1. Людина, особа, громадянин/громадянка

Коли ми звертаємося до когось із людей, з якими спілкуємося, чи говоримо про кого-небудь, ми використовуємо різні слова — знайому людину називаємо на ім’я чи прізвище, незнайому — людина або громадянин/громадянка. Чи однакові за змістом ці поняття з точки зору права?

Найширшим є поняття «людина». Воно визначає належність до біологічного виду «людина розумна» — «Ното sapiens».

• Пригадайте, чим відрізняється людина розумна від інших живих істот.

Будь-яка жива істота, яка має ознаки цього біологічного виду — відповідну анатомію, зовнішній вигляд, внутрішні органи, — належить до поняття «людина». Цим поняттям ми називаємо живу істоту від моменту народження і до смерті, незалежно від рівня фізичного або психічного, розумового розвитку, наявності будь-яких (зокрема, і психічних) хвороб. Це є і дитина, яка тільки народилася, і та людина, яка має затримки в розвитку, і та, що прикута до ліжка та втратила пам’ять. По

няття «людина» стосується всіх, хто має відповідні ознаки, є родовим поняттям — позначає всі суб’єкти, які належать до певного біологічного виду.

Особливістю людини є те, що вона формується та існує в суспільстві. Кожний/кожна з нас є членом сім’ї, трудового чи навчального колективу, належить до нації, дехто є членом релігійної громади, політичної партії чи іншого об’єднання громадян. Відносини людини із суспільством, її становище в ньому характеризуються поняттям «особистість». Людина набуває багатьох якостей, лише перебуваючи в людському суспільстві. В історії людства траплялися випадки, коли немовля з тих чи інших причин виховували поза суспільством. У цьому випадку в нього не розвивалася мова, не набувалися навички поведінки, характерні для людського суспільства. Отже, особистість — це індивід, що має не лише біологічні, а й певні соціальні властивості, які виявляються у взаєминах з іншими людьми. Зверніть увагу: особистістю є не будь-яка людина, а лише та, що включена до суспільних відносин.

Людина впродовж життя вступає в правові відносини з іншими людьми, різноманітними організаціями, установами чи державними органами. Саме тоді, коли людина вступає в правовідносини, її можна назвати особою. Цим поняттям користуються юристи, визначаючи людину, яка вступає в правовідносини, їхнім суб’єктом. Отже, особа — це людина, яка є суб’єктом правовідносин.

Сучасна людина здебільшого має тісні зв’язки з певною державою, має право на її захист і водночас має перед нею обов’язки. Зв’язок людини з певною державою визначає поняття «громадянин/громадянка». Якщо «особистість» — поняття загальнолюдське, то громадянином/громадян-кою можна бути лише певної держави — України, Польщі, Франції тощо.

Отже, «людина» — поняття здебільшого біологічне, стосується кожної істоти людського роду від самого народження. «Особистість» — переважно соціальне поняття, поняття «особа» визначає участь людини в правовідносинах, а «громадянин/громадянка» — поняття політико-правове, пов’язане з існуванням держави та права, визначає зв’язок людини з державою.

2. Поняття «громадянство»

Правовий статус (правове становище) громадянина визначається поняттям «громадянство».

Громадянство — це юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок між особою та певною державою, що визначає їхні взаємні права й обов’язки.

Розглянемо докладніше кожну складову частину цього визначення. Юридична визначеність громадянства полягає в тому, що є чіткі, закріплені в нормативних актах, правила його набуття та втрати.

Стійкість громадянства визначає необмеженість його в часі. Набувши громадянство, людина не може бути позбавлена його довільно, протягом усього часу перебування в громадянстві вона захищена державою, може користуватися всіма правами громадянина.

Необмеженість у просторі означає, що людина зберігає громадянство не лише на території своєї держави, а й за кордоном, у будь-якому місці земної кулі її захищає держава. Коли пірати почали захоплювати судна різних держав у морі, поблизу узбережжя Сомалі, унаслідок чого під загрозою опинилося життя моряків — громадян різних держав, Франція, Росія, США й інші держави надіслали в цей район військові кораблі, літаки й загони військ спеціального призначення для забезпечення захисту своїх громадян. Незалежно від того, де знаходиться громадянин/ громадянка, він/вона зберігає свої права й обов’язки. Так, коли обирають президента або депутатів, громадяни/громадянки, які перебувають за кордоном, можуть узяти участь у голосуванні в дипломатичних представництвах своєї держави.

