Прогумована тканинна ізоляційна стрічка (рис. 28.2, а; с. 122) — артефакт радянської епохи. З переваг — під час нагрівання не плавиться, а обвуглюється; згодом висихає, втрачаючи клейкість. Прогумована тканинна ізоляційна стрічка сучасного виробництва також не забезпечує герметичність ізоляції, бо містить пори. Її не використовують для електричної ізоляції, а тільки для кріплення проводів.

Стрічка зі щільного синтетичного тканого полотна (рис. 28.2, б; с. 122) досить міцна завдяки переплетенню ниток. Її використовують для шлейфа, зібраного в джгут за допомогою стрічки. Висока гнучкість цієї стрічки дає змогу зберегти високу гнучкість джгута, уникаючи заломів і бульбашок.

Пухка тканинна стрічка для джгутування проводів (рис. 28.2, в; с. 122) в автомобілях забезпечує цілісність джгута і, на відміну від ізоляційної стрічки ПВХ, під час вібрації не «гримить», оскільки тканина добре гасить звуки від зіткнень.

Рис. 28.2. Види ізоляційних стрічок:

а — прогумована тканинна; б — із щільного синтетичного тканого полотна; в — пухка тканинна для джгутування проводів; г — гумова самовулканізована; г — силіконова самозлипна; д — поліамідна; е — поліефірна; є — склотканинна з фторопластовим просоченням; ж — гумовомастикова

Гумові самовулканізовані ізоляційні стрічки (рис. 28.2, г) іноді називають самозлипними. Це товста (0,5-1 мм) гумова стрічка із захисним шаром. Для ізоляції з’єднання захисну стрічку видаляють, а ізоляційну стрічку з натягом намотують унапуск. Від контакту з повітрям місця з’єднання «само-зварюються», утворюючи монолітний шар. Таке намотування неможливо розмотати, тільки розрізати.

Силіконові самозлипні стрічки (рис. 28.2, ґ) аналогічні гумовим, але виготовлені із силіконового полімеру. Це вітчизняні стрічки ЛЕТСАР (РЕТСАР — з армувальним шаром зі склотканини). Після намотування внапуск за кілька днів міцно злипаються. Силікони, на відміну від гуми, більш термостійкі, стійкі до хімічних впливів, на морозі зберігають еластичність. Захисний тонкий шар видаляють підчас намотування, а стрічку натягують і щільно обвивають з’єднання.

Поліамідна стрічка (рис. 282, д) відома також як термоскотч, каптон-стріч-ка. Жовту й прозору термостійкі стрічки часто можна побачити в телефонах і ноутбуках — нею закріплюють шлейфи, дроти. Поліамідна стрічка — термостійка (не плавиться паяльником), не тягнеться, на морозі не дубіє, як ПВХ. Крім електронної техніки, її використовують рідко, зокрема під час ремонту апаратури, паяння феном; такою стрічкою можна заклеїти деталі, які не підлягають паянню. Відмінна термостійкість (до температури +260 °С) дає змогу застосовувати ці стрічки замість слюди для ізоляції нагрівальних елементів від корпусу.

Поліефірні стрічки (рис. 28.2, е) виготовляють із плівки поліетилентере-фталату (ПЕТ). їх часто використовують як ізоляційну стрічку в трансформаторах побутового призначення (зазвичай має жовтий колір). Така стрічка практично не розтягується, має більшу термостійкість, ніж ПВХ (130-160 °С проти 90-105 °С у ПВХ). Для збільшення міцності її армують скловолокном.

Склотканинна стрічка з фторопластовим просоченням (рис. 28.2, є) має відмінну термостійкість (до температури 260 °С), завдяки покриттю із фторопласту добре ковзає, до її поверхні нічого не прилипає, стійка до агре

сивних реагентів. Її застосовують для покривання нагрівальних поверхонь пакувальних машин та ізоляції там, де важлива хімічна стійкість.

Гумовомастикові стрічки (рис. 28.2, ж) — стрічки з товстим шаром смоли (мастики), які застосовують для ізоляції, набивання та вирівнювання ізоляції. Товстий шар липкої пластичної мастики даєзмогу заповнити великі зазори меншою кількістю шарів ізоляційної стрічки, до того ж мастика добре злипається, забезпечує герметичне з’єднання без нагрівання. Ця мастика не висихає, і ізоляція не схильна до утворення тріщин і щілин. Вона подібна до бітумної стрічки, яку використовують у покрівельній справі.

Замість ізоляційної стрічки через трудомісткість використання під час масового складання апаратури, для гарантованої герметичності, у разі недоступності з’єднання для намотування ізоляційної стрічки іноді як діелектрик використовують ізоляційні трубки. Інша назва ізоляційних трубок — кембрік.

Ізоляційна трубка з ПВХ (рис. 28.3, а) має низьку еластичність, тому потрібно вживати заходів, щоб вона не зіскакувала й не ковзала по дроту. У певних випадках як ізоляційні трубки використовують різні ПВХ-шланги, зокрема для компресорів й акваріумів. На жаль, від вимочування в ацетоні ПВХ втрачає пластифікатор і стає жорсткішим.

Фторопластові трубки (рис. 28.3, б) використовують як термостійку ізоляцію. Як і фторопласт, вони не здатні витримувати тривалі механічні навантаження, але досить термостійкі. Трубка слизька й нееластична.

Трубку з просоченої лаком бавовни (рис. 28.3, в, зверху) ще називають ліно-ксинова трубка, трубка ізоляційна лакова. Вона має характерний жовтий колір з видимою текстурою плетіння. Такі трубки використовують для ізоляції місць з’єднань обмоток електричних машин із багатожильними проводами.

Там, де є постійний нагрів: чайники, праски тощо — використовують більш термостійкі склоармовані ізоляційні трубки (рис. 28.3, в, знизу). Це силіконові трубки, покриті зовні склотканиною або тканиною, просоченою силіконом. Силікон є термостійким матеріалом і достатній для ізоляції, але склотканина додає міцності й перешкоджає прилипанню.

Термоусадкові трубки (рис. 28.3, г) широко застосовують для ізоляції з’єднань, вони практично повністю витіснили трубки з ПВХ. Це полімерна трубка з пам’яттю форми — після виготовлення вона розтягується в холодному стані, створюючи внутрішнє напруження. Під час нагрівання до температури розм’якшення (але не плавлення) полімер прагне відновити свою

форму й трубка звужується, зменшуючись у діаметрі. Для забезпечення герметичного з’єднання випускають термоусадкові трубки з клейовим шаром — вони покриті зсередини шаром клею, який під час нагрівання й осадження міцно приклеює трубку до поверхні проводу. Якщо термоусадкову трубку сильно нагріти й «защипнути» кінець, то вона злипнеться; так можна заглушити кінці кабелів, щоб запобігти потраплянню вологи.

Для герметизації складних з’єднань, наприклад під час оброблення силового кабеля, використовують термоусадкові муфти (рис. 28.3, ґ; с. 123), їх ще називають рукавички. Така муфта перешкоджає потраплянню вологи в зазор між зовнішньою і внутрішньою ізоляцією кабеля.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте призначення ізоляційних стрічок і трубок.

2. Які є види ізоляційних стрічок?

3. Які є види ізоляційних трубок?

Це матеріал з підручника "Види з’єднань" Гуменюк, Паржницький 2021