uabooks.top

З плином часу кількість запорожців постійно зростала. їхня військова майстерність набула розголосу в світі. Тогочасні джерела наводили чимало фактів, коли європейські правителі залучали козацтво для допомоги у війнах. 

Упродовж другої половини XVI століття довкола Запорозької Січі утворилася своєрідна козацька республіка. Вона охоплювала великі території степової України, де діяли козацькі порядки і сформувався особливий адміністративно-територіальний устрій. Її кордони простяглися до річок Дністер — на заході, Кальміусу — на сході, Орелі, Інгулу та Інгульця — на півночі.

1. Причини зародження українського козацтва

На прикордонні між землями Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (з 1569 року — Речі Посполитої) та Кримським ханством простяглося Дике Поле.

Завдання 1. Попрацюйте в парах «Обвинувачувач — адвокат». Ознайомтеся із документами № 1, 2 та 3. Спочатку разом оберіть та запишіть з-поміж можливостей магнатів три, на вашу думку, найважливіших.

XVI-XVII століття в Україні — це час будівництва нових і перебудови старих міст, замків і монастирів. Більшість тогочасних міст мали захисні стіни і центральну площу, на якій розміщувалися ратуша, церква, будівлі заможних містян, торгові лавки, а у визначені дні проводилися ярмарки. 

Заснований у 1632 році Києво-братський (Києво-Могилянський) колегіум став центром культурно-освітнього життя українського народу, довкола якого гуртувалися кращі вчені і в якому виховувалися майбутні науковці та лідери козацької України.

XVI століття — це час національно-культурного відродження. Час, коли українці, поєднавши руські звичаї та традиції княжої доби, культурні надбання народів, що жили поруч, — татар, поляків, німців, угорців, румунів та інших, — зі здобутками нових західноєвропейських ідейно-культурних течій — Ренесансу (звернення до античної спадщини)

Після Берестейської унії на захист православної віри стали різні стани українського суспільства. Містяни, гуртуючись коло братств, за можливості, захищали від захоплення православні храми, відстоювали права православних у судах.

Християнами були як поляки, так і русини (українці), з тією відмінністю, що одні були католиками, а інші православними. Ще в XV столітті піднімалося питання про відновлення єдності церкви.

І до, і після Люблінської унії більшість потужних українських князів у XVI столітті та іншої шляхти залишалися прихильниками православної конфесії, інколи спеціально тим підкреслюючи свою окремішність та приналежність до старожитнього руського світу.