Г. Сковорода про необхідність дотримання правил поведінки:

Який сенс український філософ вкладає в поняття «мудротні закони»? Чи відповідає цьому визначенню сучасне українське законодавство?

1. Поняття і види соціальних норм. Для того щоб жити в суспільстві, ви маєте дотримуватися певних норм поведінки, які існують у ньому. Загальні правила поведінки, що склалися в певному суспільстві, називають соціальними нормами. Виокремлюють такі види соціальних норм:

Усі перераховані норми мають певні ознаки, обумовлені особливостями їхнього формування, методами впливу на поведінку суб’єктів тощо. Але кожній з них притаманні й загальні для всіх соціальних норм ознаки: є загальними правилами (діють безперервно в часі, наділені багаторазовою дією і звернені до невизначеного кола осіб);

виникають унаслідок свідомо-вольової діяльності людей; спрямовані на регулювання суспільних відносин, поведінки в суспільстві;

виникають у процесі історичного розвитку та функціонування суспільства;

відповідають типу культури й характеру соціальної організації суспільства.

Соціальні норми - правила поведінки загального характеру, які виникли в процесі історичного розвитку, регулюють різні сфери суспільних відносин і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

2. Поняття і ознаки права. У системі соціальних норм право посідає провідне місце. Розглянемо найважливіші ознаки права.

Право встановлюється або санкціонується державою чи громадянами під час референдуму. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та ухвалюються за певною процедурою.

Відповідність права ідеалам справедливості і свободи означає, що право втілює в життя основні права і свободи людини і громадянина, визнані в світовому співтоваристві, є мірою свободи і рівності людей, встановленої державою так, щоб свобода одного не обмежувала свободу іншого. І цією мірою є справедливість.

Право має нормативний характер. Значення нормативності в правовій сфері - це не лише формування типового правила, а дещо більше - гарантія здійснення суб’єктивного права. Володіючи суб’єктивним правом, людина не просто вільна у своїх діях, її свобода забезпечена, захищена загальнообов’язковими нормами держави.

Формальна визначеність права до певної міри властива й іншим нормативним системам. Так, корпоративні норми закріплюються в статутах, положеннях. Релігійні норми-заповіді сформульовані в священних книгах. Держава, на відміну від них, надає праву офіційну форму виразу. Норми права закріплюються в законах, інших нормативних актах. Саме держава надає формі правовий зміст. Зв’язок суспільства, держави і права в аспекті, який розглядається, можна описати формулою -«зміст права створюється суспільством, форма права - державою».

Загальнообов’язковий характер, тобто норми права поширюються на всіх учасників правовідносин і є для них обов’язковими.

Системність. Право - складне системне утворення. Відсутність хоча б одного з елементів деформує право, і воно втрачає властивість ефективного регулятора суспільних відносин і поведінки людей.

Забезпеченість можливістю державного примусу. Ця специфічна ознака права відрізняє його від інших соціальних норм.

Право - система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою та регулюють суспільні відносини між людьми.

3. Джерела та форми права: поняття і види. Поняття «джерела права» має багато трактувань. Суспільні відносини створюють певні вимоги, які закріплюються в прописаних правилах поведінки. Оскільки правові норми є правотворчістю уповноважених органів держави, то джерелом права є воля держави. Однак найчастіше під джерелом права розуміють правові акти. Такі акти можуть набувати різної форми, звідси й розрізняють форми права.

Форма права - способи юридичного виразу права, що формально закріплюють та організовують правові явища.

Право завжди повинно мати певну форму. Якщо нормі не надано певної форми, то вона залишається нормою поведінки, а не нормою права.

Першою історичною формою права є правовий звичай.

Правовий звичай - це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру, яке в результаті багаторазового повторення впродовж тривалого часу стало традицією. Не кожний звичай стає правовим, а лише той, який відповідає інтересам певної групи людей, тієї чи іншої соціальної спільноти або суспільства в цілому.

Правовий прецедент - рішення судового або адміністративного органу, якому надається державою формальна обов’язковість, і воно стає нормою, зразком під час розгляду всіх подібних справ у майбутньому.

Нормативний договір - це правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб’єктів і забезпечується державою (наприклад, колективний договір).

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ суб’єкта права, у якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою. Нормативно-правовий акт має низку переваг перед іншими джерелами права:

нормативний акт може бути оперативно виданий і змінений у будь-якій своїй частині, що дає змогу відносно швидко реагувати на соціальні процеси в суспільстві;

нормативні акти систематизовані, що дає змогу легко орієнтуватися в системі законодавства;

нормативні акти дають можливість точно фіксувати зміст правових норм, що сприяє проведенню єдиної політики, не допускає довільного тлумачення.

