Пригадайте:

1. Наслідки іспансько-американської (1898 p.), англо-бурської (18991902 pp.), російсько-японської (1904-1905 pp.) війн.

2. Чому Балкани називали «пороховою бочкою» Європи?

1. Формування Троїстого союзу

На початку 80-х pp. у міжнародних відносинах почалося формування військово-політичних союзів (блоків), спрямованих проти не реального, а потенційного противника у майбутній війні за світове панування. Причому ці союзи були постійними, а не ситуативними, як у попередні часи.

Основною метою Німецької імперії стало створення військово-політичної коаліції європейських держав, спрямованої проти Франції. Правлячі кола в Берліні спиралися на Австро-Угорщину, яка після франко-прусської війни пішла на зближення з Німеччиною та Італією — суперницею Франції у Середземному морі та на півночі Африки.

Перший крок у цьому напрямі зробила Німецька імперія. 7 жовтня 1879 р. у Відні було укладено австро-німецький союз. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали між собою Троїстий союз, який поновлювався кожні 5 років і проіснував до 1915 р.

Робота з джерелами

Із промови канцлера Німецької імперії князя Бернгарда фон Бюлова в рейхстазі 11 грудня 1899 р.

«Ми не потерпимо, щоб яка-небудь іноземна держава, щоб який-небудь чужоземний Юпітер сказав нам: «Що вдієш? Світ уже поділений!». Ми не хочемо нікому заважати, але ми й не дозволимо нікому заступати нам дорогу. Ми не будемо пасивно стояти осторонь... тим часом як інші ділять світ. Ми не можемо й не хочемо цього терпіти. Ми маємо свої інтереси в усіх частинах світу... Якщо англійці говорять про Велику Британію, французи — про нову Францію, росіяни завойовують Азію, то ми вимагаємо створення Великої

Німеччини... Ми тільки тоді зможемо триматися на висоті, коли зрозуміємо, що для нас неможливий добробут без великої могутності, без сильної армії, без сильного флоту... У наступному столітті німецький народ буде або молотом, або ковадлом».

1. Визначте основні причини, які спонукали Німецьку імперію вимагати перерозподілу колоній на свою користь.

2. Чи можна було примирити інтереси Німецької імперії в її зовнішній політиці з інтересами інших держав, зокрема Англії?

Після укладення Троїстого союзу канцлер Німецької імперії Отто фон Бісмарк почав приділяти більше уваги колоніальним питанням. У 1884 р. Німеччина встановила протекторат над частиною Південно-Західної Африки (Намібія) і Центральною Африкою (Того, Камерун). Наступного року контроль було поширено на частину Східної Африки (Танганьїка). Так було створено Німецьку колоніальну імперію. Німецька імперія тепер мала всі необхідні атрибути, щоб уважатися великою державою.

Геополітика — ідея, згідно з якою ключову роль у зовнішній політиці держав відіграє розташування країни, її розміри, запаси природних ресурсів та кількість населення.

Військово-політичний союз (блок) — угода держав з метою ведення скоординованих дій для вирішення спільних політичних, економічних і військових завдань.

Альбер Беттані. «Чорна пляма», 1887 р. Учитель показує на карті Франції зафарбований чорним регіон Ельзас-Лотарингія, який за результатами французько-прусської війни 1870-1871 рр. Франція передала Німецькій імперії. Прагнення французів реваншу, тобто помсти за поразку в цій війні, було надзвичайно сильним.

Це підштовхувало французьке суспільство до того, що незабаром буде ще одна велика війна з Німецькою

імперією

2. Утворення Антанти

У Франції зовнішня політика мала два потенційні напрями: на континент та колонії. Прихильники «континентальної політики» вважали головним завданням Франції реванш за поразку у франко-прусській війні й повернення Ельзасу-Лотарингії. Основним противником Франції вони вважали Німецьку імперію. Оскільки за кількістю населення та промисловою потужністю суперниця переважала Францію, «континенталісти» головне

завдання вбачали в пошуку союзників. Такими вони бачили Російську імперію, яка мала найбільшу сухопутну армію, та Велику Британію, яка мала найбільший флот.

