Поміркуйте

Чому саме в ХІХ-ХХ ст. у складі природних фаун і флор різних регіонів і країн усе збільшується і збільшується частка нових видів, що не зустрічалися там раніше?

Згадайте

Назвіть фактори, які обмежують поширення того чи іншого виду або, навпаки, можуть сприяти його розселенню за межі природного ареалу.

Що таке інвазія

Неаборигенні види, що з’явилися й поширилися в тій або іншій місцевості внаслідок навмисної чи ненавмисної діяльності людини, отримали назву «адвентивні види». До другої половини ХХ ст. адвентивні рослини з’являлись переважно у складі рослинних угруповань антропогенно трансформованих екотопів, із часом відіграючи все більш помітну роль. З другої половини ХХ ст. експансія таких видів (як у антропогенні, так і в напівприродні екотопи) посилилась. З кінця ХХ ст. низка адвентивних видів зайняла певні еконіші в природних ценозах. З-поміж чужорідних рослин є доволі «агресивні» інвазійні види.

Під інвазією ми розуміємо вторгнення на будь-яку територію або в екосистему не характерних для них, нових (адвентивних) видів. Біологічні інвазії — швидкоплинні явища, які відбуваються протягом одного або кількох поколінь і призводять до формування нових частин ареалу. Цим вони відрізняються від експансій (розширення ареалів, що відбувається поступово). Інвазії неаборигенних видів становлять значну загрозу для біорізноманіття природних екосистем і, за оцінкою Конвенції з біологічного різноманіття, є другою за значенням загрозою для біорізноманіття на світовому рівні (після безпосереднього знищення місць існування).

Існує чимало гіпотез, що пояснюють ті чи інші випадки інвазій, найбільш відомими з яких є наступні. Одна з найстаріших — гіпотеза «втечі від природних ворогів». Після занесення або натуралізації на новій території вид звільняється від природних ворогів (зокрема, фіто- або зоофагів,

патогенних організмів тощо), які контролюють чисельність виду в середовищі або на території, де він мешкав до цього. Такий адвентивний вид отримує переваги порівняно з видами, що є представниками регіональної біоти. Він, як правило, має набагато більшу щільність популяцій, ефективно та швидко поширюється. За гіпотезою «еволюції інвазійності та підвищеної конкурентної спроможності», інтенсивне розмноження деяких видів і розвиток їх інвазій є наслідками швидких генетичних змін, що надають їм перевагу над місцевими видами в новому середовищі. У межах природного ареалу популяції таких видів могли бути географічно ізольовані, а на новому місці відсутність бар’єрів сприяє їх швидкій інвазії.

Гіпотеза «нової зброї» пояснює успішність певного інвазійного процесу виникненням нових типів біохімічної взаємодії між видами у природних рослинних угрупованнях. На новій території алелопатичні речовини інвазійних рослин пригнічують ріст і розвиток аборигенних видів, у яких немає захисних механізмів для запобігання цього.

Наступна гіпотеза — «порожньої ніші» — говорить про те, що перевагою окремих адвентивних видів є їх здатність використовувати ресурси нового середовища, які не могли використовувати аборигенні види. Наразі існує база даних, у якій представлена інформація стосовно інвазійної спроможності різних видів і причини, що викликають інвазії. Використання схем оцінки ризиків інвазійних видів не лише допомагає знизити ризик вторгнення, але й дозволяє виявити інвазійні коридори.

Європейська стратегія з інвазійних чужорідних видів

З 2003 року діє Європейська стратегія з інвазійних чужорідних видів. Вона визначає головні дії щодо запобігання або зменшення несприятливого впливу інвазійних видів. Цим документом, зокрема, запропоновані заходи для відновлення видів і природних середовищ, що постраждали від вторгнення інвазійних чужорідних видів. Національні стратегії відображають специфіку природних умов та економіки різних країн і тому різняться за постановкою цілей і способів їх здійснення, але в них чітко виражені кілька напрямків. Характерним для всіх є те, що пріоритетними стають проблеми охорони довкілля; необхідність співпраці різних фахівців, урядовців, громади; доцільність проведення превентивних заходів, які набагато рентабельніші та екологічно виправдані порівняно із заходами, які вживаються для усунення негативних наслідків інвазій.

