церкви, художників, архітекторів, музикантів.

Так, в місті Суми коштом підприємців побудовано реальне училище, кадетський корпус, зведено перший бетонний міст через річку Сумку, Троїцький собор, споруджено школу для дівчаток із багатодітних сімей і сиріт, дитячу лікарню Святої Зінаїди на 20 ліжок.

Службовці фірми (управителі, цукровари, конторники) отримували велику платню. Заводські лікарі та фельдшери надавали медичну допомогу робітникам заводів та найбіднішим селянам.

Чому батько і син Харитоненки витрачали величезні кошти на підтримку працівників та благодійність?

Виконайте онлайн-вправу. ^cutt.ly/^VTLcsIL

Домашнє завдання

Проаналізуйте тезу українського дослідника економіки. Чому відставання Уралу від Наддніпрянщини вважають закономірним явищем?

«Із часу реформи 1861 р. видобуток кам'яного вугілля в Україні зріс більш як у 115 разів і становив у 1900 р. 691,5 млн пудів (майже 70 % усього видобутку Російської імперії); залізної руди — у 158 разів (210 млн пудів — більше ніж половина загальноімперського видобутку), тоді як на Уралі лише в 4 рази. Наприкінці 1890-х років Україна давала більш як половину загальноімперської виплавки чавуну (92 млн пудів). Енергоозброєність кожного заводу Півдня в середньому була в 42 рази вищою, ніж на Уралі, що сприяло вищій (у 6 разів) продуктивності праці робітника-металурга».

Підготуйте повідомлення про одну з родин видатних українських підпріємців.

 

Це матеріал з підручника Історія України за 9 клас Пометун, Дудар 2022