До запуску двигуна висуваються такі вимоги:

• процес запуску повинен бути простим і здійснюватися без складних пускових пристроїв;

• пусковий момент повинен бути досить великим, а пусковий струм, по можливості, - малим.

Іноді до цих вимог додаються й інші, зумовлені особливостями конкретних приводів, у яких використовуються двигуни, а саме: плавний запуск, найбільший пусковий момент та ін. На практиці використовують такі способи запуску:

- безпосереднє підключення обмотки статора до мережі (прямий запуск);

- зниження напруги, що підводиться до обмотки статора під час запуску;

- підключення до обмотки ротора пускового реостата.

Прямий запуск застосовується для запуску асинхронних двигунів із корот-козамкненим ротором. Двигуни цього типу малої і середньої потужності зазвичай проектують так, щоб при безпосередньому підключенні обмотки статора до мережі живлення пускові струми не створювали надмірних електродинамічних зусиль і перевищень температури, небезпечних із точки зору механічної і термічної міцності основних елементів машини. Однак під час прямого запуску двигунів великої потужності, особливо за підключення їх до недостатньо потужних електричних мереж, можуть виникати великі падіння напруги (понад 10-15 %). У цьому випадку прямий запуск двигунів із ко-роткозамкненим ротором не застосовують і запускають їх за зниженої напруги. Прямий запуск асинхронного двигуна широко застосовують у техніці. Його недоліками є великий пусковий струм і порівняно невеликий пусковий момент.

Пуск за зниженої напруги застосовують для запуску асинхронних двигунів із короткозамкненим ротором великої потужності, а також для двигунів середньої потужності за недостатньо потужних електричних мереж.

Зниження напруги здійснюють такими способами:

- перемиканням обмотки статора під час запуску з робочої схеми «трикутник» на пускову схему «зірка». У цьому випадку фазна напруга, що подається на обмотку статора, зменшується в V3 разів, що зумовлює зменшення фазних струмів у V3 разів і лінійних струмів - у 3 рази. По закінченні процесу запуску і розгону двигуна до номінальної частоти обертання обмотку статора перемикають назад на схему «трикутник»;

- включенням у ланцюг обмотки статора на період запуску додаткових резисторів або реакторів. При цьому на зазначених апаратах створю-

ють падіння напруги Ш, пропорційне пусковому струму, внаслідок мого до обмотки статора буде докладена знижена напруга

У міру збільшення частоти обертання ротора двигуна зменшується ЕРС, що індукована в обмотці ротора, а отже зменшується і пусковий струм. У результаті цього зменшується падіння напруги Ш і автоматично зростає прикладена до двигуна напруга підключенням двигуна до мережі через понижуючий автотрансформатор. Останній може мати кілька ступенів, які в процесі запуску двигуна перемикаються відповідною апаратурою.

Недоліком всіх зазначених способів є значне зменшення пускового і найбільшого обертового моментів двигуна, які пропорційні квадрату прикладеної напруги. Тому вони можуть застосовуватися тільки для запуску двигуна без навантаження.

Трифазний асинхронний двигун може працювати від однофазної мережі, якщо з'єднати його обмотки певним чином, створивши двофазний двигун (рис. 7.8).

Слід мати на увазі, що трифазний асинхронний двигун може раптово опинитися в однофазному режимі в разі обриву лінійного проводу, перегоряння запобіжника чи порушення контакту. Якщо таке трапиться до запуску двигуна, то він не рушить з місця; якщо під час роботи двигуна, то двигун продовжить обертання (за винятком важкого режиму, коли гальмівний момент на валу стане більшим за обертовий і двигун зупиниться).

Маркування асинхронних двигунів

До кожного двигуна додається паспорт; крім того, на корпусі двигуна закріплюють паспортну табличку. В паспортній табличці вказують такі відомості: тип електродвигуна, заводський номер, номінальну напругу мережі живлення, номінальний струм, що споживається двигуном, номінальну потужність двигуна, швидкість обертання вала ротора за номінального навантаження,

коефіцієнт потужності за номінального навантаження, коефіцієнт корисної дії за номінального навантаження, частоту струму мережі живлення, рік випуску, вагу. Також вказують ступінь захисту оболонки, кліматичне виконання та категорію розміщення.

У маркуванні типу електродвигуна міститься інформація про серію, вид двигуна та габарит.

Приклад маркування асинхронного двигуна: 4AHA90LB8Y3. Розшифровується так: 4 - номер серії; А - вид двигуна (асинхронний); Н - ступінь захисту оболонки ІР23; А - алюмінієва станина та щити; 90 - висота осі обертання, мм; L - довжина корпусу; В - довжина осердя; 8 - кількість полюсів; У - кліматичне виконання; 3 - категорія розміщення.

Це матеріал з підручника "Електротехніка та основи електроніки" Гуржій 2020