У 1882 р. Російська імперія та Франція уклали союзний договір, який був спрямований проти Німецької імперії.

У 1884-1885 рр. відбулася Берлінська конференція, у ході якої представники європейських держав ділили між собою колоніальні володіння в Африці. Крім територіальних питань, на конференції було проголошено принцип ефективної окупації, що заохочував метрополії активно видобувати сировину в колоніях, а за неможливості — допускати інші європейські країни до цього процесу.

Прихильники «колоніальної політики» за своє першочергове завдання вважали розширення колоніальної імперії. На цьому шляху їхнім головним суперником була Велика Британія. Так, у 1898 р. справа ледь не закінчилася відкритою збройною боротьбою, коли загони французів, що рухалися із Західної Африки, й англійців, що рухалися з Єгипту, зіткнулися біля селища Фашода в Судані. Французи, які поступалися кількісно, були змушені відступити, а ця подія увійшла в історію як фашодський інцидент. Тому прихильники «колоніальної політики» виступали за союз із Німецькою імперією. Але після утворення в 1882 р. Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія) більшість французьких політиків дійшли висновку, що головна небезпека для Франції надходить від цього блоку.

Чому французькі політики зрештою вирішили обрати собі за союзника Велику Британію?

Тому у 1904 р. Франція уклала з Британською імперією угоду про врегулювання територіальних претензій: Франція відмовилася від острова Ньюфаундленд, а Велика Британія передавала їй деякі землі в Африці, зокрема Мадагаскар. Ця угода поклала край англо-французькому суперництву й стала першим кроком у створенні союзу двох держав. Він отримав назву «сердечна згода» («Антант кордіаль»), скорочено — Антанта. У 1907 р. до британо-французького союзу долучилася Російська імперія, уклавши з Британією конвенції про розмежування сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті. Так було завершено створення Антанти. Проте єдиної угоди між трьома державами не існувало — її уклали лише на початку Першої світової війни (1914-1918).

Робота з джерелами

З англійського журналу «Сатердей ревю». 1897 р.

«Бісмарк уже давно визнав, що... в Європі існують дві великі непримиренні, спрямовані одна проти одної сили, дві великі нації, яким хотілося б увесь світ перетворити на своє володіння й правити з нього торговельну данину — Англія... і Німеччина... німецький комівояжер і англійський мандрівний торговець... навперебій змагаються в кожному куточку земної кулі. Мільйон дрібних сутичок створює привід до найбільшої війни, яку будь-коли бачив світ. Якби Німеччину було б завтра стерто з поверхні землі, то післязавтра не знайшлося б на світі жодного англійця, який не став би від цього багатшим...»

1. Як автор допису оцінює політичну ситуацію у світі?

Майже до кінця XIX ст. британці своїм головним ворогом уважали Францію — основну суперницю в колоніальних загарбаннях. Від початку XX ст. на перший план вийшли англо-німецькі суперечності. Економічна, військова та морська могутність Німецької імперії невпинно зростала.

Уважаючи зіткнення з Німецькою імперією неминучим, французький уряд розпочав будівництво великого флоту, військової авіації та модернізованої армії. Постійно зростали й військові витрати, які становили третину бюджету країни.

Вибір Російської імперії на користь Франції та Великої Британії був зумовлений небажанням надмірного посилення Німецької імперії, прагненням здійснити територіальні загарбання, що їх не могли забезпечити союз з німцями й залежністю самої Російської імперії від французьких та британських позичок і капіталів. Також важливим чинником було суперництво Російської імперії з Австро-Угорщиною за вплив на Балканах і її прагнення заволодіти чорноморськими протоками.

Отже, підсумком розвитку міжнародних відносин на зламі століть став поділ Європи і світу на два ворожих військово-політичних блоки — Троїстий союз і Антанту. Основним сенсом політики великих держав у складі названих союзів була підготовка до світової війни за переділ уже поділеного світу.

Назвіть два військово-політичні блоки та їхніх учасників, що утворилися наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст.

