uabooks.top

Земна кора постійно змінюється під впливом різноманітних процесів, які називають геологічними. Завдяки геологічним процесам утворюються гірські породи, формується рельєф земної поверхні.

Залежно від джерела енергії виділяють внутрішні та зовнішні процеси. 

У земній корі зберігаються накопичені протягом мільйонів років багатства — мінерали й гірські породи. Мінерали — це однорідні природні сполуки, які відрізняються твердістю, блиском, кольором та іншими властивостями. Об’єднуючись у різноманітні сполуки, мінерали утворюють гірські породи. Деякі гірські породи складаються тільки з одного мінералу: чистий пісок — із кварцу, вапняк — із кальциту.

Життя глибинних шарів літосфери приховане від наших очей, але іноді на земну поверхню проривається розплавлена речовина мантії, насичена газами, — магма. Це відбувається під час виверження вулканів і супроводжується неймовірним гуркотом, викидами попелу й газів.

Магма підіймається по тріщинах у земній корі від астеносфери вгору. 

Повільні тектонічні рухи земної кори людина не відчуває. Однак непорушність земної поверхні оманлива. В окремих районах нашої планети спостерігаються швидкі, майже миттєві прояви внутрішніх процесів. До них належать землетруси — підземні поштовхи й коливання земної кори. Вони часто характеризуються не тільки «трясінням землі», а й утворенням розколів, просідань або сповзань ділянок земної поверхні.

Ви вже звикли до вигляду нашої планети, де материки й океани розташовані в певному порядку? Проте виявляється, вигляд Землі постійно змінюється, хоча й дуже повільно. Космічпі спостереження показують, що материки рухаються щодо одне одного зі швидкістю 1—6 см па рік. Учені вважають, що розташування материків змінює рух літосферних плит.

Тривалий час внутрішня будова нашої планети залишалася однією з найбільших загадок. Навіть про космос ми сьогодні знаємо більше, ніж про земні надра. Це й не дивно, адже вони приховані від людини.

Таємниці земних глибин розкривають учені в галузі геології та геофізики. Вони таки зуміли багато дізнатися про приховану від наших очей внутрішню будову планети. Це стало можливим завдяки розвитку технологій та застосуванню сучасних приладів. 

Географічні карти містять у десятки тисяч разів більше інформації, ніж аналогічні за форматом сторінки тексту. Високий рівень інформативності карт ґрунтується на використанні спеціальних символів — умовних знаків.

За їхньою допомогою на карту наносять різноманітні об’єкти та передають характерці риси окремих ділянок земної поверхні.

Перші географічні карти люди почали створювати задовго до існування писемності. їх складали стародавні мисливці, змушені не тільки переміщуватися з місце на місце в пошуках здобичі, але й знаходити зворотній шлях додому. Ці карти малювали на кістках тварин, каменях, корі дерев, найпростішими позначками помічаючи найближчі околиці. Чим далі відходила людина від свого житла, тим необхіднішими ставали карти.

У який спосіб картографам вдається на невеликому аркуші паперу вмістити відстані в десятки, сотні й навіть тисячі кілометрів? Для розв’язання цієї проблеми вчені застосовують математичний метод — масштаб.

Масштаб — слово походить з німецької мови й складається з двох частин: mass — «міра, величина» і stab — «палиця, жердина». Мірна жердина — ось як можна перекласти цей термін. Що ж таке масштаб? Це математична величина, яка показує, у скільки разів зменшена модель (зображення), порівняно з оригіналом.

Тепер ви знаєте, який переворот у географічній науці зробила поява глобуса. Однак за всіх переваг глобуса його використання неможливо під час розв’язання багатьох практичних завдань. Як, наприклад, дослідити територію нашої країни, області, району, свого населеного пункту? Через дрібний масштаб зображення поверхні Землі на глобусі дуже узагальнене. Тому найчастіше люди використовують пласкі моделі для зображення земної поверхні. У давні часи не робили за допомогою малюнків та креслень — планів. А давні карти більше нагадували казкові картини із зображенням невідомих країн та їхніх жителів