Закон України

У 2010 році було прийнято Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України», у якому вперше безпосередньо згадуються біологічні інвазії у контексті збереження біорізноманіття. Політика України стосовно чужорідних і особливо інвазійних видів спрямована на: зростання обізнаності про біологічні інвазії на усіх рівнях; усвідомлення ризиків і загроз; інтеграція проблеми інвазійних чужорідних видів та управління територіями, що підлягають особливій охороні; запобігання нових інвазій; заходи контролю; швидке виявлення інвазійних чужорідних видів та система оперативного реагування тощо.

Фактори, які впливають на інвазії

Розвитку біологічних інвазій сприяє, по-перше, руйнація природних бар’єрів для розселення, а по-друге — формування «коридорів» для розселення (наприклад, канали меліоративних систем, лісосмуги, придорожні смуги). Інвазії нерідко розглядають як особливий тип біологічного забруднення. Наразі найпоширенішим чинником інвазій є інтродукція видів. У 2012 році було оприлюднено «Кодекс поведінки щодо інвазійних чужорідних видів для ботанічних садів», який містить шість дій, рекомендованих до запровадження ботанічним садам: усвідомлення й обізнаність, обмін інформацією, запобігання нових інвазій, заходи контролю, інформаційно-пропагандистська діяльність та перспективне планування. У тому випадку, якщо вид проявляє високий інвазійний потенціал, то його інтродукція неприпустима — він вилучається з колекційного фонду і заноситься до списку інвазійних. Наразі в Україні, наприклад, при Раді ботанічних садів і дендропарків працює Комісія з питань фітоінвазій.

Актуальність дослідження чужорідних видів рослин визначається необхідністю збереження рослинного покрову у природному стані (або наближеному до нього), особливо в межах територій, на які здійснюється значне антропогенне навантаження. Певні проблеми інвазійні види створюють і на природоохоронних територіях, змінюючи структурну організацію рослинних угруповань, а іноді навіть витискаючи представників місцевої природної флори і фауні, для охорони яких власне й були створені ці території. У таких випадках постає питання про заходи, спрямовані проти таких інвазійних видів (переважно — механічне знищення). Поява інвазійних видів розглядається як екосистемна мутація, яка призводить до перебудови структури угруповань.

Ключова ідея

Важливість проблеми інвазійних видів полягає в тому, що проникнення й масове розповсюдження таких видів може призводити до суттєвих утрат природного біологічного різноманіття, а також економічного й господарського значення екосистем. Згідно із вимогами Конвенції про охорону біологічного різноманіття й іншими міжнародними угодами, необхідно здійснювати контроль за інтродукцією і поширенням чужорідних видів на території України, особливо за тими, що мають високий інвазійний потенціал.

Перевірте свої знання

1. Що обумовлює високий інвазійний потенціал адвентивних видів? 2. Поясніть,

чому вважається, що сталі, багатовидові угруповання є більш стійкими до інвазій

адвентивних видів.

Цікаво знати

У науковій і науково-популярній літературі адвентивні види також називаються «неаборигенні види», «заносні види», «чужоземні види», «види-прибульці», «види-вселенці» тощо.

Про актуальність проблеми запобігання інвазій і контролю за їх розвитком свідчить обговорення цього на таких авторитетних міжнародних форумах, як конференція ООН із проблем сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, Бразилія 1992) та конференція ООН із проблеми неаборигенних видів (Трондхейм, Норвегія, 1996), а також на численних спеціальних форумах по інвазіям.

Це матеріал з підручника "Біологія 9 клас Задорожний" (поглиблений рівень)