Російська листівка «Згода», присвячена Антанті, 1914 р. Зліва направо: жіночі образи Франції, Російської імперії, Великої Британії

3. Україна у планах військово-політичних блоків

Плани щодо переділу світу зачепили й українські землі. Жодна з ворогуючих сторін не враховувала інтересів українського народу, а керувалася виключно власними політичними цілями.

Російська імперія прагнула захопити належні Австро-Угорщині Галичину, Буковину та Закарпаття. Крім територіальних надбань, у такий спосіб вона змогла б ліквідувати центр українського національно-визвольного руху — так званий «український П’ємонт». Також російські пропагандисти вигадали теорію, згідно з якою Російська імперія є спадкоємицею Київської Русі й у такий спосіб виконує благородну мету «збирання» руських земель у єдину державу.

Австро-Угорщина прагнула приєднати до своїх володінь Волинь та Поділля. Тоді вона могла б претендувати на титул «об’єднувача слов’янських народів»: на її території вже мешкали поляки, чехи, хорвати, словаки, словенці.

Німецька імперія планувала ослабити Російську імперію, позбавивши її земель східної та південної України. Німецький канцлер Бернгард фон Бюлов стверджував: «Росію можна звести до рівня держави другорядного масштабу, якщо вона зазнає соціального розладу або втратить Україну». Крім того, південний схід України розглядався як зручний плацдарм для подальшого наступу на схід — аж до Індійського океану. Також родючі та багаті на корисні копалини українські території могли б стати майже невичерпним джерелом ресурсів для Німецької імперії.

Охарактеризуйте плани Російської, Німецької імперій та Австро-Угорщини щодо України. Який висновок ви можете зробити? Чи було у них місце для незалежної української держави?

4. Зростання напруженості у міжнародних відносинах

Наприкінці ХІХ ст. між європейськими державами розгорнулася «гонитва за Африку», у результаті якої майже весь континент опинився у колоніальній залежності від тієї чи іншої «великої держави».

Напруженість між ворогуючими державами та їхніми союзами постійно наростала, що виливалося й нові і нові дипломатичні та збройні конфлікти. Перші такі війни розпочалися наприкінці XIX ст.: іспансько-американська (1898 p.), англо-бурська (1899-1902 pp.), російсько-японська (1904-1905 pp.). Вони були прикладом зіткнення інтересів «великих держав» щодо колоній.

Крім того, відбувалися політичні кризи, кожна з яких могла стати початком великої війни. Так, у 1904 р. Італія, Велика Британія та Іспанія уклали таємну угоду про «особливі права» Франції у Марокко в обмін на те, що Єгипет отримували британці, італійці — Лівію, а іспанці зберігали за собою два марокканські міста. Незабаром після цього, у 1905 р., до Танжеру

прибув німецький кайзер Вільгельм ІІ, який пообіцяв Марокко військовий союз проти Франції. Ці події увійшли в історію як Перша Марокканська криза. Для врегулювання цього питання у 1906 р. було скликано конференцію, на якій Велика Британія підтримала Францію, а Німецька імперія була змушена поступитися.

Колоніальний поділ Африки наприкінці ХІХ століття

За допомогою поданої карти доведіть, що станом на кін. ХІХ ст. боротьба за колонії між європейськими державами набула характеру «поділу вже поділеного».

Друга Марокканська криза відбулася в 1911 р. У марокканський порт зайшов німецький корабель «Пантера», що увійшло в історію як «стрибок «Пантери» — це також мало спровокувати агресію Франції. Проте Велика Британія та Франція знову виступили єдиним дипломатичним фронтом проти Німецької імперії, яка була змушена визнати владу Франції над Марокко, отримавши натомість болотистий шматок Французького Конго.

У 1908 р. Австро-Угорщина та Російська імперія уклали угоду, що остання не заперечуватиме проти анексії Боснії та Герцеговини, які австрійці окупували ще у 1878 р. за рішенням Берлінського конгресу, в обмін на дипломатичну підтримку. Наступного року Австро-Угорщина домовилася з Османською імперією, що та визнає анексію Боснії та Герцеговини. Проти цього почала протестувати Сербія, яка сама планувала захопити анексовані австрійцями землі. Уряд Німецької імперії зажадав від Російської імперії визнання анексії Боснії і Герцеговини — інакше Австро-Угорщина нападе на Сербію. Ця ситуація отримала назву Боснійська криза. Тому Російська імперія, а пізніше — Франція та Велика Британія визнали привласнення Австро-Угорщиною нових територій, попри те, що це порушувало попередні міжнародні домовленості.