Іноді як синонім до поняття «громадянство» використовують поняття «підданство». Цей термін зберігся із часів, коли більшість країн були монархіями. Усіх мешканців/мешканок монархії вважали такими, що знаходяться «під монархом», зобов’язані платити данину (аналог нинішнього податку) своєму монархові, як тоді казали, вони перебували «під даниною». Звідси й назва — піддані. У монархіях і тепер уживають термін «підданство» для позначення належності особи до держави, у країнах із республіканською формою правління використовують поняття «громадянство». Отже, в Україні ми говоримо «громадяни/громадянки України», а у Великій Британії мешканці/ мешканки є підданими її Величності Королеви.

Законодавство двох держав світу не передбачає можливості виходу з власного громадянства — Афганістан та Ізраїль.

•

Подвійне громадянство передбачене законодавством Бангладеш, Великої Британії, Росії, Вірменії, Ізраїлю, ФРН, Франції, деяких країн Латинської Америки.

•

Андорра — єдина у світі держава, де громадяни становлять меншість серед людей, які проживають у цій країні. Для отримання громадянства потрібно прожити в країні не менше 25 років. З 65 942 жителів князівства лише 21 000 — громадяни Андорри. Інші — іноземці, які отримали право на «пасивне проживання», тобто не мають політичних і виборчих прав. Серед них: 28 500 — іспанці, 7000 — португальці, 4500 — французи.

Іноді особа може отримати громадянство відразу двох або й більше держав. Таких осіб називають біпатридами. Конституція України встановила, що в нашій державі існує єдине громадянство, отже, подвійне громадянство в Україні не допускається.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні світу, можуть перебувати не лише громадяни/громадянки нашої держави. Людина може жити за межами своєї держави, але бути її громадянином/громадянкою. Так, американський журналіст, який працює в Києві, залишається громадянином США; так само залишається громадянином Угорщини посол цієї держави. Не змінюється й громадянство людей, які прибули до іншої держави на короткий час — на відпочинок, у туристичну поїздку, на лікування чи навчання.

Іноді трапляються випадки, коли людина не належить до громадянства жодної з держав, тобто стає особою без громадянства — апатридом.

• Висловте свою думку щодо надання іноземцям/іноземкам чи особам без громадянства певних прав. Чи можуть бути їхні права такими ж, як у громадян/громадянок, чи вони мають бути іншими? Обґрунтуйте свою думку.

Конституція України визначає, що іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, що й громадяни/громадянки України, за окремими винятками, передбаченими Конституцією та законами України. Їм, наприклад, гарантовані права на життя та свободу, на освіту й охорону здоров’я, на власність (хоча іноді з певними обмеженнями). Але лише громадяни/громадянки України мають право брати участь в управлінні нашою державою, зобов’язані служити в Збройних силах України, можуть стати державними службовцями.

Особу людини та її належність до громадянства України підтверджує паспорт, який отримують особи, що досягли 14 років.

3. Хто стає громадянином/громадянкою України

Хто має право на громадянство України? Щоб розібратися в цьому, використаймо Закон України «Про громадянство України».

• Проаналізуйте запропоновані ситуації та, використовуючи витяг із Закону України «Про громадянство України» (c. 70-72), визначте, чи мають право зазначені громадяни отримати громадянство України. Які вимоги вони мають виконати для цього?

1. Громадянин України був запрошений на роботу в один з університетів США й виїхав туди. Через два роки він одружився з громадянкою

США, а ще через два роки в них у пологовому будинку Чикаго народилася донька.

2. Під час патрулювання в центрі Львова наряд поліції раптом почув дитячий плач. Правоохоронці виявили новонароджену дитину, яка лежала в кущах, її доставили в лікарню, згодом дитина одужала. Пошуки матері не дали результату, немовля було передано до Будинку дитини.

3. Навчаючись у Харкові, громадянин однієї з країн Близького Сходу одружився з громадянкою України. Через два роки він звернувся з проханням надати йому громадянство України. У період розгляду його заяви в них народилася дитина. Чи може він отримати громадянство України? Яке громадянство матиме його дитина?

4. Громадянин П. народився в 1958 р. в м. Одесі. Закінчивши військове училище, він протягом тридцяти років служив у радянській, а потім у російській армії. Вийшовши на пенсію у 2005 р., переїхав до рідного міста й у 2007 р. подав заяву про надання йому українського громадянства.

Крім цього, на отримання громадянства України мають право особи, яких усиновили громадяни/громадянки України, над якими встановлено опіку громадянами/громадянками України, а також ті, хто раніше припинив громадянство, однак подав заяву про поновлення в громадянстві України (див. схему 23).

Схема 23

Юристи визначають кілька способів отримання громадянства.

Отримання громадянства за народженням називають філіацією. Цей спосіб вважають основним, первинним. При набутті громадянства за народженням використовують принцип ґрунту або принцип крові.

