Інформація про новину
  • Переглядів: 18
  • Дата: 21-10-2021, 07:57
21-10-2021, 07:57

Загальна мистецька освіта та поліхудожнє виховання особистості в історичній ретроспективі

Категорія: Методичні матеріали






Наступна сторінка:   1.1. Освітньо-виховний потенціал мистец...

  • Естетико-виховні гіпотези в стародавніх цивілізаціях Заходу й Сходу
  • Гуманізм виховання мистецтвом в епоху Середньовіччя та Відродження
  • Раціоналізація художньо-педагогічної свідомості Нового часу
  • Новітній час: педагогіка мистецтва в дзеркалі модернізму

Доброчесність - це внутрішній порядок або склад душі; порядок людина знаходить у свідомому й цілеспрямованому зусиллі.

Арістотель, античний філософ

Хто осягає нове, плекаючи старе, той може бути вчителем.

Конфуцій, давньокитайський філософ

Мистецтво, мета якого - досягнення прекрасного, назива ться філософією, або, в абсолютному значенні, мудрістю.

Аль-Фарабі, перський філософ

У попередньому посібнику з методики навчання курсу «Мистецтво» в 1-2 класах висвітлено концептуальні й організаційно-методичні засади інтеграції, її філософські, мистецько-культурологічні, психологічні й дидактичні основи. Водночас варто розглянути й історичний аспект становлення цієї ідеї, її кристалізацію впродовж століть у різних країнах і цивілізаціях. Це дасть змогу педагогам краще усвідомити об’єктивність інтегративного підходу в освіті, спрямованість навчання мистецтва на поліхудожній розвиток учнів.

Як же відбувалося становлення інтегративної мистецької освіти в історичній ретроспективі? Як доцільно використовувати педагогічні традиції в контексті реалій та інновацій сьогодення?

Ідея виховання засобами комплексу мистецтв, спрямованого на поліхудожній розвиток особистості, має давнє генетичне коріння. Вона зароджувалася та розвивалася в культур різних народів упродовж тривалого історичного розвитку, пройшла низку етапів і модифікацій. Ретроспективний аналіз явищ міжвидової взаємодії мистецтв у культур минулого та їх застосування в педагогічній практиці дає змогу порвняти ці здобутки в часовому та просторовому вимірах. Також уважаємо за доцільне виокремити продуктивні ідеї для можливої реконструкції або трансформації в сучасних умовах, адже пошук нових перспективних підходів до загальної мистецької освіти не може абсолютно відриватися від культурно-мистецьких традицій.

Виокремлюючи культурно-історичні типи мистецької освіти та характеризуючи відповідні поліхудожні ідеї виховання, автор спирався на такі чинники:

 

  • культурологічні - світоглядні універсалі!' культури, у надрах якої відбувається визрівання і становлення будь-яких освітніх моделей;
  • соціально-педагогічні - загальні особливості історико-педагогіч-ного процесу певної епохи;
  • художньо-педагогічні, пов’язані зі специфікою навчання мистецтва.

Кардинальні перевороти в розвитку людства та пов’язані з ними докорінні зміни в освіті європейська спільнота переживала кілька разів.

Перша революція підштовхнула процес виникнення середньовічної церковної школи - строкатої картини її багатоманітних типів і форм (ще не існувало понять «навчальний план», «програма», «шкільне приміщення» в сучасному розумінні).

Друга революція асоціюється зі створенням державних (національних) систем освіти, розвитком наук і книгодрукування, зумовленого початком промислового перевороту в епоху Відродження, а потім Просвітництва (секуляризація школи, виділення сукупності предметів, які вивчалися послідовно).

Третя революція зумовила стандартизацію освітніх систем і появу так званої масової освіти - упорядкованої, жорстко контрольованої із центру, що детермінувалося насамперед економічною необхідністю, науково-технічним прогресом.

Четверта революція, викликана глобалізацією, детермінована переходом лкщства до інформативного суспільства.

Хосе Хоакін Бруннер, професор кафедри ЮНЕСКО Університету ім. Дієґо Порталеса (Чилі).

У контексті зазначених європейських освітніх революцій здійснимо наш історичний екскурс за класичною схемою: від Давнього часу в діалозі філософів різнобарвного Сходу й античного Заходу, через епоху середньовіччя (насамперед європейського) та період Відродження, що стверджував провідну ренесансну ідею гуманізму («людина - центр буття»), а також Новий час із його загальною раціоналізацією свідомості на рівні науки, мистецтва та освіти, до Новітнього часу з його модерністським типом художнього, а отже, і художньо-педагогічного мислення та постмодерністським ландшафтом у царині культури та мистецтва.

 

Це матеріал з посібника "Методика навчання інтегрованого курсу “Мистецтво” у 3-4 класах" Масол

 




Наступна сторінка:   1.1. Освітньо-виховний потенціал мистец...



^