Пригадайте, хто був учасниками Другої Балканської війни 1913 р. та у чому була суть конфлікту.

За результатами Другої Балканської війни (1913) Болгарія та Османська імперія зазнали поразки і стали прихильниками Троїстого союзу, тоді як країни-переможниці — Греція, Сербія, Чорногорія та Румунія стали підтримувати Антанту.

Кожен з цих конфліктів ставав ще одним кроком на шляху до великої війни за переділ світу. Одним із важливих елементів підготовки до майбутньої війни була мілітаризація, що вилилася у гонку озброєнь. Крім того, ширилася впевненість, що ознакою могутності країни є флот. Тож у 1889 р. британський парламент ухвалив закон, згідно з яким їхній флот має переважати флоти двох інших найсильніших країн.

Мілітаризація — політика, спрямована на нарощування військової потужності держави

У 1907 р. у Великій Британії збудували військовий корабель нового типу, який назвали «Безстрашний» (англійською — Dreadnought, «дредноут»). Він мав новітній двигун, котрий дозволяв стабільно підтримувати високу швидкість.

Корабель був броньований та озброєний тільки дуже важкими гарматами — найбільшими на той час. Це судно настільки переважав доти існуючі кораблі за всіма показниками, що всі інші держави теж почали будувати собі дредноути. У результаті металургійні підприємства не встигали виконувати замовлення на броню та гармати для кораблів. Така «гонка дредноутів» стала однією з передумов Першої світової війни.

Цікаво знати

Російська імперія теж брала участь у гонці озброєнь, що позначилося на роботі військових підприємств на території України, належній Російській імперії.

У Києві діяв військовий завод «Арсенал», що виготовляв гарматні лафети та снаряди, ремонтував артилерію. На поч. ХХ ст. він виконував замовлення для всієї Російської імперії і мав стратегічне значення. У 1910-х рр. у Миколаєві було значно розширено суднобудівні верфі, тут будувалися різноманітні військові кораблі.

Гонка озброєнь

Гонка морських озброєнь іноді доходила до анекдотичних ситуацій. Всі країни будували броньовані кораблі — броненосці. За умовами ще Паризького миру 1856 р. Російській імперії було заборонено мати військовий флот у Чорному морі. Це право вони відновили в результаті перемовин з Великою Британією після розгрому Франції у французько-прусській війні.

У 1881 р. Російська імперія розробила дванадцятирічну програму розвитку морських озброєнь, за якою для чорноморського флоту планувалося побудувати 8 броненосців. У Миколаєві було закладено два броненосці: «Дванадцять апостолів» та «Три святителя». Повідомлення про це було надіслане до Лондона і стало причиною бурі гніву та занепокоєння зі сторони британців, які підрахували, що росіяни збираються побудувати 15 кораблів: три «Святителі» та дванадцять «Апостолів». Насправді ж Російська імперія ледве побудувала чотири кораблі.

Закріплення знань, умінь та навичок

1. Як світова політика 1880-х рр. змінилася порівняно з попередніми часами?

2. Поясніть значення терміну «військово-політичний блок».

3. Які країни утворили Троїстий союз, а які — Антанту?

4. У зв’язку з якими міркуваннями Велика Британія та Франція уклали військово-політичний союз?

5. Які політичні кризи були провісниками майбутньої світової війни?

6. Чому Німецька імперія спровокувала дві Марокканські кризи? Чи досягла вона своєї мети?

7. Які військові конфлікти виражали суперництво «великих держав» щодо колоній?

8. Обговоріть, як, на вашу думку, стан міжнародної політики у другій половині ХІХ — поч. ХХ ст. міг вплинути та суспільні настрої у країнах-учасницях Антанти та Троїстого союзу. За потреби скористайтеся додатковими джерелами.