4. Система права та її елементи. Існуючий соціальний лад суспільства й держави визначає систему права, його внутрішню будову. Кожному історичному типу права властива своя система, що відбиває особливості типу держави.

Система права - об’єктивно зумовлена внутрішня організація права, що відображається в єдності та узгодженості всіх її' норм, диференційованих за галузями, підгалузями, інститутами та нормами права.

Центральною ланкою системи права є галузь права.

Галузь права - це упорядкована сукупність правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

У світовій практиці правові норми поділяють на норми публічного та норми приватного права.

Публічне право - це система норм, що врегульовують відносини між державними органами та між державою й особою (суспільством). Саме тому до публічного права можна віднести такі галузі права, як конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне та деякі інші.

Приватне право - це система норм, що врегульовують відносини між приватними фізичними та юридичними особами. Це такі галузі права, як цивільне, трудове, сімейне тощо.

В Україні традиційно в основі розподілу права на галузі й інститути лежать два основних критерії - предмет і метод правового регулювання. Предметом правового регулювання є та сфера суспільних відносин, яку регулює певна галузь.

Цивільний кодекс України

Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників.

Метод правового регулювання - засоби та способи впливу права на суспільні відносини.

Розподіл на галузі права:

Конституційне право врегульовує відносини, які складаються в процесі організації й здійснення державної влади та місцевого самоврядування.

Цивільне право регулює особисті немайнові й майнові відносини, що як пов’язані з майновими, так і не пов’язані з ними.

Кримінальне право - система (сукупність) юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є кримінальним право-

порушенням, і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

Адміністративне право регулює відносини, які складаються в сфері управлінської діяльності державних органів, та визначає діяння, що є адміністративними правопорушеннями.

Фінансове право регулює відносини, які складаються в процесі фінансової діяльності державних органів.

Трудове право врегульовує відносини, у які вступають особи з приводу праці.

Сімейне право врегульовує шлюбно-сімейні та прирівняні до них відносини.

Екологічне; земельне; господарське; житлове право та інші галузі.

Галузі права своєю чергою складаються з правових інститутів.

Інститут права - це відокремлена група взаємозв’язаних правових норм (приписів), що регулюють певний вид суспільних відносин і утворюють самостійний елемент системи права. Наприклад, галузь цивільного права України включає такі інститути, як інститут права власності, інститут зобов’язального права, інститут спадкування тощо.

Первинним ланцюжком системи права є правова норма.

Правова норма - загальнообов’язкове, формально визначене, встановлене або санкціоноване правило поведінки, яке впливає на суспільні відносини з метою їх впорядкування.

Для правової норми характерні єдність, цілісність, неподільність, особлива структура.

Структура норми - це будова й внутрішня форма організації системи, яка виражає як єдність зв’язків між елементами, так і закони цих взаємозв’язків.

Структура норми права є формою її внутрішнього змісту. До неї входять:

гіпотеза (частина норми права, що визначає умови, за наявності яких суб’єкти права мають здійснювати свої права та обов’язки);

диспозиція (визначає саме правило поведінки, відповідно до якого дозволяється, забороняється або рекомендується здійснення певних дій);

санкція (частина норми, яка в разі її невиконання визначає заходи щодо відновлення порушеного права та покарання правопорушника).

І. Виконайте онлайн-вправу «Види соціальних норм»

https://cutt.ly/KRvQA8A

ІІ. Виконайте тестові завдання.

1. Визначте, до якого джерела права належать постанови пленуму Верховного Суду.

А Правового звичаю В Правового прецеденту

Б Нормативно-правового акта Г Нормативного договору

2. Визначте, які з перерахованих галузей НЕ належать до публічного права.

А Господарське В Сімейне

Б Кримінальне Г Адміністративне

3. Визначте гіпотезу в статті 135 (Залишення в небезпеці) Кримінального кодексу України.

«Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк».

А Завідоме залишення без допомоги

Б Особа, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану В Карається обмеженням волі на строк до двох років Г Карається позбавленням волі на строк до двох років

III. Назвіть елементи правової норми. Дайте їхнє визначення. Укажіть елементи у статті нормативно-правового акта. Доведіть свою думку.

Стаття 173-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення:

«Поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку».

IV. Прочитайте приклади правових норм. Подумайте, до якої галузі права належить та чи інша норма.

1 Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток.

2 Забороняється залучати працівників, молодше ніж 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

3 Неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

4 Україна є республікою.

5 Хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

V. Наведіть приклади соціальних норм. Яку роль вони відіграють у житті окремої людини й суспільства в цілому?

 

 

Це матеріал з підручника "Основи правознавства" за 9 клас Філіпенко, Сутковий 2022