Принцип ґрунту означає, що дитина отримує громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. Цей принцип притаманний для більшості держав Латинської Америки.

Принцип крові передбачає, що незалежно від місця народження дитина отримує громадянство держави, яке мають її батьки. Цей принцип використовують у Польщі, деяких державах Азії.

У більшості держав (до них належить і Україна) використовують змішаний принцип набуття громадянства за народженням.

Коли людина отримує нове громадянство, ідеться про натуралізацію, яка є вторинним (похідним) способом отримання громадянства.

Особливим видом отримання громадянства є оптація, коли особа опиняється на території, державна належність якої змінилася й особа має самостійно обрати — залишитися в попередньому громадянстві (як правило, переїхавши на нове місце проживання до держави попереднього громадянства) або взяти нове, залишившись на місці.

4. Припинення громадянства України

Громадянство передбачає взаємність прав та обов’язків людини й держави, а також можливість вільного вибору громадянства людиною. Саме тому іноді постає питання про зміну громадянства. Кожна людина вільна прийняти рішення про вихід із громадянства України.

Але особа, якій повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, не може на час до повного виконання вироку вийти з громадянства України.

Вихід із громадянства України допускається за умови, коли особа набула громадянство іншої держави або отримала документ про те, що гро-мадянин/громадянка України набуде інше громадянство, якщо вийде з громадянства України.

• Для чого, на вашу думку встановлено це обмеження?

Законодавством передбачено випадки, коли людина втрачає українське громадянство.

• Використовуючи поданий нижче витяг із Закону України «Про громадянство України», визначте, як буде вирішено питання громадянства в кожному із зазначених випадків.

1. Громадянин України виїхав на постійне місце проживання до Бельгії, де живе його дружина. Протягом семи років проживає в Брюсселі та працює вчителем англійської мови в державній школі.

2. Родина 17-річного Сергія П. вирішила виїхати на постійне місце проживання до Молдови. Батьки Сергія відмовилися від громадянства України й запропонували зробити це сину. Вони вважають, що зі зміною їхнього громадянства має автоматично змінитися й громадянство дитини. Сергій не хоче змінювати громадянство, але має сумнів, чи може він зберегти громадянство України.

3. Громадянин України П. звільнився з контрактної служби в Збройних силах України. На жаль, він не знайшов роботу, тому певний час був безробітним. Згодом виїхав до однієї з африканських країн і добровільно вступив там на військову службу.

Правовий зв’язок між людиною та державою називають громадянством. Цей зв’язок є стійким, не обмеженим у просторі. Іноземці/іноземки, які перебувають в Україні на законних підставах, мають в Україні більшість особистих і соціально-економічних прав, передбачених Конституцією України для громадян/громадянок України.

Порядок набуття та припинення громадянства України визначено Законом України «Про громадянство України». Найчастіше громадянство України набува-ється за народженням, чимало людей отримують його за територіальним походженням, дехто набуває громадянство шляхом прийняття до громадянства. Людина має право змінити громадянство. В окремих випадках громадянство України може бути втрачено внаслідок свідомих дій людини, передбачених законом.

Запам’ятайте: людина, особа, громадянин, громадянство.

Запитання та завдання

1. Що таке громадянство?

2. Як в Україні вирішено питання подвійного громадянства?

3. Хто та в яких випадках набуває громадянство України?

4. Чи можлива втрата українського громадянства?

5. Порівняйте значення понять: «людина», «громадянин/громадянка», «особа».

6. Порівняйте правовий статус громадян/громадянок та осіб, які проживають в Україні, але не мають громадянства України.

7*. Чому, на вашу думку, держава обмежує окремі права й обов’язки осіб, які не мають українського громадянства?

8. З дозволу батьків роздивіться їхні паспорти або свій паспорт та свідоцтво про народження. Які відомості в них містяться?

9*. З огляду на правовий зміст громадянства проаналізуйте можливі наслідки подвійного громадянства для держави й окремої особи.

10*. Висловте свою думку, у чому проявляється демократизм Закону України «Про громадянство України».

11*. Визначте, у яких із випадків особа має право на українське громадянство.

а) Батьки дитини є громадянами України, але на момент її народження постійно проживають в Індії;

б) батько дитини — громадянин Австрії, мати — громадянка України, постійно живуть у Румунії;

в) дівчина — громадянка України — одружилася з громадянином Пакистану та виїхала з ним жити на його батьківщину;

г) громадянка України виїхала до Польщі та добровільно вступила на службу до збройних сил Польщі.

 

 

Це матеріал з підручника "Основи правознавства" за 9 клас Наровлянський 2022