9. Обговоріть у класі, чому Марокканські кризи не стали приводом до великої війни?

10. Складіть ментальну мапу на тему: «Міжнародні відносини у другій половині ХІХ — поч. ХХ ст.».

11. Напишіть есе на тему: «Світова політика на початку ХХ ст.».

Практичне заняття №4. «Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)»

Пригадайте:

1. Яким був процес утворення Троїстого союзу та Антанти?

Мета: простежити процес формування військово-політичних блоків як нового явища міжнародних відносин другої пол. ХІХ ст. — ХХ ст.

Підготовка до практичного заняття:

1. Ознайомтеся з поданими нижче уривками документів. Розшифруйте для себе незрозумілі місця за допомогою додаткових джерел.

2. За потреби підготуйте коротку довідку про Антанту та Троїстий союз.

Хід роботи

1. Ознайомтеся з поданими нижче уривками документів та виконайте до них завдання.

2. Виконайте завдання-узагальнення.

Документ №1

Зі Союзного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією, укладеного у Відні 20 травня 1882 p.

«Їхні величності імператор австрійський, імператор німецький..., король Італії, запалені бажанням збільшити гарантії загального миру, зміцнити монархічний принцип і забезпечити цим збереження в недоторканності суспільного й політичного ладу в їхніх державах, домовились укласти договір, який, завдяки своїй істотно охоронній та оборонній природі, має на меті лише забезпечити їх від загроз, котрі могли б виникнути для безпеки їхніх держав і спокою Європи.

Cm. 1. Високі Договірні Сторони обіцяють одна одній мир і дружбу, і що вони не вступлять ні в який союз або зобов’язання, спрямовані проти однієї з їхніх держав.

Вони зобов’язуються розпочати обмін думками з політичних й економічних питань спільного характеру, які могли б виникнути, і вони, крім того, обіцяють взаємну підтримку одна одній в межах своїх власних інтересів.

Cm. 2. У випадку, якщо Італія, без прямого виклику з її сторони, зазнала б нападу Франції з будь-якого приводу, обидві Договірні Сторони зобов’язані подати атакованій стороні допомогу і сприяння всіма своїми силами.

Таке ж зобов’язання ляже на Італію в разі неспровокованого прямого нападу Франції на Німеччину.

Cm. 3. Якби одна чи дві з Високих Договірних Сторін, без прямого з їхнього боку виклику, зазнали нападу та були б втягнуті у війну проти двох або кількох великих держав, які не беруть участі в цьому договорі, то casus foederis

(випадок, який вимагає практичного застосування союзного договору) одночасно трапиться для всіх Високих Договірних Сторін.

Cm. 4. У разі, коли яка-небудь велика держава, що не бере участі в цьому договорі, стала б загрожувати безпеці території однієї з Високих Договірних Сторін, і сторона, якій загрожують, була б цим змушена оголосити їй війну, обидві інші зобов’язуються додержувати щодо їх союзниці доброзичливого нейтралітету. Кожна в такому разі лишає за собою можливість вступити у війну в слушний для себе момент для участі у спільній справі зі своєю союзницею.

Cm. 5. Якщо для миру однієї з Високих Договірних Сторін створюється загроза за обставин, передбачених у попередніх статтях, то Високі Договірні Сторони домовляються в потрібний момент щодо воєнних заходів на випадок спільного виступу.

Вони тепер же зобов’язуються в усіх випадках спільної участі у війні не укладати перемир’я, миру або договору інакше, як із спільної між собою згоди.

Cm. 6. Високі Договірні Сторони обіцяють одна одній тримати в таємниці зміст та Існування цього договору...

Запитання до документа

1. Яку назву отримав військово-політичний союз, укладений згаданими у документі країнами?

2. Якими були умови союзного договору?

3. Чи справді він мав «охоронну та оборонну природу», як про це сказано в документі?

Документ №2

З проєкту воєнної конвенції від 5 (17) серпня 1892 р.

«Запалені однаковим прагненням до збереження миру, Франція та Росія, маючи єдину мету підготуватися до вимог оборонної війни, викликаної нападом військ Троїстого союзу проти однієї з них, домовилися про такі положення:

1. Якщо Франція зазнає нападу з боку Німеччини або Італії, підтриманої Німеччиною, Росія застосує всі війська, що їх вона може мати, для нападу на Німеччину.

Якщо Росія зазнає нападу Німеччини або Австрії, підтриманої Німеччиною, Франція застосує всі війська, які може мати, для нападу на Німеччину. (Початковий французький проєкт: Якщо Франція або Росія зазнають нападу з боку Троїстого союзу або самої Німеччини...)

2. В разі мобілізації військ Троїстого союзу або однієї з держав, що входять до нього, Франція та Росія негайно, після одержання звістки про це, не чекаючи жодної попередньої згоди, мобілізують негайно і одночасно всі свої сили та рушать їх якнайближче до своїх кордонів.

(Початковий французький проєкт: У разі мобілізації сил Троїстого союзу або самої Німеччини...)

Чинні армії, які повинні бути застосовані проти Німеччини, будуть з боку Франції дорівнювати 1300 000 вояків, з боку Росії — від 700 000 до 800 000 вояків. Ці війська будуть повністю і з усією швидкістю введені в діло, так щоб Німеччині довелося битися зразу і на сході, і на заході.

Гзнеральні штаби обох країн будуть весь час зноситися один з одним, щоб підготувати і полегшити проведення передбачених вище заходів.

Вони будуть повідомляти один одному в мирний час усі дані про армії Троїстого союзу, що відомі їм, чи будуть їм відомі. Засоби і способи зносин під час війни будуть вивчені й передбачені заздалегідь.

Ні Франція, ні Росія не укладуть сепаратного миру.

Ця конвенція матиме чинність протягом того ж строку, що й Троїстий союз.

Усі перелічені вище пункти зберігатимуться в найсуворішій таємниці. Підписали: генерал-ад’ютант, начальник Генерального штабу Обручов; дивізійний генерал, помічник начальника Генерального штабу Буадефр».

Запитання до документа

1. Проти кого спрямовувалася ця воєнна конвенція? Основою для якого військово-політичного блоку вона стала?

2. Що вона вам більше нагадує — угоду чи план конкретних дій? Обґрунтуйте свою думку.

Узагальнення

Спираючись на власні висновки з роботи з документами, напишіть есе на тему: «Процес формування військово-політичних блоків у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.».

Урок-узагальнення за розділом IV «МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)»

1. Складіть перелік подій, які ви вважаєте найважливішими для характеристики вивченого історичного періоду. Обґрунтуйте свій вибір.

2. Пригадайте, хто був правителем кожної з країн-учасниць Троїстого союзу та Антанти.

3. Поясніть значення понять і термінів: «геополітика», «військово-політичний союз», «мілітаризація», «метрополія».

4. Вкажіть дати або хронологічні рамки таких подій і явищ: утворення Троїстого союзу та Антанти, Перша та Друга Марокканські кризи, Друга Балканська війна.

5. Виконайте завдання за історичною картою:

А) покажіть на карті напрямки колоніальної експансії і колоніальні володіння Великої Британії та Франції;

Б) покажіть на карті території незалежних держав на Балканах, Японію, Китай, Османську імперію.

6. Поміркуйте над питаннями:

1. Перелічіть військові та політичні конфлікти, що відбувалися між «великими державами» в другій пол. ХІХ — на початку ХХ ст., будучи пов’язаними з колоніальним переділом світу.

2. Доведіть, що англо-німецькі суперечності на початку XX ст. стали визначальними у міжнародній політиці.

3. Чому провідні світові держави на початку ХХ ст. вважали, що незабаром розпочнеться велика війна?

4. Якими були мотиви вступу Російської імперії до Антанти?

5. Поясніть значення терміна «гонка озброєнь». Свідченням якого явища у міжнародних відносинах вона була?

6. Яку роль колоніальні володіння відігравали у світовій політиці в другій пол. ХІХ — поч. ХХ ст.?

7. Яким було місце України в планах країн-учасниць Троїстого союзу та Антанти?

8. Завершіть таблицю:

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Сорочинська 2022